Призначення та функції e-mail

Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Через електронну пошту можна отримати послуги інших сервісних мереж.

Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно.

Електронна пошта схожа на звичайну пошту. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту — власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шлях проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. За аналогією зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і у звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, — аналогічно і електронний лист. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта — найдешевший вид зв'язку.

Отже, електронна пошта повторює переваги (простоту, дешевизну, можливість пересилання нетекстової інформації, можливість підписати і зашифрувати лист) та недоліки (негарантований час пересилки, можливість доступу для третіх осіб під час пересилки, неінтерактивність) звичайної пошти. Проте у них є і суттєві відмінності. Вартість пересилки звичайної пошти у значній мірі залежить від того, куди вона повинна бути доставлена, її розміру та типу. У електронної пошти такої залежності або немає, або вона досить невідчутна. Електронний лист можна шифрувати та підписувати надійніше та зручніше, ніж лист на папері — для останнього, власне, взагалі не існує загальноприйнятих засобів шифровки. Швидкість доставки електронних листів набагато вища, ніж паперових, та мінімальний час проходження незрівнянно менший. Загалом в залежності від розміру листа та швидкості каналу зв'язку доставка електронного листа триває в середньому від кількох секунд до кількох хвилин. Щоправда, можуть бути затримки через збої в поштових серверах.

35.Програми та навчальні посібники з інформатики. Аналіз програм з інформатики (зміст навчання, вимоги до знань і вмінь, зміст практичних робіт, внутрішньопредметні та міжпредметні зв’язки). Методичні особливості різних варіантів викладання курсу інформатики за різними навчальними посібниками. Проблема послідовності в навчанні інформатики.

Викладання інформатики в 2 класах у 2013-2014 н.р. (додаток до листа МОН Від 30.05.13 № 1/9-383)

Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти  у 2013-2014 навчальному році другокласники розпочнуть вивчати новий навчальний предмет«Сходинки до інформатики».

Основним завданням курсу є опанування молодшими школярами практичних навичок сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями, з метою розв’язування життєвих та навчальних завдань. Курс «Сходинки до інформатики» є пропедевтичним.

При вивченні курсу передбачено декілька напрямків навчальної та розвиваючої діяльності учнів.

Перший напрямок – пізнавальний. У цьому напрямку учні засвоюють відомості про призначення комп'ютера, про можливості його використання, про його складові частини, основні принципи його роботи.

Другий напрямок – прикладний. У цьому напрямку учні здобувають навички роботи з клавіатурою, пошуку та запуску потрібних програм, підготовки та редагування текстів у текстовому редакторі, створення малюнків у графічному редакторі та iн.

Третій напрямок – алгоритмічний. Учні знайомляться з поняттям алгоритму, розрізняють їх основні види, вчаться складати i записувати прості алгоритми для виконавців.

Четвертий напрямок — розвиваючий. Учні розвивають свої творчі здібності та логічне мислення, шляхом виконання різноманітних творчих завдань.

П'ятий напрямок – підтримка, корекція i пропедевтика знань, умінь i навичок з інших предметів.

Кожний урок при вивченні «Сходинок до інформатики» проводиться із використанням комп’ютерів, тому клас ділиться на підгрупи так, щоб кожен учень був забезпечений індивідуальним робочим місцем за комп’ютером, але не менше 8 учнів у підгрупі.

Час роботи молодших школярів за комп’ютером на уроці не повинен сумарно перевищувати 15 хвилин. Весь інший час уроку вчитель знайомить учнів з теоретичним навчальним матеріалом. Теоретична частина уроку може проводитись у формі бесіди, гри, обговорення ситуацій або повторення і закріплення вивченого матеріалу.

Після роботи за комп’ютером необхідно проводити гімнастику для очей, яка виконується учнями на робочому місці.

Курс «Сходинки до інформатики» розрахований на 35 годин у другому класі з розрахунку 1 година на тиждень.

Методичні рекомендації в 9-11 класах у 2013-2014 н.р.

Інформатика

Навчальний предмет «Інформатика» у 2012/2013 навчальному році вивчатиметься учнями 9-11 класів. У 9-х класах – за Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів.

У 9 класах «Інформатика» вивчатиметься за програмою авторів І.О. Завадського, Ю.О. Дорошенка, Ж.В. Потапової із розрахунку 1 година на тиждень. Ця програма розрахована на учнів, які до 9 класу не вивчали інформатику. Якщо вивчення інформатики здійснювалося до 9 класу, то обов’язково мають бути вивчені ті теми і питання програми, які не вивчалися раніше або вивчалися в обсязі, що не забезпечив рівень навчальних досягнень учнів, визначений державною програмою. Крім того, обов’язковим є виконання всіх практичних робіт, передбачених програмою.

У класах, де вивчення інформатики розпочиналося раніше 9 класу, вивільнені навчальні години або додаткові навчальні години, взяті з варіативної складової навчальних планів, можуть бути використані на збільшення часу для вивчення окремих тем курсу або на поглиблене вивчення тем «Основи Інтернету», «Основи комп’ютерної графіки» чи інших за програмами курсів за вибором.

У 10 і 11 класах (для всіх профілів, крім інформаційно-технологічного профілю) вивчення інформатики здійснюється за двома рівнями – рівень стандарту (із розрахунку 1 година на тиждень у 10 та 11 класах) та академічний рівень (із розрахунку 1 година на тиждень в 10 класі та 2 години на тиждень в 11 класі).

Вивчення інформатики у 5-8 класах

Вивчення інформатики може також здійснюватися у 5-8 класах. Його метою є оволодіння учнями 5-8 класів інформаційно-комунікаційними технологіями для їх широкого застосування в навчальній, дослідницькій та повсякденній діяльності, використання для розвитку розумових і творчих здібностей учнів, а також для професійної орієнтації учнів, сприяння вибору ними напряму профільного навчання у старшій школі.

Для вивчення інформатики у 5-8 класах можна використовувати такі навчально-методичні матеріали:

• Навчальний комплект «Інформатика» для 5-8 класів, до якого входять:

– програма для 5-8 класу;

– підручники «Інформатика» (5 і 6 класи, авт. Г.В. Ломаковська,    С.Я. Колесніков, Й.Я. Ривкінд);

– робочі зошити «Інформатика» (5 клас, авт. О.О. Андрусич, С.І. Гордієнко);

– підручники «Інформатика» (7 клас, авт. Г.В. Ломаковська,Й.Я. Ривкінд);

– підручники «Інформатика» (8 клас, авт. Г.В. Ломаковська, Г.О.Проценко , Й.Я. Ривкінд);

– навчально-розвивальний комп’ютерний програмний комплект «Сходинки до інформатики+» (5-7 класи).

• Навчально-методичний комплект «Шукачі скарбів» для 5-8 класів (авт. О.В. Коршунова), до якого входять:

– програма для 5-8 класів;

– навчально-методичний посібник «Інформатика» для вчителів (5 і 6 класи);

– навчальні посібники «Інформатика» (5 і 6 класи);

– робочі зошити «Інформатика» для учнів (5 і 6 класи);

– комп’ютерна навчальна програма «Скарбниця знань. ІІ рівень» для 5-8 класів.

Методичні рекомендації викладання інформатики в 5 класах у 2013-2014 н.р.

Інформатика

У 5 класі Інформатика вивчатиметься за програмою «Інформатика. Навчальна програма для учнів 5–9 класів загальноосвітніх навчальних закладів» (автори Жалдак М.І., Морзе Н.В., Ломаковська Г.В., Проценко Г.О., Ривкінд Й.Я., Шакотько В.В.) із розрахунку 1 година на тиждень. Програма розрахована на учнів, які до 5 класу не вивчали інформатики.

Підручник «Інформатика. 5 клас» (авт. Ривкінд Й.Я., Лисенко Т.І., Чернікова Л.А., Шакотько В.В.)

В основу викладення навчального матеріалу в підручнику покладено об’єктний і алгоритмічний підходи. Об’єктний підхід полягає в тому, що у кожній темі визначені основні об’єкти, вивчення яких передбачає:

·наведення означення або опису об’єкта;

·перелік його властивостей та їх стисла характеристика;

·опис множини можливих значень властивостей об’єкта;

·розгляд операцій над об’єктами, які потрібно виконати, щоб змінити значення властивостей;

·наведення класифікацій об’єктів, вивчення яких передбачено програмою, з визначенням ознак їх класифікації.

Алгоритмічний підхід полягає у представленні способів виконання операцій над об’єктами у вигляді алгоритмів. Це сприятиме розвитку в учнів алгоритмічного мислення, що виражатиметься в умінні поділяти задачі на підзадачі, чітко формулювати правила виконання окремих операцій, враховуючи можливості їх виконавців. Це є також пропедевтикою вивчення теми "Алгоритмізація" у наступних класах.

У підручнику виділено такі структурні елементи, як вступ, розділи, пункти, ілюстративний матеріал, наочні схеми, таблиці, алгоритми способів діяльності, запитання для самоконтролю та тренувальні завдання, обов’язкові практичні роботи, узагальнення обов’язкового навчального матеріалу, словник термінів.

Кожен розділ підручника відповідає одному розділу програми. Розділи складаються з пунктів, які, у свою чергу, містять підпункти. Подання матеріалу кожного пункту побудоване за єдиною схемою відповідно до технології діяльнісного підходу: мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний та оцінно-результативний компоненти.

Викладення практичного матеріалу базується на використанні операційної системи Windows XP та програм пакету Microsoft Office 2007. Окремі види програмних засобів, що описані у підручнику, є авторськими або вільно розповсюджуваними, для них можливе налаштування україномовного інтерфейсу.

Завдання, наведені після кожного пункту, диференційовані за рівнем складності. Їх кількість дещо перевищує потрібну для використання на уроках та вдома. Це дає змогу вчителю реалізовувати індивідуальний підхід та диференціацію в навчанні, добирати для виконання ті завдання, які найкраще сприятимуть досягненню навчальних цілей уроку. Окремо виділені завдання, які автори рекомендують для роботи вдома, завдання, що відносяться до додаткового матеріалу або передбачені для опрацювання у парах або невеликих групах.

Підручник «Інформатика. 5 клас»(авт.Морзе Н.В., Барна О.В., Вембер В.П., Кузьмінська О.Г., Саражинська Н.А.)

Навчальний матеріал підручника структуровано згідно базової навчальної програми. Загальна кількість тем підручника відповідає кількості годин, передбачених програмою на вивчення курсу протягом року, теми згруповані відповідно до розділів чинної навчальної програми. В межах кожної теми (уроку) передбачені різні види діяльності учнів, для кожного з яких виділена окрема рубрика.

Рубрика «Обговорюємо» містить запитання на перевірку та самоконтроль навичок мислення базових рівнів: знання та розуміння. Завдання рубрики «Міркуємо» мають на меті перевірити в учнів вміння застосовувати знання та сприяють формуванню в учнів навичок мислення вищих рівнів: аналіз, синтез, оцінювання. Рубрики «Обговорюємо» та «Працюємо в парах» передбачають формування у дітей вміння спілкуватися та аргументувати свою думку на базі отриманих знань. В рубриці «Діємо» містяться інструкції щодо виконання завдань при роботі з файлами, в середовищі графічного редактора та редактора презентацій, які дозволяють кожній дитині в індивідуальному темпі опанувати основні вміння та навички. Навички дослідницької діяльності формуються завданнями рубрики «Досліджуємо». Завдання, наведені в рубриці «Головоломки» сприятимуть розвитку логічного мислення учнів та доповнять творчу компоненту при навчанні інформатики.

На початку кожної теми пропонується карта знань «Ти дізнаєшся», а для узагальнення та рефлексії наприкінці теми передбачена рубрика «Повторюємо», в якій наочно подано основний матеріал теми. Рубрика «Словничок» містить перелік нових термінів, які вводились в цій темі; в рубриці «Оцінюємо» учням пропонуються твердження про знання і вміння, яких вони мали набути протягом вивчення теми та пропонується оцінити свої знання та вміння. Узагальнення матеріалу здійснюється за допомогою узагальнюючої оцінки знань та вмінь по матеріалу розділу та навчальних проектів у рубриці «Узагальнюємо».

Особливістю уроків-практичних робіт, згідно програми їх шість, є наявність двох частин: теоретичної та практичної, які забезпечують дотримання санітарно-гігієнічних умов використання комп’ютерів для учнів 5-го класу. У теоретичній частині пропонуються завдання, кожне з яких має два варіанти. Кількість балів, що відповідає конкретному завданню, є індикатором його рівня складності. Різнорівневі завдання містить і практична складова такого типу уроків.

У підручнику наведено Алфавітний покажчик та Глосарій основних термінів і понять.

36. Методика використання наявних пакетів прикладного програмного забезпечення в КНОТ при вивченні основ інформатики та обчислювальної техніки. Прикладне програмне забезпечення уроків математики, фізики, хімії, мови тощо.

Підручник являє собою ядро, навколо якого повинні групуватися всі інші навчальні засоби. Своїм змістом і методичним рограммн він має вирішальний вплив на мислення учнів, на розвиток пам’яті, інтересу, на формування умінь самостійної 114рограмм підручником. Проте підручник не є єдиним засобом навчання. Для ефективного навчання повинен бути єдиний комплекс взаємопов’язаних між собою книг, наочних посібників, електронних засобів навчального призначення тощо.

Найбільш ґрунтовною працею з методики навчання інформатики є навчальнийпосібник «Методика навчання інформатики» Н.В.Морзе (за редакцією М.І. Жалдака). У першій частині розглядаються питання загальної методики. Друга частина присвячена особливостям ознайомлення учнів з поняттям інформації, вивчення 114рограммно114 забезпечення, основних видів прикладного 114рограммно114114 забезпечення. Особливостям ознайомлення учнів з основними послугами глобальної мережі Інтернет присвячена третя частина.

Для вчителя корисним є наявність методичного посібника, що відповідає підручнику. Однією з таких книг є «Методическое пособие по информатике» (автори Зарецька І.Т., Семенова Т.В., Соколов О.Ю.), у якому даються рекомендації щодо використання підручника відповідного авторського 114рограммно. Наведено як загальні підходи до побудови курсу та розподіл навчальних годин за темами, так і розгляд основних розділів підручника за схемою:

• цілі розділу;

• місце розділу в загальному курсі інформатики, логіка викладення матеріалу;

• вимоги до знань, умінь і навичок, що одержуються у результаті вивчення розділу;

• рекомендації щодо викладення матеріалу;

• орієнтовне планування уроків для шкіл різних типів;

• теми факультативних занять;

• теми рефератів;

• список літератури.

У додатках також наведено матеріали для факультативних занять. Ці матеріали можна використовувати і як додатковий матеріал при проведенні уроків.

Для організації оцінювання учнів можна рекомендувати такі посібники:

• Морзе Н.В., Мостіпан О.І. Інформатика. Державна підсумкова атестація: Навч. Посібник

• Збірник завдань для тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів з інформатики // Захар О.Г., Комаров М.Ю., Ривкінд Й.Я.

При вивченні веб-прогармування доцільним буде використання посібника «Вивчення Web-програмування в школі» (автори Ю.С. Рамський, І.С. Іваськів), у якому розглянуто основні поняття і методика викладання даної теми на різних рівнях складності. Особливості вивченні баз даних розглянуто в методичному посібнику «Проектування і опрацювання баз даних» (автори Ю.С. Рамський, Г.Ю. Цибко).

Перелік методичних посібників збільшується. Крім того, широкий спектр методичних матеріалів міститься у журналах «Комп’ютер у школі та сім’ї», «Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах», газеті «Інформатика» тощо.

Згідно із діючими навчальними 114рограммно114 для забезпечення курсу інформатики необхідні такі програмні засоби:

• клавіатурний тренажер;

• операційна система;

• редактор текстів;

• графічний редактор;

• засіб для створення комп’ютерних презентацій;

• табличний 115рограммн;

• система управління базами даних;

• інформаційно-пошукова система, комп’ютерні енциклопедії;

• прикладні програми навчального призначення;

• програми для роботи в глобальній мережі Інтернет;

• бази даних навчального призначення (“Шкільна бібліотека”);

• діалоговий інтерпретатор (компілятор) однієї з мов програмування.

Серед електронних засобів навчального призначення для вивчення інформатики слід відзначити програмно-педагогічний засіб «Інформатика», розроблений компанією «СМІТ». Цей програмно-педагогічний засіб містить теоретичні відомості з основних тем шкільного курсу інформатики, завдання для практичних робіт (з великою кількістю варіантів), тести, які допускають запитання різних типів (вибір однієї чи кількох правильних відповідний із запропонованого переліку, встановлення відповідності тощо). Засіб орієнтований на використання локальної мережі, дозволяє вчителеві планувати діяльність учнів на уроці, пропонуючи для них опрацювання теоретичного матеріалу, виконання практичних робіт чи тестування із наступним одержанням результатів на комп’ютері вчителя. У той же час зміна вчителем статей теоретичного матеріалу чи інших елементів змісту є досить складною, програмно-педагогічному засобу не вистачає гнучкості.

 Система ефективного використання інформаційних технологій

на різних етапах уроків математики

1.Електронні посібники - електронні навчальні видання, які доповнюють підручники та містять навчальний матеріал з певного предмета, окремих розділів навчальної дисципліни, факультативного курсу або курсу за вибором, найчастіше представлений з використанням мультимедійних засобів; наприклад, Педагогічний

програмний засіб «Фізика 10- 11», Педагогічний програмний засіб

«Алгебра, 11 клас»;

2. Електронні (віртуальні) практикуми - електронні навчальні збірки практичних завдань і вправ, у тому числі:

віртуальні лабораторії, наприклад Віртуальна хімічна лабораторія. 8- 11 кл., Програмно-методичний комплекс «DG - динамічна геометрія»;

електронні тренажери, наприклад «Майстер-клас». Клавіатурний тренажер з української мови;

електронні задачники, наприклад Електронний задачник «Фізика. 7- 9», Програмне середовище «Система лінійних рівнянь»;

3. Електронні засоби контролю навчальних досягнень учнів - комп’ютерні

програми, призначені для створення тестових завдань, проведення тестування та

фіксації результатів; наприклад Система інтерактивного тестування «Школярик»;

4. Мультимедійні засоби ілюстративного і довідкового призначення:

електронні атласи - електронні колекції зображень різних об’єктів (карти,

креслення, малюнки та ін.) із засобами навігації та пошуку; наприклад Електронний атлас «Економічна і соціальна географія світу, 10- 11 класи» ;

електронні хрестоматії - електронні навчальні видання літературно-художніх,

історичних та інших друкованих творів, музичних творів, творів образотворчого чи кіномистецтва або їх фрагментів; наприклад фонохрестоматія «Шкільна колекція». Фонохрестоматія для 10- 11 класів з англійської мови;

електронні енциклопедії - електронні довідкові видання, що містять основні відомості з однієї чи кількох галузей знань і практичної діяльності, подані у коротких статтях, доповнені аудіо- та відео матеріалами, засобами пошуку та відбору довідкових матеріалів; наприклад Електронна база знань «Людина, суспільство і світ», Електронна енциклопедія «Міфи народів світу»;

електронні словники - електронні видання словників державної або іноземних мов, що містять засоби пошуку слів та словосполучень і доповнені можливістю прослуховування фрагментів словника; наприклад Навчальне середовище «1001 слово»

37.Методика вивчення основ алгоритмізації. Основи алгоритмізації. Алгоритм та його властивості. Форми опису алгоритмів. Типи алгоритмів. Способи розв’язування задач на основі алгоритмізації. Формування в учнів поняття про основні етапи розв’язування задач на ЕОМ. Навчання учнів аналізу правильності алгоритмів.

Учитель повинен насамперед настроїти мислення учнів на максимальну чіткість. Тут найкраще застосувати рольовий метод навчання. Тому можна попросити учня представити себе в ролі пояснюючого, а іншу частину учнів - у ролі людини, яка маже скористатися алгоритмом.

Перші алгоритми повинні бути лінійні й короткі. Алгоритми повинні бути такими, щоб найпростіша зміна порядку дій приводила до невиконання або до невірних результатів.

Приклади:Пояснити молодшому братові, як відкрити двері ключем.Вас запросили в гості, а ви не знаєте як проїхати.

У кожному прикладі необхідно звертати увагу на :те, що ми описуємо складається з послідовності команд, що випливають одна за одною;кожна команда зрозуміла чи ні;черговість;порядок дій;те, що ми сказали, розраховано на схему поводження взагалі.

Тобто підводимо учнів до формулювання властивостей алгоритму.

Вводимо поняття алгоритму. Алгор́итм) — послідовність, система, набір систематизованих правил виконання обчислювального процесу, що обов'язково приводить до розв'язання певного класу задач після скінченного числа операці

Властивості алгоритму.

Масовість. Алгоритм повинен бути застосованим до будь-яких елементів з множини вхідних даних.

Визначеність. Описання множини операцій, якою визначається алгоритм, не повинні допускати двояких тлумачень. При виконанні операцій не повинно виникати питань, що саме і як треба робити. Строго визначеним повинен бути і порядок виконання операцій.

Дискретність. Процес, який визначається алгоритмом, повинен мати дискретний (перервний) характер, тобто являти собою послідовність окремих завершених в собі кроків. У зв’язку з цим повідомленням проте, яку саме операцію треба виконати на кожному кроці, подають у вигляді речень наказової форми доконаного виду (“Виконати ...”, а не “Виконувати ...”). такі повідомлення називають вказівками (або командами). Кожна операція алгоритму повинна виконуватися за скінчений час, а виконання наступної операції повинно починатися після завершення попередньої.

Результативність. Виконання послідовності операцій, якою визначається алгоритм, через скінчене, можливе досить значне, число кроків приводить до цілком певного результату. Виконання алгоритму не може закінчуватися не визначеною ситуацією або ж зовсім не закінчуватися. Кожен алгоритм передбачає наявність деяких вихідних даних і його виконання за скінчений час приводить до цілком певних результатів.

Формальність. Будь-який виконавець, здатний сприймати і виконувати вказівки алгоритму (навіть не розуміючи їх змісту), діючи за алгоритмом, може виконати поставлене завдання. Ця властивість має особливе значення для автоматизації виконання алгоритму.

Форми запису алгоритмів

Словесний опис алгоритму. Сьогодні на уроці розібрано вже кілька алгоритмів, і всі вони подавалися виконавцю за допомогою словесного опису.

Подача алгоритму у вигляді таблиць, формул, схем, малюнків тощо. Наприклад, всіх вас вчили в дитячому садочку правилам поведінки на дорозі. І найкраще діти, вочевидь, сприймають алгоритм, що поданий у вигляді схематичних малюнків. В математиці наявність формул дозволяє розв'язати задачу, навіть "не використовуючи слів".

Запис алгоритмів за допомогою блок-схем. Цей метод був запропонований в інформатиці для наочності представлення алгоритму за допомогою набору спеціальних блоків. Основні:Блок початку або кінця алгоритму – еліпс, блок введення або виведення даних – паралелограм, командний блок – прямокутник, блок розгалуження або умовний блок – ромб.

Навчальні алгоритмічні мови (псевдокоди). Ці мови мають жорстко визначений синтаксис і вже максимально наближені до машинної мови, Але створені вони з навчальною метою, тому мають зрозумілий для людей вигляд. Таких псевдокодів зараз існує велика кількість, починаючи з графічних середовищ "Алгоритміка", "Роботландія", "Лого-світи", "Черепашка" тощо і закінчуючи текстовими "національними" реалізаціями алгоритмічних мов, подібних до Паскаля. Ці псевдокоди мають програмну реалізацію і дуже широко застосовуються на етапі навчання основам програмування.

Мови програмування. Справа в тому, що найчастіше в практиці виконавцем створеного людиною алгоритму являється машина і тому він повинен бути написаний мовою, зрозумілою для комп'ютера, тобто мовою програмування.

Типи алгоритмів:

-Простими є такі команди: виконати, встати, іти, вміти тощо. Якщо алгоритм складається лише з послідовності простих команд то його називають простим, або лінійним. Приклад: "Алгоритм Ранок":Встати о 6.30 годині. Виконати гімн. вправи. Умитися. Поснідати. Вийти з дому о 7.30 годин

Якщо в алгоритмі, окрім простих команд, є команда, яка містить умову, то такий алгоритм називається розгалуженим. Умови в інформатиці називаються логічним виразом. Приклад: "Алгоритм Вечір": Повернутися з коледжу додому після занять.Пообідати.Якщо погода хороша, то попрацювати в саду, інакше піти в бібліотеку, взяти книжку, повернутися додому.Зробити домашнє завдання.Повечеряти. Якщо є цікава телепередача, то подивитися телевізор, інакше почитати книжку. Лягти спати.

Циклічні алгоритми. Циклом називають процес повторення дій. Циклічні алгоритми забезпечують повторне виконання деяких команд скінчену кількість разів. Приклад: Алгоритм коледж Іти на першу пару.Доки не закінчилися заняття іти на наступну пару.Іти додому.

Універсальні алгоритми – це такі які містять в собі вище перечисленні такі алгоритми.

Способи розв’язування задач:Наприклад, спробуйте створити алгоритм виконання ремонту кімнати, розрахований на виконавця "екскаватор".Запропонуємо метод покрокової деталізації зверху вниз. Вочевидь, що при такому підході кожна операція остаточно буде подана у вигляді лише одного з трьох типів базових структур алгоритмів – лінійної,розгалуження або повторення (циклу). Степінь деталізації алгоритму при цьому сильно залежить від того, на якого виконавця його орієнтовано.

Алгоритми, що складаються для розв'язування окремих підзадач основної задачі, називаються допоміжними. Вони створюються при поділі складної задачі на прості або при необхідності багаторазового використання одного ж того набору дій в одному або різних алгоритмах. Допоміжний алгоритм повинен мати тільки один вхід та один вихід, причому того, хто користується ним, зовсім не цікавить, як реалізований цей алгоритм. Головне, щоб всі команди, що входять до складу допоміжного алгоритму входили до системи команд обраного виконавця. Таким чином, можна вважати допоміжний алгоритм своєрідним "чорним ящиком", на вхід якого подаються деякі вхідні дані, а на виході ми отримуємо очікуваний результат.

Етапи розв’язування.

Постановка задачіДля того, щоб розв’язати задачу, пов’язану з дослідженням реального об’єкта, необхідно спочатку описати цей об’єкт у математичних термінах, тобто побудувати його математичну модель. Математична модель дозволяє звести розв’язування реальної задачі до розв’язування задачі математичної.

Описання алгоритмуПісля того, як математична модель задачі побудована, необхідно знайти та описати спосіб розв’язку цієї задачі. У найпростішому випадку розв’язок задачі можна одержати у явному вигляді, тобто у вигляді формули, яка пов’язує вхідні дані та результати. Але і тоді, крім знаходження відповідної формули, необхідно вирішити ряд інших технологічних питань, враховуючи те, що задача буде розв’язуватися на ЕОМ. Наприклад, якого типу мають бути вхідні дані, у якому порядку їх вводити до ЕОМ, як і з якою точністю одержати проміжні величини, у якій формі і з якою точністю вивести результати тощо.

Побудова алгоритму носить творчий характер – кожна нова задача вимагає нових підходів і нових способів розв’язку, але для того, щоб побудувати алгоритм, який можна легко зрозуміти, модифікувати й удосконалити, необхідно дотримуватися певної дисципліни та технології його конструювання.

Запис і трансляція програми Якщо алгоритм складено, з погляду на розв’язок задачі на ЕОМ користувачу залишається більш технічна, аніж творча робота. Враховуючи характер задачі необхідно вибрати певну мову програмування для запису програми та записати її текст. Зрозуміло, що користувач повинен володіти потрібним обсягом знань з використання команд (операторів) обраної мови.

Кожна мова програмування має свій транслятор, що дозволяє автоматично перекласти текст програми на машинну мову. При цьому одержується текст програми на машинній мові, який еквівалентний тексту програми на мові програмування, тому що ці тексти реалізують один і той же алгоритм.

Налагодження програмиНа цьому етапі виявляються можливі помилки, які допущені на попередніх етапах.Метою налагодження є одержання правильної програми, результатам роботи якої можна було б довіряти.Суть налагодження полягає у тому, що користувач розробляє систему тестів, за допомогою якої перевіряється робота програми у різних можливих режимах. Кожен тест має набір вхідних даних, для яких відомий результат. Тест намагаються вибрати так, щоб не тільки встановити сам факт помилки, але й локалізувати її, тобто виявити та звузити частину програми, що містить помилку.

До складу систем програмування включають спеціальні можливості налагодження програм. Користувач формулює завдання, а система виконує це завдання і видає користувачу необхідну інформацію про те, як веде себе програма. Така інформація значно полегшує пошук та виправлення помилок.

Експлуатація програмиЯкщо розроблена програма розрахована на тривалу експлуатацію, розрахована на розв’язання серйозних задач, то необхідно її супроводжувати. Адже протягом використання програми можуть змінитися, наприклад, вимоги до розв’язуваної задачі, операційна система, на базі якої виконується дана програма тощо. Це може вимагати внесення змін до програми, а внесені зміни – нового налагодження програми.

Аналіз алгоритмів.

Доведення коректності. Часткова коректність — програма дає коректний результат для тих випадків, коли вона завершується.

Повна коректність — програма завершує роботу та видає коректний результат для всіх елементів з діапазону вхідних даних.

Під час доведення коректності порівнюють текст програми зі специфікацією бажаного співвідношення вхідних-вихідних даних.

Час роботи Поширеним критерієм оцінки алгоритмів є час роботи та порядок зростання тривалості роботи в залежності від обсягу вхідних даних.Кожній конкретній задачі зіставляють деяке число, яке називають її розміром. Наприклад, розміром задачі обчислення добутку матриць може бути найбільший розмір матриць-множників, для задач на графах розміром може бути кількість ребер графа.

Час, який витрачає алгоритм як функція від розміру задачі n, називають часовою складністю цього алгоритму T(n).

Машина з довільним доступом до пам’яті.Аналіз алгоритму полягає в тому, щоб передбачити потрібні для його виконання ресурси. Іноді оцінюється потреба в таких ресурсах, як пам’ ять, пропускна здатність мережі або необхідне апаратне забезпечення, але найчастіше визначається час обчислення. Шляхом аналізу деяких алгоритмів, призначених для розв’ язку однієї та тієї самої задачі, можна легко обрати найбільш ефективний з них. В процесі такого аналізу може також виявитись, що декілька алгоритмів приблизно рівноцінні, а всі інші варто відкинути.З урахуванням того, що алгоритми реалізуються у вигляді комп’ ютерних програм, в більшості випадків в якості технології аналізу алгоритмів буде використовуватись модель узагальненої однопроцесорної машини з довільним доступом до пам’ яті (Random-Access Machine – RAM). В цій моделі команди процесора виконуються послідовно; операції, які виконуються одночасно, відсутні.У цю модель входять ті команди, які зазвичай можна знайти в реальних комп’ ютерах: арифметичні (додавання, віднімання, добуток, ділення, обчислення остачі від ділення, наближення дійсного числа найближчим більшим чи найближчим меншим цілим числом), операції переміщення даних (завантаження значення в пам’ ять, копіювання) та керуючі операції (умовне та безумовне галуження, виклик підпрограми і повернення з неї). Для виконання кожної такої інструкції потрібно певний фіксований проміжок часу. Кеш та віртуальна пам’ ять відсутні у RAM. Моделі, які включають в себе таку ієрархію, набагато складніше моделі RAM, тому вони можуть ускладнити роботу. Аналіз навіть простого алгоритму в моделі RAM може вимагати значних зусиль. В число необхідних математичних інструментів може увійти комбінаторика, теорія ймовірностей, алгебраїчні перетворення та здатність ідентифікувати найбільш важливі доданки в формулі. Оскільки поведінка алгоритму може відрізнятись для різних наборів вхідних значень, буде потрібна методика обліку, яка описує поведінку алгоритмів за допомогою простих та зрозумілих формул.

Порядок зростання .До уваги приймається тільки головний член формули оскільки при великих членів меншого порядку можна знехтувати. Окрім того, сталі множники при головному члені також будуть ігноруватись, адже для оцінки обчислювальної ефективності алгоритму з вхідними даними великого об’ єму вони менш важливі, аніж порядок зростання. Зазвичай один алгоритм вважається ефективнішим за інший, якщо його час роботи в найгіршому випадку має більш низький порядок зростання. Таким чином, можна зазначити, що швидким алгоритмом є такий алгоритм, для якого час роботи у найгіршому випадку зростає повільно по відношенню до зростання вхідних даних.

38. Інформатика як наука і як шкільний предмет у середній школі. Мета викладання інформатики в середній школі. Вплив інформатизації суспільства на його наyково-технічний та соціально-економічний розвиток. Про концепцію інформатизації освіти в Україні.

ІНФОРМАТИКА ЯК НАУКА І ЯК НАВЧАЛЬНИЙ ПРЕДМЕТ

Інформатика – це галузь науки, що вивчає структуру і загальні властивості інформації, а також питання, пов’язані з пошуком, збиранням, перетворенням, зберіганням, поширенням і використанням інформації у різних сферах людської діяльності.

Інформатика сформувалась як наука зав­дяки розвитку комп'ютерної техніки.

До складу інформатики входять:

1.  Теоретична інформатика – цей розділ інформатики використовує  математичні методи для спільного вивчення процесів обробки інформації.

2.  Обчислювальна техніка – розділ у якому розробляються загальні принципи побудови обчислювальних систем.

3.  Програмування – діяльність пов’язана з розробкою програмного забезпечення.

4. Інформаційні системи – це розділ інформатики, що включає: інформаційно-пошукові, інформаційно довідкові системи, сучасні глобальні системи зберігання, пошуку інформації.

5.     Штучний інтелект – область інформатики в якій розглядаються складні проблеми, що знаходяться на перетині з психологією, фізіологією, лінгвістикою та іншими науками. Основне завдання навчити комп’ютер мислити подібно до людини.

Головна функція інформатики полягає у розробці методів і засобів перетворення інформації.

Основними завданнями інформатики є:

•   дослідження інформаційних процесів;

•   розробка нових інформаційних технологій;

•   створення апаратно-програмного забезпечення.

Інформатика вивчає питання обробки інформації за допомогою комп’ютера.

Інформатика — динамічна наука, що інтенсивно розвивається та суттєво впливає на розвиток інших наук і технологій.

МЕТА ВИКЛАДАННЯ ІНФОРМАТИКИ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ