2. Економічні взаємозв´язки країн Африки

Регіональні інтеграційні процеси розвиваються і на африканському континенті, котрий має свої географічні, демографічні, економічні, екологічні та соціальні особливості. Економічний розвиток регіону, де розташовано понад 50 держав з населенням понад 500 млн. чоловік, відбувається неоднозначно. З одного боку, йде зростання африканської економіки, а з другого - набирає обертів процес деіндустріалізації африканських держав. Темпи зростання обробної промисловості на континенті зменшилися з 8% у 60-і роки до 3% у 90-і роки. В результаті частка продукції промисловості у ВВП скоротилася з 38% у 1980 р. до 34% у 2000 p., а у світовому виробництві вона впала з 1,5% у 1975 р. до 0,3% у 2000 p., у світовому ж експорті з 3,1% на початок 60-х років до 2,1% на початку 2000 p.. Тому Африканський континент упевнено утримує репутацію «основної зони планетарної нестабільності». Тут зосереджена більшість (28) найбідніших держав планети. Третина держав континенту знаходиться у стані громадянських воєнних конфліктів, 42% африканців злидарюють менше ніж на 1 дол. в день і, щоб здолати хоча б 50-відсотковий рубіж бідності, країнам континенту треба набути ритму економічного зростання впродовж 2000-2015 років у межах 6-8% на рік. Зовнішня торгівля орієнтована на регіони за межами Африки, оскільки національні економіки практично не доповнюють одна одну. Це гальмує розвиток інтеграції.

Найбільшою з африканських інтеграційних груп країн є Економічне співробітництво держав Західної Африки, ЕКОВАС (Economic Community of West African States, ECOWAS), яке було утворено в 1975 році. До складу організації входять 16 країн: Бенін, Буркіна-Фасо, Кот-д´Івуар, острови Зеленого мису (Кабо Ведре), Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Ліберія, Малі, Мавританія, Нігер, Нігерія, Сенегал, С´єра-Леоне, Того. Найпотужнішою та найперспективнішою в економічному відношенні тут є Нігерія. А загалом у країнах угруповання проживає понад 180 млн. чол., ВВП становить понад 63 млрд. дол., при 345,4 дол. на душу населення і частки світового експорту в 0,6%.

Основні зусилля співтовариства спрямовані на ліквідацію внутрішніх тарифів та встановлення єдиного зовнішнього тарифу, що повинно перетворити ЕКОВАС на митний союз на зразок ЄС. Проте досягнення цієї мети бачиться надто проблематичним, оскільки в регіоні існують й інші види міждержавного співробітництва, відсутня заінтересованість в успішній діяльності організації та низький базовий рівень розвитку держав-членів.

В Африці існують також й інші інтеграційні утворення.

Митний і економічний союз Центральної Африки, ЮДЕАК (Union Douanière et Economique de lAfrique Central, UDEAC) утворено в 1966 році. До його складу входять шість країн зони колишнього французького франка: Габон, Камерун, Конго, Центрально-африканська республіка, Чад, Екваторіальна Гвінея.

Метою ЮДЕАК є підвищення умов життя народів шляхом зміцнення співробітництва країн-членів через утворення спільного ринку, а далі - через інтеграцію в економічному і валютному союзі.

Співробітництво в торговельній та валютній сферах здійснюється загалом успішно. Запроваджено єдиний зовнішній тар

иф. Випускаються єдині платіжні кошти. їх емісію здійснює Банк держав Центральної Африки, ЮДЕАК контролює також Банк розвитку держав Центральної Африки і Фонд солідарності.

Спільний ринок Східної та Південної Африки, КОМЕСА (Common Market for Eastern and Southern Africa, COMESA) утворено в 1994 p. Його попередником була Преференційна зона торгівлі держав Східної та Південної Африки. До складу КОМЕСА входять 20 держав: Ангола, Бурунді, Заїр, Замбія, Зімбабве, Кенія, Коморські острови, Лесото, Маврикій, Мадагаскар, Малаві, Мозамбік, Намібія, Руанда, Свазіленд, Судан, Танзанія, Уганда, Еритрея, Ефіопія. Більшість із них належать до найбідніших країн світу.

Головна мета КОМЕСА - формування спільного ринку та до 2020 р. - валютного союзу; серед функцій угруповання особлива увага приділяється сприянню співробітництву у валютно-фінансовій сфері. Передбачається утворити платіжний союз, забезпечити взаємну валютну конвертованість, вільний рух капіталу, а також запровадити спільну розрахункову валютну одиницю - ЕСАКУ (Eastern and Southern African Currency Unit, ESACU). Однією з цілей є сприяння інвестуванню. Зокрема укладено угоду про усунення подвійного оподаткування.

Південноафриканське співтовариство розвитку, САДК (Southern African Development Community, SADC) було утворено в 1992 році. Воно включає 11 держав: Анголу, Ботсвану, Замбію, Зімбабве, Лесото, Малаві, Мозамбік, Намібію, Свазіленд, Танзанію, Південноафриканську республіку (ПАР). У рівнях економічного розвитку цих країн спостерігається значний перепад: ПАР, Замбія та Зімбабве входять до числа відносно розвинених країн Африки, тоді як Ангола, Мозамбік і Танзанія - до найбідніших.

Головною метою організації є економічне зростання та підвищення добробуту населення країн регіону. її досягнення передбачається за рахунок самозабезпечення та взаємодоповнення національних економік. Конкретними цілями є лібералізація торгівлі, забезпечення вільного руху капіталу, робочої сили й технологій.

САДК у своїй діяльності орієнтується на співробітництво із західними країнами, на допомогу з їхнього боку. Основними донорами є Скандинавські країни (50% зовнішнього фінансування), а також ЄС та США.

Для радикального вирішення проблем сучасної Африки, просування інтеграційних процесів на континенті необхідною є кропітка, тривала робота та об´єднання зусиль, що дозволить вивести народи континенту із «глухого куту історії», надасть їм можливість зайняти гідне місце в сучасному світовому співтоваристві.