39. Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

Дане питання регулюється Главою 62 ЦК України. Відповідно до ст. 892 за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

1. Договори про виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт належать до групи правочинів, що забезпечують договірне оформлення правових зв'язків по створенню та впровадженню досягнень науки у виробництво, залучення результатів науково-технічної діяльності до сфери цивільного обороту.

Незважаючи фіксацію правових норм, присвячених даним договорам в єдиній 62 главі ЦК України, цивільне законодавство регулює два самостійних, хоча тісно пов'язаних договори: договір на виконання науково-дослідних робіт (далі - НТР) та договір на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт (далі - ДКТР).

Правова характеристика договорів на виконання НДР і ДКТР, дозволяє їх віднести до двосторонніх, оплатних та консенсуальних правочинів. Легальне визначення договорів, що міститься у першій частині коментованої статті вказує на їх двосторонність, оскільки передбачає покладення на виконавця обов'язку провести наукові дослідження, розробити зразок нового виробу чи конструкторської документації, нову технологію та кореспондуючого його правам обов'язку замовника прийняти та оплатити виконані роботи. Консенсуальність договорів виражається у набранні ними чинності з моменту досягнення, у передбаченій законодавством формі, згоди сторін по всім істотним умовам. Оплатність договору підтверджується законодавчим положенням обов'язкової сплати ціни за виконані наукові дослідження, дослідно-конструкторські роботи, розробку нової технології чи пристрою.

2. Крім Цивільного кодексу дані форми договірних зв'язків регулюються також ст. 331 ГК України. Зазначена норма ГК України стосується договору на створення і передачу науково-технічної продукції, проте її зміст не викликає сумнівів, що законодавець у даному випадку мав на увазі опосередкування суспільних відносин по виконанню науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт. Зокрема, згідно ст. 331 ГК України за договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх.

Відносини у сфері використання результатів науково-технічної творчості у виробництві регулюються також постановою Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і дисертацій" від 31 березня 1992 р. N 162 та Порядком державної реєстрації та обліку відкритих науково-дослідних робіт, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 25 грудня 2001 р. N 808. Крім того, залишаються чинними у тій частині, що не суперечать ЦК України та іншим законам акти радянського законодавства, присвячені регламентації використання наукових досліджень (наприклад, постанова Ради Міністрів УРСР "Про порядок фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт" від 4 квітня 1988 р. N 80).

Для врегулювання даних відносин, визначення та розкриття змісту окремих дефініцій, сторони можуть застосовувати національне законодавство про розвиток інноваційної діяльності. Зокрема, Закони України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13 грудня 1991 р., "Про наукову і науково-технічну експертизу" від 10 лютого 1995 р., "Про науково-технічну інформацію" від 25 червня 1993 р. тощо. Проте наразі основою для регулювання відносин у сфері договору на виконання НДР та ДКТР є, насамперед, норми глави 62 ЦК України.

3. Спільність механізму правового регулювання, закладеного у главі 62 ЦК України, не означає тотожність договорів на виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт. Між ними існує суттєва різниця, що виражається у специфіці предмета та пов'язаних з цією обставиною особливостях виконання та оплати праці виконавця у зв'язку з неможливістю досягнення результату наукових робіт.

Предметом договору на виконання НДР є результати, одержані у процесі проведення фундаментальних чи прикладних наукових досліджень. Ними можуть бути нові технічні рішення у відповідній сфері науки і техніки, винаходи та інші результати інтелектуальної діяльності, що характеризуються достатньо високим рівнем творчості.

Предмет договору на виконання ДКТР має більше практичне застосування. Ним є, як правило, науково-прикладні результати, одержані у процесі розробки чи удосконалення конструкторських чи технологічних рішень. Зокрема, зразок нового виробу, конструкторська документація, нова технологія, їх зміна чи поліпшення тощо. Тобто, рівень творчості, виражений у результаті дослідно-конструкторських робіт, може бути нижчим, ніж у договорі про здійснення наукових досліджень.

Законодавством передбачений обов'язок виконавця особисто здійснити наукові дослідження за договором на виконання НДР. При цьому виконавець має право залучати до виконання НДР інших осіб лише за згодою замовника. Проте, у договорі на виконання ДКТР виконавець має право залучати субвиконавців до виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Залучення третіх осіб для здійснення дослідно-конструкторської діяльності забороняється лише у випадку, якщо така заборона прямо встановлена договором.

Різниця існує також у правових наслідках неможливості досягнення результату за договором про виконання науково-дослідних робіт та договором на здійснення дослідно-конструкторської діяльності. Зокрема, відповідно до ст. 899 ЦК України, якщо у ході науково-дослідних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що не залежать від виконавця, замовник зобов'язаний оплатити роботи, проведені до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, визначеної договором. Але, якщо у ході виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок незалежних від виконавця обставин, замовник зобов'язаний лише відшкодувати витрати виконавця, без надання йому встановленої договором винагороди.

Тому, незважаючи на єдине структурне розміщення норм про договори на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, у главі 62 ЦК України слід зазначити про різний, хоча і взаємопов'язаний правовий режим таких правочинів.

4. Договори на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт тісно пов'язані з іншими договорами, спрямованими на виконання робіт чи надання (передачу) прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Зв'язок договорів підряду та договорів на виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт спричиняється спільністю предмета регулювання та правової спрямованості. Обидва договори спрямовані виконання робіт та передачі їх результату замовникові. Проте договір підряду відповідно до ч. 2 ст. 837 ЦК України може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Предметом договору на виконання НДР або ДКТР є проведення наукових досліджень, експериментів, розробка конструкторської документації чи нової технології. Результати таких робіт передбачають не лише виготовлення, переробку чи ремонт речі, а, насамперед, створення немайнового блага, що може виражатися у відповідній документації, дослідних зразках, наукових звітах тощо. Тобто, результати науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт є нематеріальними благами, створення яких пов'язується з високою інтелектуальною та творчою діяльністю виконавця. Вони потенційно можуть отримати правову охорону як об'єкти авторських чи патентних прав.

Незважаючи на різницю у об'єктах договорів протягом тривалого часу в правозастосовчій, насамперед, судовій практиці домінувала позиція щодо належності договорів на виконання НДР або ДКТР до підрядних правочинів.

Так, Вищий господарський суд у 2006 році, розглядаючи справу про порушення умов договору про створення науково-технічної продукції, застосовуючи положення ЦК УРСР (спірні цивільні правовідносини мали місце до набрання чинності ЦК України), вказував, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено правову природу договору, укладеного між сторонами, яким є договором підряду¹.

(Сторонами цього договору є підрядник (виконавець) та замовник. . Відповідно до ст. 897 ЦК України Виконавець зобов'язаний: 1) виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором;

2) додержувати вимог, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності;

3) утримуватися від публікації без згоди замовника науково-технічних результатів, одержаних при виконанні робіт;

4) вживати заходів для захисту одержаних при виконанні робіт результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це замовника;

5) своїми силами та за свій рахунок усувати допущені з його вини недоліки у технічній документації, які можуть спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника або в договорі;

6) негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

Виконавець має право: 1) залучати до виконання науково-дослідних робіт інших осіб лише за згодою замовника. 2) залучати інших осіб (субвиконавців) до виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо інше не встановлено договором.( ст. 893 ЦК України) Виконавець має право використати одержаний ним результат робіт також для себе, якщо інше не встановлено договором. Договором може бути передбачено право виконавця передавати результати робіт іншим особам.(ст. 896 ч.2 ЦК України) Згідно ст. 898 ЦК України замовник зобов'язаний: 1) видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт;

2) передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію;

3) прийняти виконані роботи та оплатити їх. Якщо у ході науково-дослідних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що не залежать від виконавця, замовник зобов'язаний оплатити роботи, проведені до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, визначеної договором. Якщо у ході виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що виникли не з вини виконавця, замовник зобов'язаний відшкодувати витрати виконавця.( ст. 899 ЦК України) Права замовника: Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін. (ч. 2 ст. 894 ЦК України). Згідно ст. 896 ЦК України Замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт має право використовувати передані йому результати робіт у межах і на умовах, встановлених договором.