39. Поняття, форма та зміст договору комерційної концесії (франчайзингу).

Це питання регулюється Главою 76 Цивільного кодексу України під назвою  «КОМЕРЦІЙНА КОНЦЕСІЯ»

Згідно Статті 1115 Цивільного кодексу України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Цивільний кодекс України ввів новий різновид комерційних угод, які є еквівалентом відомих у західному законодавстві понять "франшиза", "франчайзинг". За визначенням експертів ВОІВ, франчайзинг, який у нашому законодавстві передбачений як договір комерційної концесії, - договір, за яким одна особа (право володілець), що має розроблену систему ведення певної діяльності, дозволяє іншій особі використовувати цю систему відповідно до вимог володільця франшизи в обмін на винагороду. Іншими словами, мета франшизи полягає в тому, що користувач купує право, що дозволяє йому займатися протягом певного часу на визначеній території певним бізнесом під фірмовим найменуванням правоволодільця з використанням його технологій, комерційної інформації та інше.

Предметом договору комерційної концесії відповідно до Цивільного кодексу України є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності, комерційного досвіду та ділової репутації.

Цей вид договорів в Україні є новим і лише розвивається, однак до масштабних проектів такого виду бізнесу можна віднести ресторани "МакДональдс", а також розвиток виробництва і збуту напою кока-коли компанією "Coca-Cola Amatil Ukraine Ltd.".

Слід зазначити, що договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.

Договором комерційної концесії в користування надаються об'єкти інтелектуальної власності, а тому до нього застосовуються норми Цивільного кодексу України, та норми спеціальних законів, що регулюють відносини у сфері різних об'єктів права інтелектуальної власності, а також норми конкурентного права.

Відповідно до статті 1118 ЦК України  договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним.

Враховуючи взаємність даного договору (обов'язку правоволодільця відповідає аналогічне право користувача і навпаки).

Наведемо обов’язки правоволодільця, які врегульовані Стаття 1120 ЦК України -

1. Правоволоділець зобов'язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав.

2. Правоволоділець зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором комерційної концесії:

2) надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;

3) контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.

Що стосується обов’язків користувача, тро згідно ст. 1121 ЦК України  з урахуванням характеру та особливостей діяльності, що здійснюється користувачем за договором комерційної концесії, користувач зобов'язаний:

1) використовувати торговельну марку та інші позначення правоволодільця визначеним у договорі способом;

2) забезпечити відповідність якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) відповідно до договору комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) правоволодільцем;

3) дотримуватися інструкцій та вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволодільцем;

4) надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товари (роботи, послуги) безпосередньо у правоволодільця;

5) інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця за договором комерційної концесії;

6) не розголошувати секрети виробництва правоволодільця, іншу одержану від нього конфіденційну інформацію.