15. Історичні погляди п.Куліша.

Пантелеймон Куліш посідає унікальне місце в українському романтичному історіописанні: письменник, публіцист, мислитель- інтелектуал та провідник національно-визвольного руху і водночас оригінальний дослідник-аматор, який залишив на полі академічної історіографії яскравий, неповторний слід. Узагалі Куліш привертає увагу своїми незвичайними інтелектуальними поворотами думки, дивовижною як на ті часи світоглядною еволюцією, здатністю до інтуїтивного проникнення в сутність історичного руху, егоцентричною вдачею та масштабною і розмаїтою творчою спадщиною.

Історичні студії Куліша цікаві як мінімум з кількох перспектив.

З одного боку, вони репрезентують в особі молодого Куліша чільного представника романтичної історичної думки 1840-1850-х років.

З іншого - в постаті зрілого Куліша спостерігаємо конфронтацію пізнього романтизму, спертого на позитивістські вкраплення та цивілізаційно-культурницькі мотиви, з козакофільською візією української історії раннього Куліша.

Погляди та світогляд П.Куліша формувалися спершу в руслі традиційної апології козаччини з виключною увагою до її творчої та конструктивної ролі в українській історії. Подібно до інших романтиків він акцентував увагу на розмаїтих духовних виявах масового героя, на „пам’ятках духу народного”, які розглядалися ним як найвища цінність у вивченні минувшини².

Щодо української історії, то остання відтворювалася Кулішем у міфологізованому вигляді з опертям на фольклорний та етнографічний матеріал, з наслідуванням сюжетів і концепції „Історії Русів”, з численними християнськими мотивами тощо. Невипадково вважають, що в 1840-х роках історичні погляди Куліша відображали настрої київської інтелігенції, з якої витворилося Кирило-Мефодіївське братство.

„Я дивився на Костомарова, як на майбутнього Тацита, він на мене - як на майбутнього Вальтера Скотта”, - так згадував Куліш інтелектуальні настрої тієї доби.

Заразом його погляди формувалися не лише в контексті тогочасного романтичного історіописання, а й впливів преромантичного просвітництва у версії Гердера та Ж.-Ж.Руссо з акцентуванням уваги на національній

16. В.Антонович і створення «київської історичної школи».

Київська школа істориків Володимира Антоновича — історіографічна школа при Київському університеті. Створена у 1880-ї роках з учнів і послідовників українського вченого Володимира Антоновича. Зокрема, до неї належали такі відомі історики, як Дмитро Багалій, Петро Голубовський, Михайло Грушевський, Олександр Грушевський, М.Довнар-Запольський, В.Данилевич, І.Лінниченко, Дмитро Дорошенко, В.Базилевич, Наталія Полонська-Василенко, П.Смирнов, П.Іванов, Олександр Оглоблин та інші.

Як професор Київського університету Володимир Антонович протягом 1880—1890-х років провів значну роботу щодо заохочення талановитої молоді до дослідницької діяльності в галузі середньовічної історії України шляхом залучення її до участі в археографічних експедиціях, до праці в архівах, через добір за певним планом тем для конкурсних і дипломних робіт, магістерських і докторських дисертацій, рекомендації результатів їхніх наукових розробок до друку в провідних наукових виданнях — «Киевская старина», «Университетские известия» тощо. Завдяки цьому, протягом досить короткого часу вдалося здійснити низку монографічних досліджень з історії окремих регіонів та земель України й Білорусі, реалізовуючи на практиці ідею М. Костомарова про землю («область») як політичну одиницю. Саме тому київська школа спочатку характеризувалася як «обласна», хоча наукові інтереси її представників виходили далеко за межі історико-географічних досліджень. Зосереджуючись на широкому спектрі політичної і духовної історії та історії соціальних відносин, учні В.Антоновича виступили фундаторами власних шкіл, відкрили нові напрями дослідження українського минулого. Спільними для них були комплексність дослідження, ґрунтовність джерельної бази та наукового апарату розробок, глибоке проникнення в суть проблеми. Творчий доробок представників школи став неоціненним внеском у вітчизняну історіографію, даючи підстави вважати її першою національною школою досліджень історії України.