2. Соціальні цінності та норми

Вищенаведене визначення культури Р. Бірстедта вказує на три основні сегменти культури: до культури належить все те, що люди роблять (дії людей) – нормативна культура; думають (мислення людей) – символічна культура; і чим вони володіють – матеріальна культура.

Перший сегмент культури, а саме той, який визначає спосіб дій, називається нормативною культурою або ціннісно-нормативною системою. Деякі соціологи, зокрема Ф. Знанецький, Т. Парсонс, вважають, що культурні правила – цінності та норми, складають основний кістяк культури. У сфері нормативної культури знаходяться описи дій, характерних для даної культури, прийняті в її рамках, і разом з тим дій, не характерних для неї і заборонених у ній.

Культурна конфігурація функціонує правильно, коли всі її сегменти гармонічно взаємодіють один з одним. Але трапляються випадки, коли між ними виникає асинхронність або дисгармонія. Один із прикладів такого роду, описаний американським соціологом Вільямом Огборном, – це культурний лаг (запізнення) – ситуація, коли один сегмент культурної конфігурації ніби не встигає за іншим. Прикладами культурного лагу можуть бути ситуації, коли кількість автостоянок і доріг не встигає за кількістю автомобілів; це нові ліки, які не можливо використовувати через відсутність певних правових норм. Іншим прикладом дисгармонії сегментів культури є культурна некомпетентність – ситуація нестачі навичок і вмінь для використання елементів культури. Зокрема, багато людей використовують сучасні технічні новації не за призначенням або неповною мірою.

Культурні (соціальні) цінності.

Як особливий предмет систематичного дослідження цінності стали виділятися в кінці ХІХ ст., коли й склалася спеціалізована філософська дисципліна – аксіологія. Приблизно в той же час в економіці виникло вчення про цінність як „вартість”, а в соціології – про цінність як „значимість”.

Культурні (соціальні) цінності – це переконання людини в значимості особисто для неї тих або інших об'єктів або явищ соціальної дійсності з точки зору їх відповідності (або невідповідності) потребам.

Вони являють собою культурні стандарти стосовно того, що є правильним, справедливим чи бажаним, і якi подiляються бiльшiстю членiв суспiльства або якогось соцiального угруповання. Це абстрактні стандарти блага, які народжені етикою світових релігій і не піддаються сумніву. Вони служать еталоном, ідеалом для людей, які можуть їх поділяти або не поділяти.

На важливість цінностей для існування суспільства вказували класики соціології. Так, на думку французького соціолога Е. Дюркгайма: „Суспільство існує лише там, де існує спільна загальновизнана система цінностей і норм, яку як загальнообов'язкову визнають більшість громадян. Колективні уявлення набувають найповнішого втілення в моральних відносинах”. А польський соціолог Я. Щепанський зазначає: „Цінності постають фактором інтеграції груп, засобом їх об’єднання, фактором їх постійності та тривкості в періоди криз... Вплив культури на суспільне життя відбувається такими шляхами: через зразки діяльності та зразки поведінки; через створення і введення цінностей; через соціалізацію і формування окремої особистості; через створення моделей інститутів та соціальних систем”.

У соціології дослідження цінностей були ініційовані в 1961 р. „Гарвардським проектом” по вивченню цінностей, реалізованим К. Клакгоном і Ф. Стродтбеком. У рамках структурно-функціонального підходу вони вивчали культурні цінності представників п'яти культур. Однак абстрактність більшості постулатів структурно-функціональної теорії і труднощі емпіричної перевірки наслідків, що випливають із них, змусили дослідників шукати нові підходи до вивчення цінностей.

Американський психолог М. Рокич (1916-1988) акцентував у понятті цінностей суб'єктивний компонент і на основі свого підходу розробив стандартизований інструментарій їхнього виміру. За його допомогою він провів декілька опитувань американців, зафіксувавши ціннісні відмінності між статевими, віковими, расовими, професійними та іншими групами. Популярним є поділ цінностей, запропонований М. Рокичем. Усю сукупність цінностей він розділив на термінальні та інструментальні. Термінальні цінності (цінності-цілі) – це мета або стан, яких бажано досягти. До цієї групи цінностей відносяться: активне та продуктивне життя, життєву мудрість, здоров’я, цікаву роботу, кохання. Щасливе сімейне життя, матеріальну забезпеченість, наявність добрих друзів, свободу, творчість, упевненість у собі. Інструментальні цінності (цінності-засоби) – це цінності, що становлять метод або засоби досягнення мети. До них належать: акуратність, вихованість, амбіційність (високі запити), життєрадістність, дисциплінованість, незалежність, освіченість, сміливість, тверда воля, терпимість, широта поглядів.

С. Іг із співавторами, розвиваючи ідеї М.Рокича, провів опитування в дев’яти країнах Південної Азії, виявивши істотний зв'язок цінностей населення з рівнем економічного розвитку країни.

Потім виникли три найбільші проекти по вивченню цінностей – це дослідження Р. Інглгарта, Г. Хофстеде й Ш. Шварца.

Рональд Інглгарт є ініціатором „Всесвітнього дослідження цінностей” (World Values Survey), яке триває вже майже 30 років і охоплює більше 100 країн світу (на репрезентативних вибірках), та „Європейського дослідження цінностей” (European Values Survey), яке майже повністю співпадає за змістом із вищеназваним. Він послідовно розробив кілька підходів до пояснення взаємозв'язків між культурними (цінності), політичними (рівень демократизації) і економічними (рівень ВВП) змінними. Останній за часом варіант підходу – це теорія „людського розвитку”. Він продемонстрував зв'язок поширеності серед населення тих або інших цінностей із рівнем модернізації суспільства, рівнем його економічного розвитку й демократизації.

Герт Хофстеде провів опитування менеджерів десятків країн, що включало багато питань про цінності. На підставі отриманих даних були виведені 4 (потім 5 і 7) параметрів цінностей. Він став фактично першим дослідником, що емпірично вивів ціннісні параметри (dimensions) на противагу дихотомічним категоріям.

Методика дослідження цінностей Ш. Шварца.

Шимон Шварц і В. Білськи розробили теорію базових життєвих цінностей і за допомогою опитувань, проведених на невеликих вибірках учителів і студентів у десятках країн світу, підтвердили її. Згодом Ш. Шварц і його співавтори продемонстрували численні зв'язки базових цінностей із різними характеристиками індивідів і країн (культур). Дослідження цінностей Ш. Шварца базувалося на його теорії універсальних базових цінностей. Виведені параметри базових цінностей були перевірені на розпізнавання змісту, на повноту списку цінностей, на еквівалентність значень і структури виділених цінностей більш, ніж у 60 країнах (культурах). Переваги методики ізраїльського вченого Ш. Шварца полягають у тому, що вона є найбільш методологічно розробленим способом виміру базових цінностей. Крім цього, вона використовувалася для аналізу цінностей у „Європейському соціальному дослідженні”, до якого у 2004 р. долучилася й Україна.

Таблиця 1. „Портретний ціннісний опитувальник” Ш. Шварца

Кат-рії цін.	Типологічні цін. індекси	„Портрети” носіїв цінностей – висловлювання, які пропонуються респондентам
Збереження	Безпека	Для нього важливо жити у безпечному оточенні. Він уникає всього, що може загрожувати його безпеці
		Для нього важливо, щоб уряд гарантував його безпеку від усіх загроз. Він хоче, щоб держава була сильною та могла захистити своїх громадян
	Конформність	Він впевнений, що люди мають виконувати те, що їм кажуть. Він вважає, що люди завжди мають дотримуватися правил, навіть якщо ніхто за ними не спостерігає
		Для нього важливо завжди поводитися правильно. Він намагається уникнути будь-яких вчинків, що можуть викликати осуд
	Традиція	Для нього дуже важливо бути скромним та "триматися у тіні". Він намагається не привертати до себе увагу
		Для нього важливими є традиції. Він намагається дотримуватися релігійних або сімейних звичаїв
Відкритість змінам	Самостійність	Для нього важливо вигадувати нові ідеї та бути творчою людиною. Йому подобається все робити у свій оригінальний спосіб
		Для нього важливо самостійно приймати рішення про те, що робити. Йому подобається бути вільним та не бути залежним
	Стимуляція	Йому подобаються сюрпризи і він завжди шукає нову діяльність, щоб зайнятися нею. Він вважає, що у житті важливо займатися багатьма різними справами
		Він шукає пригод та йому подобається ризикувати. Він хоче мати життя сповнене пражець
	Гедонізм	Для нього важливо добре проводиш час. Йому подобається себе балувати
		Він шукає будь-яку нагоду розважитися. Для нього важливо займатися тим, що дає задоволення
Самоствердження	Досягнення	Для нього важливо демонструвати всім свої здібності. Він хоче, щоб люди захоплювалися тим, що він робить
		Для нього дуже важливо бути успішним. Він сподівається, що люди визнають його досягнення
	Влада	Для нього важливо бути багатим. Він бажає мати багато грошей та дорогі речі
		Дія нього важливо бути шанованою подиною. Він хоче, щоб люди робили те, що він скаже
Вихід за межі свого «Я»	Доброзичливість	Для нього дуже важливо допомагати оточуючим людям. Він хоче дбати про їх благополуччя
		Для нього важливо бути відданим своїм друзям. Він хоче присвятити себе близьким людям
	Універсалізм	Для нього дуже важливо, щоб у ставленні до людей в усьому світі була рівність. Він впевнений, що у всіх мають бути рівні можливості у житті
		Він вважає важливим вислухати розмірковування людей, що від нього відрізняються. Навіть якщо він не згоден з ними, він все одно бажає зрозуміти їх точку зору
		Він твердо впевнений, що люди повинні дбати про природу. Для нього важливо турбуватися про довкілля

Ш. Шварц і його колеги виділили 10 базових цінностей:

1) Влада – соціальний статус і престиж, контроль або домінування над людьми і ресурсами. За Владою існує найвище значення і Україна випереджає всі інші країни. Чим бідніша країна, тим важливіше для її населення багатство і влада над людьми – дві цінності, які утворюють вказаний індекс.

2) Досягнення – особистий успіх та його демонстрація через досягнення і здібності, які відповідають соціальним стандартам. За Досягненням Україна займає середню позицію, не тяжіє до полюсів, відстає від 7 і випереджає 8 країн, немає суттєвих відмінностей із 8 країнами.

3) Гедонізм – власне задоволення і чуттєва задоволеність. За Гедонізмом вона відстає від 21 країни, випереджає Польщу, немає суттєвих відмінностей зі Словаччиною.

4) Стимуляція – життя, переповнене гострими відчуттями, новизною і складними завданнями. За Стимуляцією Україна відстає від усіх країн, крім Греції і Угорщини, з якими немає суттєвих відмінностей.

5) Самостійність – незалежність у мисленні й прийнятті рішень, творчість, пізнання. За Самостійністю вона відстає від усіх країн, крім Греції, з якою немає суттєвих відмінностей.

6) Універсалізм – розуміння, висока оцінка і захист благополуччя усіх людей, а також природи; толерантність. За Універсалізмом вона займає середню позицію, не відрізняється значимо від 10 країн. Відстає від 6 і випереджає 7 країн, немає суттєвих відмінностей з країнами Бенілюксу, Іспанією, Німеччиною, Ірландією, Норвегією, Данією, Угорщиною і Великою Британією.

7) Доброзичливість – збереження і підвищення благополуччя людей, з якими особа часто спілкується. За Доброзичливістю Україна відстає від 16 країн, випереджає Словенію, немає суттєвих розбіжностей зі Словаччиною, Чехією, Португалією, Угорщиною, Грецією і Польщею.

8) Традиція – повага і прийняття звичаїв та ідей, які походять від традиційної культури і релігії, прихильність до них. За Традицією Україна випереджає 16 країн, відстає від Греції, немає суттєвих відмінностей зі Словаччиною, Португалією, Польщею, Ірландією, Іспанією і Словенією.

9) Конформність – уникання дій і схильностей, які могли б засмутити інших людей або спричинити їм шкоду, а також порушити соціальні вимоги і норми. За Конформністю вона випереджає усі країни, крім Норвегії, Польщі, Словаччини, Чехії, з якими немає суттєвих відмінностей.

10) Безпека – гармонія і стабільність суспільства, відносин із людьми і самої людини. За цінністю Безпеки Україна випереджає всі країни, крім Греції, Естонії, Польщі, Угорщини, з якими немає істотних відмінностей.

Отже, порівняння ціннісного профілю України з профілями інших країн свідчить, що особливі близькі до нього профілі Польщі та Словаччини, а найбільше відрізняється ціннісний профіль України від профілів Естонії та Великої Британії.

Соціальні норми.

Культурні (соціальні) норми (від лат. „правило, взірець”) – це засновані на цінностях правила та моделі відносин, через які суспільство керує поведінкою своїх членів.

Норми встановлюють, яка саме поведiнка вiдповiдає i яка не вiдповiдає певнiй ситуацiї. Це перш за все засоби нашої дiяльностi, за допомогою яких ми орiєнтуємося у свiтi людей. Вони дають нам вказiвки, як поводитись, щоб мати успiх у спiльнiй дiяльностi. Норми диктують певний тип поведінки або забороняють його. Відповідно існують норми проскриптивні – вони вказують, що не можна робити і норми прескриптивні – кажуть нам про те, що ми повинні робити.

Класик американської соціології Вільям Самнер запровадив поділ норм на 3 типи: звичаї, мораль і право. Саме вони утворюють три основні підсистеми в ціннісно-нормативній системі кожного суспільства.

Звичаї – це усталені схеми (патерни) поведінки, які існують у вигляді схвалених суспільством масових взірців дій, які рекомендується виконувати.

Це правила конвенціонального характеру (засновані на домовленості), які стосуються того, що прийнято і визнано у всіх проявах повсякденного життя. Вони не торкаються інтересів інших, спонтанно виникаючі і відносно слабо санкціоновані.

Вони визначають те, як ми одягаємось, що і як їмо, як вітаємося і прощаємося, як проводимо вільний час, тощо. Функцією звичаїв є спрощення для людини її життя, надання їй певного автоматизму, звільнення людини від необхідності роздумів стосовно можливого вибору і кожного разу приймати відповідне рішення стосовно банальних справ і питань.

Такий рефлекторний автоматизм, з яким ми підкоряємося звичаям, робить те, що останні стають найнепомітнішими з усіх правил. Лише стикаючись з альтернативними звичаями, опинившись в іншій культурі, ми починаємо «бачити» ці правила і слідувати їм свідомо. Тут найсильніше проявляється наш етноцентризм, переконання у природності наших звичаїв і здивування щодо інших. Туристична література містить багато розповідей і анекдотів про ті несподіванки, які очікують нас в інших країнах, коли ми зустрічаємося з пануючими там звичаями.

Ми не навчаємось звичаям певним систематичним чином, а скоріше долучаємося до них шляхом імітації і тренування в процесі соціалізації. Справи, які регулюються звичаями, носять приватний характер. Вони стосуються тих сфер життя, які з точки зору інтересів інших людей, їм байдужі. Наприклад, якщо людина зранку п’є чай, а не каву, це її особиста справа. Негативні реакції за невідповідність звичаям – спонтанні, неформалізовані та м’які. Зокрема, людину можуть висміяти, винести догану, зробити зауваження, тощо. Гострота реакції значною мірою залежить від рівня етноцентризму або толерантності.

Мораль – це правила, які стосуються основних і універсальних людських проблем, зокрема того, що добре, порядно, достойно, і таких сфер життя, в яких дії однієї людини є небайдужими для добробуту, щастя, здоров’я та успіху інших людей і порушення яких сильно обурює громадськість.

У такому випадку мова йде про дії, які не можуть залишатися приватною справою. Наприклад, якщо одна людина бреше, то це не може бути її особистою справою, оскільки обманутим є хтось інший. Отже, моральні норми стосуються найбільш фундаментальних відносин між людьми і найсильніше виражають суспільну природу людини. Вони виражають загальні для всіх людей імперативи колективного способу життя.

Моральні норми часто кодифікуються у вербалізованих та формалізованих етичних системах, а також обґрунтовуються і набувають легітимності через звернення до розуму (у світських філософських доктринах) або до вищої істоти (у релігійних концепціях). Іноді вони мають авторів. Порушення моральних вимог і заборон викликає більш різку реакцію громадськості, ніж дотримання чи недотримання звичаїв. Вона проявляється у таких формах, як ізоляція, публічна критика, вигнання з групи, самосуд, тощо. Певну роль у мобілізації та спрямуванні суспільної реакції відіграють визнані авторитети: політики, артисти, журналісти, науковці, священики та ін.

Право – це правила, встановлені, сформульовані і кодифіковані, на сторожі яких стоять спеціальні інститути, що мають можливості державного примусу.

Це система правил, для яких суттєвим є не лише зміст регулювання, а спосіб цього регулювання, насамперед через інститути держави. Відтак, право має три характерні риси. По-перше, воно навмисно встановлюється державою або від її імені. Отже, право завжди пов’язане з певною політичною організацією. По-друге, право формулюється в письмовій формі, публікується і систематизується в кодексах. По-третє, на сторожі права стоїть особлива система санкцій, які адмініструються через спеціально створені органи правопорядку і правосуддя.

Правовому регулюванню підлягає величезна сфера суспільного життя, в тому числі деякі звичаї та моральні норми. Коли правове регулювання співпадає з моральними нормами суспільства, право отримує легітимацію і його значно легше виконувати і застосовувати. Але, коли воно розходиться з моральними нормами, воно зустрічає сильний опір. Розділяють 2 види права: звичаєве та формальне. При цьому звичаєве право – це сукупність неписаних правил поведінки, що санкціоновані державою.

Окрім цієї основної трійки, існують певні групи правил, які відрізняються характерними змістовними ознаками, зокрема художній стиль і мода.

Художній стиль – це правила, які стосуються того, що вважається прекрасним. Він охоплює естетичні правила створення творів мистецтва: поезії, прози, живопису, скульптури, музичних творів, тощо. Санкції тут найчастіше носять позитивний характер, зокрема слава, а негативні санкції – доволі м’які, наприклад неприязнь.

Мода близька до звичаїв, оскільки стосується порівняно поверхневих проблем: у чому ми ходимо, що слухаємо, що читаємо, які дивимося фільми. Від звичаїв мода відрізняється більшою мінливістю та жорсткішим тиском на своїх послідовників. Мода змінюється порівняно швидко, але в періоди свого панування монопольно диктує правила. На відміну від звичаїв, мода – це цілеспрямоване явище, нав’язане центрами моди, яке рекламується та поширюється усіма можливими засобами.

Ціннісно-нормативна орієнтація.

Цінності та норми являють собою найпростіший елемент ціннісно-нормативної системи. Але ці культурні правила не виступають ізольовано, у відриві один від одного. Існує взаємозв’язок між нормами і цінностями. Цінності визначають, які цілі є достойними, правильними, істинними, а норми – що люди мають робити, щоб досягнути своїх цілей. Іншими словами, цінності вказують на цілі, до чого люди мають прагнути, а норми – на засоби, як люди мають досягати цілей. Цінності – це абстрактні поняття, а норми – це конкретні правила поведінки. При цьому орієнтація особистості не є чисто ціннісною, бо людина орієнтується на цінності і норми одночасно. Тому в соціології частіше говорять про ціннісно-нормативну орієнтацію.