25. І.Крип’якевич та львівський осередок українознавства.

Серед вихованців М.Грушевського виділявся Іван Крип'якевич (1886-1967), який залишив багату і різнопланову історичну спадщину. Народився І.Крип'якевич у м.Львові, в сім'ї священика. Вже на першому курсі І.Крип'якевич зібрав в архівах Львова матеріали до розвідки "Львівська Русь в першій половині XVI ст. , яка була надрукована в "Записках НТШ''. Тоді ж у "Записках НТШ" (том 65) була видрукувана праця 19-річиого Івана Крип’якевича "Матеріали до історії торгівлі Львова". У 1908-1914 рр. вийшли друком дослідження І.Крип'якевича "Посли на дворі Хмельницького", "Скарби Хмельницького", "Скульптури Хмельницького", "Прапор Хмельницького" тощо. Праця І.Крип'якевича "З козацької сфрагістики" і досі залишається неперевершеною щодо кількості залученого матеріалу (загалом описано 37 печаток, в тому числі 25 загальновійськових), і за методикою дослідження й точного розшифрування легенд. У 1911 р. І.Крип'якевич здобув науковий ступінь доктора філософії, захистивши дисертацію на тему "Козаччина і Баторієві вольності". І.Крип'якевич приділяв значну увагу поширенню знань з історії рідного краю, постійно публікуючи науково-популярні статті на сторінках періодики. У "Письмах з Просвіти" він зокрема надрукував такі розвідки, як "Богдан Хмельницький в Галичині" (1907), "Львів, його минувшина і теперішність" (1910), "Княжий город Галич" (1911) тощо. І.Крип'якевич - автор серії розвідок з історії Львова: "Проходи по старім Львові" (1930), "Від Високого замку до Личакова", "Львівський ринок", "Руська вулиця у Львові", що пізніше були зібрані в окрему книгу "Історичні проходи по Львові" (1932). Ці та багато інших краєзнавчих праць ученого відзначаються багатою джерельною базою і науковою сумлінністю. При цьому слід зазначити, що І.Крип'якевич розглядає українство Львова не як самоізольовану масу, а як постійну органічну частину творців львівської історії, аргументовано розкриває процеси взаємовпливів та взаємопроникнення різних культур, що сформували своєрідне обличчя міста. Разом з тим, йому вдалося довести безпідставність стереотипу про малочисельність, некультурність та невпливовість українців у середньовічному Львові. Це не тільки значно розширило відомості з історії окремих українських інституцій та закладів, а й відкрило нові, раніше невідомі інституції. Серед інших праць слід відзначити: "Велику історію України" (автор М.Голубець: вступ, редакція і окремі частини - І.Крип'якевич); далі, у 1936 р. видана "Історія українського війська" (І.Крип'якевич - княжі і козацькі часи); 1937 р. - "Історія української культури" (І.Крип'якевич - перша частина - "Побут"); 1938-1939 рр.~ "Всесвітня історія" (повністю -І.Крип'якевич). У 1938 р. учений завершив рукопис синтезованої праці "Історія України", яка була задумана як посібник для народних шкіл та читалень "Просвіти". Курс вийшов дуже гармонійним: поруч з питаннями політичної та військової історії автор приділив багато уваги історії внутрішнього устрою України, соціальній структурі, історії культури, побуту населення.