3. Бюджетний дефіцит: поняття, причини виникнення та джерела покриття

В залежності від використання доходів бюджету в зв’язку з виконанням державою своїх обов’язків виникають три можливі стани бюджетного фонду: дефіцитний, профіцитний і збалансований. Вони виражають різне співвідношення доходної і видаткової частин бюджету. Якщо видатки перевищують доходи утворюється дефіцит бюджета.

Профіцит виникає, коли доходи перевищують видатки бюджету. І збалансованим вважається бюджет, коли видатки дорівнюють доходам.

Умовою виникнення бюджетного дефіциту є відставання темпів зростання доходів відносно збільшення бюджетних видатків. Причини такого відставання можуть бути різні, а саме:

• кризовий стан розвитку економіки;

• нереальні соціальні програми, які значно збільшують видатки бюджету і знижують мотивацію до праці;

• не виважена фінансова політика, яка провокує зростання інфляції;

• мілітаризація економіки, що збільшує видатки бюджету без відповідних джерел їх покриття;

• суттєві обороти тіньового капіталу, внаслідок чого скорочуються податкові надходження бюджету і виникає потреба зростання видатків, та ін.

Бюджетний дефіцит як складне економічне явище має неоднозначні прояви свого існування. З одного боку його виникнення є результатом економічного розвитку. З іншого, бюджетний дефіцит може сам впливати на характер економічних зрушень. Причому, за певних обставин він здатний або дати позитивний імпульс розвитку, або стримувати його. Суперечливими в зв’язку з цим є погляди на існування бюджетного дефіциту.

Прихильники дефіцитного фінансування не вважають бюджетний дефіцит деструктивним фактором, оскільки при цьому збільшуються доходи господарюючих суб’єктів і населення, що підвищує їх платоспроможний попит, стимулює розвиток виробництва, а значить і сприяє зростанню податкових надходжень.

Економісти, які дотримуються іншої думки, вважають, що тривале існування бюджетного дефіциту, яке вимагає застосування специфічних джерел його покриття, а саме емісії або державних запозичень, веде до нагромадження державного боргу, розбалансуванню грошово-кредитної системи, девальвації національної валюти. Неминуче при цьому підвищення процентних ставок по державних цінних паперах сприятиме скороченню приватних інвестицій, що негативно позначиться на обсягах виробництва, і зрештою вимагатиме підвищення податкових ставок. За таких умов економічний тягар буде перекладатися на майбутні покоління.

Вважається, що найбільш сприятливим є прийняття щорічно збалансованого бюджету. Проте, суворе дотримання цього принципу в умовах кризового стану розвитку економіки вимагатиме або збільшення податкових платежів. А це сприятиме ще більшому посиленню кризи. В умовах же економічного піднесення, збалансування доходів і видатків нерідко призводить до надмірного зростання доходів, що може стати причиною інфляції.

Отже, існування бюджетного дефіциту – це цілком природне, економічно зумовлене характером державного фінансового управління явище і є результатом цього управління.

Не завжди бюджетний дефіцит пов’язаний з розвитком кризових явищ в економіці. За певних обставин він справляє позитивний вплив на ринкову кон’юнктуру, виконуючи роль антициклічного механізму регулювання економічних процесів.

У фазі економічного спаду ефективними джерелами покриття бюджетного дефіциту є: внутрішні та зовнішні запозичення, а також грошова емісія.

Вибір конкретних методів обмеження бюджетного дефіциту визначається виходячи з причин його утворення.

В Україні головними причинами бюджетної кризи стали:

• скорочення податкових надходжень внаслідок спаду виробництва;

• збереження неефективної структури видатків, що не дозволяє забезпечити фінансування інноваційної і інвестиційної діяльності;

• існування тіньового перерозподілу фінансових ресурсів, що збільшує витратність легального виробництва і зменшує податкові надходження;

Подолання бюджетної кризи передбачає комплекс дій у таких напрямках:

• обмеження витратності виробництва і тіньового перерозподілу фінансових ресурсів;

• реструктуризації видаткової частини бюджету;

• удосконалення податкової системи одночасно з іншими фінансовими інструментами впливу на мотивацію прояву ринкової поведінки.