39. Методика вивчення мови програмування. Основні конструкції мови програмування.

Мо́ва програмува́ння — це штучна мова, створена для передачі команд машинам, зокрема комп'ютерам. Мови програмування використовуються для створення програм, котрі контролюють поведінку машин, та запису алгоритмів.

Методика вивчення мови програмування спирається на структуру самого об'єкта вивчення - мови програмування, яку можна представити на схемі:

Основний метод вивчення – демонстрація мови на прикладах простих програм з короткими коментарями. Деякі поняття досить сприймати учням на інтуїтивному рівні. Наочність такої мови як Паскаль полегшує це сприйняття. Розумінню матеріалу допомагає аналогія між Паскалем і алгоритмічною мовою. Для виконання учнями нескладних самостійних завдань на першому етапі досить діяти методом «за зразком».

Проблему як зв'язати вивчення методів побудови алгоритмів роботи з величинами і мови програмування можна вирішити 2 варіантами:

1. спочатку розглядаються різноманітні алгоритми, для опису яких використовуються блок-схеми й алгоритмічна мова, а потім – правила мови програмування, способи перекладу вже побудованих алгоритмів у програму на цій мові;

2. алгоритмізація і програмування освоюються паралельно.

Бажано, щоб учні як раніше одержали можливість перевіряти правильність своїх алгоритмів, працюючи на комп'ютері. Але навіть при використанні комп'ютера, спочатку, рекомендується не відмовлятися від ручного трасування.

38. Мета навчання інформатики в середніх навчальних закладах, загальноосвітнє і загальнокультурне значення шкільного курсу інформатики. Зміст термінів “комп’ютерна грамотність”, “інформаційна культура”. Інформаційна культура вчителя. Зміст, мета, задачі предмета методики викладання інформатики.

Мета навчання інформатики в середніх навчальних закладах, загальноосвітнє і загальнокультурне значення шкільного курсу інформатики.

Інформатика – єдиний із шкільних предметів, який дає уяву про ряд фундаментальних ідей, які керують сучасним світом: моделювання і формалізація, автоматизація, керування. Ідея формалізації, побудови і вивчення моделі – основа сучасного методу пізнання.

Місце і зміст шкільного предмета „Основи інформатики” значною мірою залежить від рівня інформатизації навчального процесу, розробки нових інформаційних технологій навчання (НІТН) та їх використання при вивченні різних навчальних предметів, змістового наповнення інших навчальних предметів у різних освітніх галузях, в тому числі таких, як словесність, художня культура, математика, природознавство, технологія та ін., які необхідно розглядати як цілісну систему взаємопов’язаних і взаємодіючих підсистем навчання і виховання. Загальні цілі, які ставляться перед системою шкільної освіти: освітні і розвиваючі; практичні; виховні.

Освітня і розвиваюча мета навчання інформатики в школі – дати кожному школяру початкові фундаментальні знання основ науки інформатики, поняття про процеси перетворення, передачі й використання інформації, роль інформаційних процесів у формуванні сучасної картини світу, роль інформаційних технологій і обчислювальної техніки у розвитку сучасного суспільства.

Практична мета – навчити школяра роботі на комп’ютері і використанню засобів нових інформаційних технологій.

Виховна мета забезпечується формуванням світогляду учня, розуміння можливостей і ролі бчислювальної техніки і засобів інформаційних технологій в розвитку суспільства і цивілізації вцілому.

Зміст термінів “комп’ютерна грамотність”, “інформаційна культура”.

Комп’ютерна грамотність – це знання, уміння, навички в галузі інформатики, потрібні кожному для ефективного використання в своїй діяльності комп’ютерних технологій.

Важливими компонентами комп’ютерної грамотності є знання про використання ЕОМ у різних сферах виробництва, культури, освіти, а також про зміни в діяльності людини, котрі з ним (використанням) пов’язані; знання принципової будови і функціональних можливостей комп’ютерної техніки; володіння сучасними програмними засобами. У процесі опанування комп’ютерної грамотності формуються вміння використовувати комп’ютер під час написання та редагування тексту, пошуку інформації, малювання тощо, складати прості програми, алгоритми розв’язування задач.

Термін „інформаційна культура” в радянській науковій літературі з’явився в 1971 р. у монографії Г.Г. Воробйова „Информационная культура в управленческом труде”

Інформаційна культура (від лат. cultura — освіта, роз­виток та informatio — роз'яснення) –це:

- сукупність досягнень певного людського суспільства (групи людей, нації, народу, суспільства, держави, міжна­родного співтовариства) у сфері інформаційних відносин (у тому числі мистецтва, науки, техніки тощо);

- відповідний рівень розвитку інформаційних відносин на певний момент часу, у просторі, колі осіб, що визна­чається порівняно з попередніми показниками інформа­ційної культури;

- сукупність практичних, матеріальних і духовних на­дбань суспільства, які відображають історично досягнутий рівень розвитку суспільства і людини у сфері інформацій­них відносин та втілюються в результатах інформаційної діяльності. У вужчому розумінні, інформаційна культура — це сфера духовного життя суспільства, що охоплює на­самперед систему виховання, освіти, наукової та мистець­кої творчості, у контексті інформаційних відносин, а та­кож установи й організації, що забезпечують функціонування їх (школи, вищі навчальні заклади, клуби, музеї, театри, творчі спілки, товариства тощо);

- ступінь (рівень) довершеності в оволодінні знаннями у галузі суспільних інформаційних відносин та діяльності;

- метод формування визначеного в ідеалі рівня інфор­маційних відносин;

- сукупність умов, що забезпечують високий рівень, про­дуктивність, безпеку інформаційних правовідносин;

- рівень фахової підготовки працівників (працівника) у сфері інформаційних правовідносин та особистої органі­зованості їх;

- рівень відповідності норм, встановлених у суспільстві, нормам інформаційних правовідносин;

- галузь загальної культури (як науки), що вивчає про­блеми унормування суспільних інформаційних відносин;

- сукупність духовних цінностей у сфері інформацій­них відносин, створених людством упродовж його історії;рівень, ступінь досконалості певної галузі розумової діяльності.

Інформаційна культура вчителя.

У термінологічному словнику розкривається поняття „інформаційна підготовка вчителя”, що „повинна включати знання й уміння в галузі основ інформатики, що необхідні для його майбутньої професійної діяльності. Учитель повинний знати основні типи документів і види видань в освіті; канали і джерела одержання науково-педагогічної інформації; мати уявлення про методи аналітико-синтетичної обробки документів, інформаційно-пошукові мови, про способи пошуку документів у бібліотеках і базах даних. Він повинен уміти користуватися бібліографічними каталогами, покажчиками і картотеками; орієнтуватися в структурі книг і словників; скласти бібліографію за визначеною тематикою; створити за допомогою комп'ютера фактографічну або бібліографічну базу даних з досліджуваної проблеми”

Провідну роль у процесі формування інформаційної культури майбутнього фахівця відіграє система освіти як найважливіший чинник розвитку загальної культури і як сама велика галузь з усієї індустрії знань. Під інформаційною культурою вчителя розуміється вміння поставити проблему, оперативно знайти необхідну інформацію, оцінити її корисність, вибрати головне, структурувати для навчальних потреб, цілеспрямовано й свідомо застосувати для вирішення поставлених завдань. Учитель постійно працює з масивами інформації, що в сучасному суспільстві збільшуються шаленими темпами. Дати правильну дидактичну оцінку інформаційної продукції здатна лише інформаційно грамотна особистість, тому закономірною є необхідність підготовки вчителів до оволодіння педагогічними технологіями формування інформаційно грамотної особистості в сучасному постіндустріальному суспільстві, а для цього вони самі мають володіти високим рівнем інформаційної культури. Таким чином, формування і розвиток інформаційної культури майбутнього вчителя – це не лише мета освіти, а й засіб, що дозволяє найбільш ефективно здійснювати освітні процеси. Розглядаючи інформаційну культуру як складову професійно-педагогічної культури вчителя, ми виходимо з того, що інформаційна грамотність і компетентність мають сприяти розвиткові його загальної культури, що включає і професійно-педагогічну.

Зміст, мета, задачі предмета методики викладання інформатики.

Методика навчання інформатики – це розділ педагогічної науки:

-об’єктом якої є процес навчання інформатики в школі;

-предметом – проектування, конструювання, реалізація (впровадження в педагогічну практику), аналіз (педагогічний експеримент) і розвиток методичних систем навчання інформатики в школі;

-одним з основних методів методики навчання інформатики є педагогічний експеримент.

Особливість методики навчання інформатики виявляється в тому, що інформатика, як наука і як навчальний предмет, бурхливо розвивається. У зв’язку з цим існує потреба постійно узгоджувати зміст навчання з досягненнями у розвитку науки і техніки. За таких умов вимушеним (і плідним) рішенням є максимальне спирання на результати загальної дидактики та психології, на конкретні методики навчання інших дисциплін, зокрема математики й фізики. Звідси випливає також вимога добору такого змісту навчання інформатики, який за можливості якомога менше залежав би від типів комп’ютерів та їхнього програмного забезпечення. Зрозуміло, процес навчання неминуче реалізується із застосуванням деяких конкретних програмних і технічних засобів, але вони повинні розглядатися лише як окремі зразки різного комп’ютерного обладнання, як можливі засоби унаочнення і дидактичного супроводу навчального матеріалу, а також технічної підтримки навчально-пізнавальної діяльності. Слід формувати найбільш загальні, фундаментальні знання, за можливості уникаючи машинозалежних знань і умінь, які можуть виявитися непридатними до використання і навіть шкідливими для учнів у новій ситуації, під час роботи на інших типах комп’ютерів, з іншою операційною системою та прикладним програмним забезпеченням або іншою мовою програмування.

Завдання курсу методики навчання інформатики.

Методична система навчання інформатики повинна розглядатись як цілісна система цілей, змісту, методів, засобів і організаційних форм навчання.

Відповідно до загальних цілей курс методики навчання інформатики повинен забезпечувати розв’язування таких основних завдань:

1. 1) Визначити та обґрунтувати конкретні цілі навчання інформатики та зміст відповідного загальноосвітнього предмета середньої школи.

1. 2) Розробити найбільш раціональні методи й організаційні форми навчання, спрямовані на досягнення поставленої мети.

Розглянути необхідні засоби навчання та розробити рекомендації щодо їх застосування в навчальному процесі.

Тобто методика навчання інформатики, як і будь-яка інша предметна шкільна методика, повинна забезпечувати розв’язування традиційної тріади питань:

1)      Навіщо вивчати інформатику? (Мета навчання інформатики.)

2)      Що саме слід вивчати? (Зміст навчання.)

3)      Як треба навчати інформатики? (Засоби, методи, організаційні форми навчання.)