5. Якою є біологічна різноманітність на різних територіях?

• Розповідь учителя

У Європі біорізноманітність розподілена дуже нерівномірно: найменша різноманітність екосистем припадає на Північну Європу. Центри високої біорізноманітності зосереджені в Середземномор’ї (Італія, Іспанія, Греція, Франція) і на європейських окраїнах (Болгарія, Україна, Грузія, Вірменія, Туреччина), де можна зустріти понад 5000 ендемічних видів рослин. Середземне море — найбагатше в Європі за біорізноманітністю серед інших морів Європи.

Найбагатші видами тропічні вологі ліси, коралові рифи, великі тропічні озера й глибоководні моря (WCMC, 1992; Heywood, 1995). Велика біологічна різноманітність і в сухих тропічних районах з їхніми листопадними лісами, чагарниковими бушами, саванами, преріями та пустелями (Mares, 1992). У помірних широтах високими показниками відзначаються вкриті чагарниками території із середземноморським типом клімату. Вони є у Південній Африці, на півдні Каліфорнії та на південному заході Австралії. Вологі тропічні ліси в першу чергу характеризуються надзвичайною різноманітністю комах. На коралових рифах і в глибоководних морях різноманітність зумовлена значно більш широким набором систематичних груп (Grassle et al., 1991). Різноманітність у морях пов’язана з їхнім великим віком, гігантськими площами й стабільністю цього середовища, а також зі своєрідністю типів донних відкладень (Waller, 1996). Надзвичайна різноманітність риб у великих тропічних озерах і поява на островах унікальних видів зумовлені еволюційною радіацією в ізольованих продуктивних місцеіснуваннях.

Видова різноманітність майже всіх груп організмів збільшується в напрямку до тропіків. Наприклад, у Таїланді живе 251 вид ссавців, а у Франції — тільки 93, незважаючи на те, що площі обох країн приблизно однакові.

6. Значення біорізноманітності для людства

• Розповідь учителя

Можна дуже багато говорити про політику й економіку, але все одно головною проблемою, звісно ж, має залишатися збереження живої природи, яка, щойно ми забуваємо про це, нагадує про себе і коливаннями клімату, і зміною газового складу атмосфери, і скороченням генетичного матеріалу для селекційної роботи в сільському господарстві тощо.

Відомо, що понад 60 % лікарської сировини — це природні матеріали. Лише дещиця мільярдного населення планети живе, звертаючись за ліками в аптеку, натомість більшість мешканців азіатських країн за традицією намагаються знайти панацею від усіх хвороб у природній сировині. Ми звикли до крамниць і супермаркетів, і навіть сільські жителі їдуть у місто за молоком, тимчасом як решта світу значною мірою ще живе за законами природи, тобто натуральним господарством. Перелогове хліборобство навіть у вік атома й досягнень генетики, як і раніше, є основною формою землеробства в Китаї, в африканських країнах, у багатьох азіатських країнах та Південній Америці. Отже, жива природа — це основа життя.

Дуже важливо зберегти всю біорізноманітність на планеті. У природі є величезна кількість організмів з біологічно активними речовинами, що здатні здолати СНІД, не кажучи вже про рак. Вимерла стеллерова корова, яку знищили першовідкривачі північного сходу Росії, могла б стати цілою галуззю, напрямком селекційної роботи зі створення приморських ферм, котрі могли б розв’язати продовольчу проблему населення узбережжя. Проміжні форми одомашнювання (наприклад, тур або тарпан), звісно ж, були б сьогодні в пригоді, щоб освіжити генетичну якість нашої свійської худоби, яка страждає від ящура та інших хвороб. Селекційна робота не може зупинятися — щоб уже створена культурна біологічна різноманітність продовжувала існувати, її слід постійно підтримувати. Саме для цього й потрібна жива природа.

Біологічна різноманітність є найбільшим багатством життя. Цю величезну генетичну бібліотеку тільки починають усерйоз вивчати. Вона являє собою ні з чим не порівнянну цінність у пошуку нових джерел харчування, ліків, енергії та інших засобів забезпечення розвитку життя на Землі.