3. Перспективи розвитку

3.1 Нове об'єднання - унасур - «історичний крок у правильному напрямку»

23 травня 2008 президенти дванадцяти держав Латинської Америки підписали договір про створення Південноамериканського союзу націй (УНАСУР) в бразильській столиці, місті Бразіліа. До складу союзу ввійшли: Аргентина, Болівія, Бразилія, Чилі, Колумбія, Еквадор, Гаяна, Парагвай, Уругвай, Перу, Суринам, і Венесуела. Таким чином, формально завершено процес створення об'єднання, заснованого ще в 2004 році, а країни південноамериканського континенту отримали новий інструмент для вирішення виникаючих проблем власними силами.  Головна мета нового регіонального об'єднання - посилення політичної співпраці, економічна інтеграція і захист загальних інтересів. Президент Чилі Мішель Бачелет, обрана тимчасовим головою УНАСУР, назвала підписаний засновницький договір "історичним кроком у правильному напрямку". На її думку, новий блок підсилить позиції регіону в ХХI столітті, до 40-х років якого, повідомила Бачелет, більше 60% світової економіки будуть зосереджені в країнах, що розвиваються, і не в останню чергу - в південноамериканських. "Ми хочемо бути головними акторами" в цьому процесі, додала чилійський лідер, закликавши своїх колег "докласти всіх зусиль для того, щоб УНАСУР запрацював".  УНАСУР - найкрупніше інтеграційне співтовариство в Латинській Америці. Блок охоплює територію в 17,6 млн. кв. км з населенням понад 377 млн. чоловік і сукупним ВВП більше 1,23 трлн. доларів. Його основне завдання - об'єднати зусилля всіх країн континенту для вирішення проблем регіону в різних сферах - економічній, енергетичній, військовій і соціальній, використовуючи вже наявні механізми Андського співтовариства націй (АСН) і Південноамериканського спільного ринку (МЕРКОСУР). [15]  Основними викликами південноамериканців на даному етапі є гарантії сталого енергетичного постачання з урахуванням безпеки, ефективності експлуатації ресурсів та регіонального споживання. Такий тип інтеграції може дозволити здійснити ефективну відповідь на будь-який попит, а у випадку з енергетикою він зросте до 2018 року, згідно з даними оладки, на 73%. Також очікується поліпшення балансу кожної з південноамериканських країн завдяки внутрирегиональном обміну, ринкової експансії, диверсифікації джерел сировини, скорочення наслідків руйнівних посух і повеней, зростання цін на енергоносії.  Однак для цього, вважають місцеві спостерігачі, необхідно багато чого зробити. За даними Міжамериканського банку розвитку, надзвичайно зростає необхідність зовнішніх інвестицій у цю сферу в Латинської Америки, які повинні скласти не менше 1380 мільярдів доларів. Тільки у розвиток енергетики необхідно вкласти 720 млрд. доларів. Прикладом успішної регіональної енергетичної інтеграції може служити Бразилія, яка підтримує відповідні проекти майже з усіма сусідніми країнами і її досвід може бути врахований у рамках УНАСУР. Співробітництво Бразилії з сусідніми країнами має взаємовигідну основу. Так, відповідно до угоди про будівництво в Парагваї дамби "Ітаіп" Бразилія буде одержувати 20% всієї споживаної електроенергії.  Друга угода - з Болівією про спорудження двостороннього газопроводу, передбачає постачання в Бразилії 60% його пропускної здатності, що рівноцінно всьому об'єму споживання газу в цій країні. [14]