13. Поняття колективного управління авторськими та суміжними правами. Види, форми, повноваження, функції та обов’язки організацій колективного управління авторськими та суміжними правами.

Колективне управління — це здійснення авторського права і суміжних прав організаціями, що діють в інтересах і від імені правовласників.

Колективне управління авторськими та (або) суміжними права як правовий інститут являє собою систему правових норм, що регулюють відносини, які ви­никають між організацією колективного управління, правоволодільцями та ко­ристувачами, і пов’язані зі створенням організацій колективного управління та здійсненням ними своєї діяльності.

Колективне управління як правовід­носини може розглядатися в широкому та вузькому значенні. В широкому зна­ченні колективне управління охоплює весь спектр правовідносин, що виника­ють між організацією колективного управління та державою, суб’єктами ав­торського права та (або) суміжних прав, користувачами, іншими організаціями колективного управління, зокрема відно­сини, пов’язані зі здійсненням державно­го нагляду та контролю за діяльністю ор­ганізацій колективного управління. Колективне управління у вузькому значенні обмежується сферою відносин між юридично рівними учасниками, а то­му має розглядатися як цивільні право­відносини між організацією колективно­го управління та суб’єктами авторського права та (або) суміжних прав і користува­чами, що виникають на підставі договору або закону.

Колективне управління розвивається та втілюється на практиці в різних державах по-різному, що породжує багатоманітність в характері форм, методів і ефективності діяльності національних організацій по колективному управлінню авторськими та суміжними правами

Відповідно до статті 8 Статуту СISАС під організацією, яка здійснює управління правами авторів, розуміють таку організацію, яка:

- має на меті й ефективно забезпечує просування немайнових інтересів авторів та захист їх майнових прав;

- має у своєму розпорядженні ефективний механізм для збору та розподілу авторської винагороди і несе повну відповідальність за операції, пов’язані з управлінням правами, які довірені її авторами;

- не управляє (за виключенням допоміжної діяльності) правами виконавців, виробників фонограм, організацій мовлення або інших організацій, які використовують права авторів, композиторів та музичних видавців;

- не мають повноважень продавати права або торгувати ними стосовно творів, які знаходяться в управлінні організації.

Організація, яка не відповідає одному з двох перших критеріїв, не є організацією колективного управління, навіть якщо вона так і називається.

Відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» організації колективного управління повинні виконувати від імені авторів та інших суб’єктів авторського права і суміжних прав на основі одержаних від них повноважень такі функції:

а) узгоджувати з особами, які використовують об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору;

б) укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати ЗУ «Про авторське право і суміжні права»;

в) збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав суб’єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб’єктам прав відповідно до ЗУ «Про авторське право і суміжні права»;

г) вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, у тому числі звертатися до суду за захистом прав суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб’єктів.

14. Обєкти патентного права(винаходи, корисні моделі, промислові зразки): поняття, ознаки, умови патентоздатності, обсях правової охорони

Об'єкти патентного права регламентуються главою 39 ЦК України, законами України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15.12.1993 р. (у редакції від 01.06.2000 р.)' та "Про охорону прав на промислові зразки" від 15.12.1993 р.

Винахід та корисна модель - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології, а промисловий зразок - у галузі художнього конструювання.

Умови патентоздатності - це ті вимоги, що висуваються законодавством до результатів творчої діяльності для кваліфікації їх як об'єктів патентного права: новизна, винахідницький рівень і промислова придатність - у тому чи іншому їх поєднанні.

Винахід-це результат Інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері винахідницькій рівень і є промислово придатним.

Корисна модель - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології, що є новим і промислово придатним. Таким чином, законодавство України висуває менше вимог до корисної моделі у порівнянні з винаходом. Що стосується світової практики, то існує різний підхід до правової охорони корисних моделей: у одних країнах вони взагалі не підлягають правовій охороні, в інших - належать до винаходів чи розглядаються як малі винаходи.

Ознаки:

Має бути новим.

Мати винахідницький рівень. Визначення рівня техніки, тобто формування уявлення про сучасний ступінь розвитку техніки та знань про неї неможливе без ознайомлення з усіма видами загальнодоступної інформації, звичайно, не усієї, а тільки тої її частини, що стосується технічного рішення, яке заявляється.

Бути промислово придатним. Винахід має винахідницький рівень, якщо він для спеціаліста явно не випливає з рівня техніки. Рівень техніки визначається за всіма джерелами інформації, загальнодоступними в Україні та в зарубіжних країнах відомих до дати подачі заявки на винахід (KM).

Умови патентоздатності:

1.винахід завжди є вирішенням (рішенням) певного завдання (проблеми). Сама по собі постановка завданню (проблеми) не є винаходом, оскільки одне і те саме завдання, як правило, можна вирішувати кількома засобами;

2. винаходом є не будь-яке, а лише технічне (технологічне) вирішення завдання. Наприклад, новий метод розв'язання лінійного рівняння не може бути винаходом через те, що в даному разі має місце вирішення задачі іншими, ніж технічні (технологічні), засобами.

3. винахід повинен вирішувати певне утилітарне завдання, яка не обов'язково мусить мати технічний (технологічний) характер.

Обсяг правової охорони:

Правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що

не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та

відповідає умовам патентоздатності. Об'єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона

якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути:

продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура

клітин рослини і тварини тощо);

процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Пріоритет, авторство і право власності на винахід

засвідчуються патентом (деклараційним патентом).

Пріоритет, авторство і право власності на корисну модель

засвідчуються деклараційним патентом.

Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від

дати подання заявки до Установи.

Строк дії деклараційного патенту на винахід становить 6 років

від дати подання заявки до Установи.

Промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання, якщо він є новим. Закріплення лише одного критерію на відміну від вищезазначених об'єктів можна пояснити особливістю самого об'єкта - правовій охороні підлягає зовнішній вигляд промислового виробу.

Умови патентоспромодності-має бути новим.

Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Крім того, у процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх раніше одержаних Установою заявок, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними Установою прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень.

Право на промисловий зразок захищається судом та в іншому передбаченому законом порядку.

15. Субєкти патентного права: види, правовий статус

Винахідник — людина, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід, корисну модель (ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»). Автор промислового зразка — людина, творчою працею якої створено промисловий зразок (ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»). Винахідником чи автором промислового зразка може виступати тільки фізична особа. Законодавець керується тим, що тільки людина здатна до інтелектуальної, творчої діяльності, отже тільки вона може набути статусу винахідника чи автора промислового зразка. Юридична особа не може визнаватися винахідником чи автором промислового зразка.

Роботодавець — особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом) (ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»). Роботодавцем може бути як юридична, так і фізична особа. Між роботодавцем і працівником повинні існувати трудові відносини, підставою виникнення яких є трудовий договір (контракт). Тому не вважається роботодавцем особа, яка замовила створення винаходу чи іншого об'єкта за цивільно-правовим договором (ст. 430 ЦК України). Роботодавець є учасником патентних правовідносин не у всіх випадках, а тільки щодо службових винаходів, корисних моделей, промислових зразків.

Заявник — це особа, яка подала заявку про видачу патенту або набула статусу заявника в іншому, передбаченому законом порядку. Тобто заявником є суб'єкт правовідносин, що виникають при реалізації права на патент. За загальним правилом заявником є винахідник (автор промислового зразка).