. Сутність фондового ринку та ринку цінних паперів

Важливим сегментом світового фінансового ринку є міжнародний ринок цінних паперів. Його роль в останні роки значно зросла. За високих темпів економічного піднесення багатьох промислово розвинутих країн світу традиційні джерела фінансування вже не повною мірою задовольня-ють потреби великих корпорацій у капіталі. Тому такі компанії не обме-жуються послугами національних банківських систем і, покладаючись на свій високий кредитний рейтинг, залучають дешеві фінансові ресурси шля-хом емісії цінних паперів. Зростання попиту з боку емітентів, збільшення пропозиції в результаті інтеграції національних ринків, конкуренція як на-слідок відкритості та глобалізації економіки призводить до зменшення ролі банківського сектору як механізму перерозподілу фінансових ресурсів на національному та міжнародному рівнях і до одночасного посилення інвес-тиційної та позичкової діяльності на міжнародному ринку цінних паперів.

Випуск цінних паперів дає можливість: отримати позику на тривалий строк (до декількох десятиліть, наприклад, облігації), тобто вкладання в ін-струменти позики, безстрокового користування фінансовими ресурсами (акції), тобто вкладання в інструменти власності (титули власності), знизи-ти фінансовий ризик, тобто викладання в інструменти торгівлі фінансовим ризиком (фінансові деривативи).

Ринок довгострокових цінних паперів називають фондовим ринком. Разом з короткостроковими борговими зобов’язаннями грошового ринку (векселя, сертифікати) фондовий ринок утворює ринок цінних паперів.

Таким чином, міжнародний ринок цінних паперів об’єднує частину міжнародного ринку боргових зобов`язань (а саме: міжнародний ринок бо-ргових цінних паперів, який переважно є міжнародним ринком облігацій), міжнародний ринок титулів (прав) власності та міжнародний ринок фінан-сових деривативів.

До інструментів позики відносяться облігації, векселі, ощадні серти-фікати. До інструментів власності — всі види акцій, депозитарні розписки. Існують також так звані гібридні інструменти, цінні папери, які мають

339

ознаки як облігацій, так і акцій (наприклад, привілейовані акції і конверто-вані облігації) і похідні інструменти — варанти, опціони, ф’ючерси тощо.

Ринок інструментів позики, має справу з позичковим капіталом, а ри-нок інструментів власності — з частками (паями) власності в капіталі фір-ми.

Фондовий ринок має справу з інструментами довгострокової позики й інструментами власності, похідними фінансовими інструментами.

На міжнародних ринках цінних паперів ведеться торгівля цінними паперами, деномінованими в іноземних валютах.

Банк міжнародних розрахунків розрізняє такі види емісій цінних па-перів на міжнародному ринку:

• емісія цінних паперів нерезидентами в національній або інозем-ній валюті на внутрішньому фінансовому ринку країни;

• емісія цінних паперів резидентами в іноземній валюті;

• емісія цінних паперів резидентами в національній валюті, які

призначені для продажу іноземних інвесторами [39, с. 181]. Міжнародний ринок цінних паперів має дві структурні складові:

• іноземний ринок цінних паперів. Це – фінансовий ринок держав, на якому укладаються угоди щодо фінансових активів нерезиде-нтів – іноземних цінних паперів;

• євроринок цінних паперів. Це – ринок на якому випускаються, купуються та продаються цінні папери, виражені в євровалютах. Визначення європаперів наведено у Директиві Комісії ЄС №89/298/ЄЕС, згідно з якого європапери – це обігові цінні папе-ри, які:

• проходять андеррайтинг і розміщуються за посередництвом син-дикату, щонайменше два учасники якого зареєстровані в різних країнах;

• пропонуються у значних обсягах в одній або більше країнах, за винятком країни реєстрації емітента;

• можуть бути початково придбані (у тому числі й шляхом підпи-

ски) лише за посередництва кредитної організації або іншої фі-нансової інституції.

Для функціонування ринку цінних паперів необхідні певні передумо-ви: попит, пропозиція, посередники, системи регулювання і саморегулю-вання. Попит на цінні папери визначається добробутом нації. Чим вищий рівень життя, тим більше заощаджень у населення і можливості купівлі цінних паперів. Пропозиція визначається попитом. Вона тим вища, чим бі-льше розвинений ринковий механізм поставки джерел довгострокового кредитування і фінансування. Для розвитку ринку цінних паперів необхідні фахівці інвестиційного бізнесу і система підготовки таких фахівців. І наре-шті, потрібні посередницькі організації – брокерські та інвестиційно-

340

дилерські фірми, фондові біржі та органи регулювання інвестиційного біз-несу.

Інвестиційний Ринок цінних паперів служить найважливішим капітал джерелом інвестиційних ресурсів для урядів, корпора-

цій та банків.

Термін ―інвестиції‖ має декілька значень. В літе-ратурі можна зустріти різні його визначення. Найбільш загальним визна-ченням можна вважати визначення інвестицій як використання грошей з метою отримання доходу або нарощування капіталу. Всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вміщені в об’єкти підприємницької й інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту, є інвестиціями.

Вже з цього визначення видно, що мова йде не просто про гроші, а про гроші, котрі є грошовою формою кругообігу капіталу, тобто інвести-ційним капіталом. Інвестиційний капітал може бути власним (нерозподіле-ний прибуток, амортизаційні відрахування) і позиченим, джерелом якого є тимчасово вільні чужі грошові кошти. Але вільні грошові кошти не є інвес-тиціями. Вони перетворюються в інвестиції в руках тих, хто витрачає їх на купівлю елементів виробництва, що приносить доход, тобто перетворює в реальні активи. Реальні активи — це економічні ресурси фірми: основний і оборотний капітал, нематеріальні кошти¹, використовувані для виробничої діяльності з метою отримання доходу. Власні накопичення, переходячи в реальні активи, прямо перетворюються в інвестиції. Чужі вільні грошові кошти (заощадження) перетворюють в інвестиції через ринок капіталу, на-самперед, через фондовий ринок.

Об’єктами інвестування можуть бути реальні інвестиційні проекти, об’єкти нерухомості та різноманітні фінансові інструменти. Фінансові ін-струменти, як об’єкти інвестування, — це різні типи фінансових зо-бов’язань:

• депозитні вклади в банку;

• цінні папери (облігації, акції, опціони тощо).

Отже, термін ―інвестиції‖ використовують для позначення:

а) вкладання грошових коштів, інтелектуальних цінностей в реальні активи, тобто у виробництво;

б) вкладення грошових коштів у фінансові інструменти, тобто купів-ля цінних паперів.

Співвідношення власних і позичених джерел фінансування інвести-

цій називається фінансовим левериджем.

• даному розділі і далі під інвестиціями будуть розумітися вкладення

• фінансові активи, а не у виробництво. Іншими словами, ми розглядати-мемо інвестиції як будь-який фінансовий інструмент, в який можна вмісти-