Петля Генле:
в тонкому низхідному відділі реабсорбується вода без солей – за градієнтом осмотичного тиску;
в товстому висхідному відділі йде активна реабсорбція йонів натрію, дифузійно - хлору; йони реабсорбуються без води, оскільки стінка цього відділу канальців непроникна для води.
Дистальний сегмент нефрону, а саме дистальний звивистий каналець і збірні трубочки можуть теж реабсорбувати йони натрію, хлору, калію, тощо, під впливом гормону вазопресину (регулює реабсорбцію води), альдостерону (реабсорбція натрію, секреція калію).
Канальцева секреція представляє собою транспорт речовин в просвіт канальців підвищення їх концентрації в сечі збільшення їх виділення в складі дефінітивної (кінцевої) сечі.
Секреція органічних кислот та основ протікає переважно в проксимальному сегменті нефрона; іони водню секретуються як дистальних, так і в проксимальних звивистих канальцях; аміак, іони калію секретуються дистальними звивистими канальцями та збиральними трубками.
Процеси секреції можуть бути важливими для підтримання параметрів гомеостазу (підтримання постійності рН пов’язане з секрецією іонів водню та аміаку, ізоіонії – з секрецією іонів калію).
Нирки, як основний орган системи виділення змінюють свою роботу під впливом механізмів регуляції і приймають участь в підтриманні постійності:
ОЦК і, в деякій мірі, об'єму позаклітинної рідини в організмі;
осмотичного тиску;
концентрації іонів в плазмі крові;
рН.
Нервова та гуморальна регуляція сечоутворення.
Робота нирок регулюється нервовою системою та гуморальною.
Нирки іннервуються волокнами симпатичної нервової системи і блукаючим нервом. По цих волокнах з центральної нервової системи до нирок надходять імпульси, які впливають на утворення первинної сечі і на діяльність ниркових канальців, де відбувається зворотне всмоктування та секреція сечі. Робота нирок підпорядковується не лише безумовно-рефлекторному контролю, а й регулюється корою великих півкуль головного мозку, гіпоталамусом.
Гуморальна регуляція здійснюється під впливом гормонів і медіаторів, які регулюють транспорт іонів і води у канальцях нефронів, змінюють проникність клітинної мембрани й інтенсивність іонних насосів.
Так, під впливом антидіуретичного гормону — вазопресину — виділення сечі різко зменшується. Вазопресин змінює проникність стінки звитої частини канальця нефрону та збірних трубочок, тобто допомагає реабсорбції води, що приводить до підвищення осмотичної концентрації сечі. При недостатньому надходженні в кров цього гормону виділення сечі може збільшитися до 20 л за добу. Під впливом гормону щитоподібної залози тироксину сечоутворення підсилюється, а під впливом гормону надниркових залоз адреналіну — зменшується. Гормон коркової речовини надниркових залоз альдостерон підсилює реабсорбцію іонів натрію, виведення йонів калію і гальмує зворотне всмоктування кальцію та магнію.
Нервово-гуморальні механізми відповідальні і за деякі розлади сечової системи: наприклад, при дії на організм надмірно сильних больових подразників (травма, опік, ниркова колька, оперативне втручання) може виникнути рефлекторна або рефлекторно-гуморальна зупинка сечовиділення — анурія. І навпаки діурез збільшується під впливом сечогінних засобів (діуретики, меркузал, гіпотіазид тощо).
У немовлят протягом першого року життя має місце мимовільне (безумовно-рефлекторне) сечовипускання, що пов'язане з недостатнім розвитком кори великих півкуль. Лише поступово, в міру розвитку кори головного мозку, в дитини виробляється умовний рефлекс затримування сечовипускання. На кінець першого року життя в дитини виробляється умовно-рефлекторне затримання сечовипускання. Цей рефлекс приблизно на кінець другого року життя дитини стає настільки міцним, що проявляється і під час сну.
Сеча зі збірних трубочок надходить у ниркові миски через сечоводи -у сечовий міхур. Для цього миска має заповнитися до певного рівня, що контролюється барорецепторами, їх подразнення сприяє розкриттю просвіту сечовода і скороченню м'язів миски.
Початковий етап заповнення сечового міхура супроводжується розслабленням його стінок, тому тиск у ньому не змінюється. Подальше наповнення його сприяє подразненню барорецепторів і появі перших позивів до сечовипускання.
Основний механізм подразнення рецепторів сечового міхура - його розтягнення, а не збільшення тиску. Певне значення має також швидкість розтягнення міхура: при швидкому його наповненні імпульсація різко посилюється. У дорослої людини перші позиви до сечовипускання починають з'являтися в разі накопичення в сечовому міхурі 150 мл сечі, а при 200-300 мл потік імпульсів різко зростає. Подразнення механорецепторів сечового міхура відцентровими нервами передається у крижовий відділ спинного мозку, де розміщено центр сечовипускання. Однак спінальний центр перебуває під регулювальним впливом вищих відділів: кора півкуль великого мозку і середній мозок гальмують, а нейрони заднього відділу гіпоталамуса й передньої частини мосту стимулюють активність спинномозкового центру.
Сеча, що міститься в сечовому міхурі, може зазнавати подальшої трансформації і справляти деякий вплив на процес сечоутворення в нирках. Так, наповнення сечового міхура до 100 мл призводить до зниження швидкості утворення вторинної сечі, підвищуючи реабсорбцію води в нефроні. Відносно тривале перебування сечі в сечовому міхурі супроводжується всмоктуванням з неї окремих речовин. Реабсорбції можуть зазнавати вода, Na, сечовина. В умовах норми зазначені процеси не мають суттєвого значення для організму, але при утрудненні відтоку (наприклад при аденомі передміхурової залози і простати) може розвинутися азотемія.