1. Особливості економічної інтеграції країн Латинської Америки.

2. Особливості економічної інтеграції країн Азії.

3. Особливості економічної інтеграції країн Африки

4.  ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В АРАБСЬКОМУ СВІТІ

Особливості інтеграційних об'єднань країн Латинської Америки

2.1 Меркосур - пошук альтернативних ідей

На тлі застійних явищ в об'єднавчих процесах в 1991 році виникає нове співтовариство - південноамериканський спільний ринок - МЕРКОСУР, куди крім двох найбільших і найбільш розвинених країн - Бразилії та Аргентини - входять їх два найближчих сусіда - Уругвай і Парагвай. Ця четвірка відразу заявила про себе як про динамічний союзі, здатному ставити завдання не тільки торгово-економічного, а й соціального і навіть політичного характеру, в тому числі не завжди збігаються з нормами і правилами СОТ та інших світових владних структур. Кінцева мета, про що говорить сама назва, - формування спільного ринку, з поступовим зростанням кількості його учасників, як в Європейському співтоваристві.  Виникнення «союзу чотирьох» - це певне завершення складної взаємодії Бразилії і Аргентини, що борються за лідерство в Південній Америці. МЕРКОСУР - масштабне об'єднання: на нього припадає 73% території Південної Америки, 69% її населення (більше 268 млн. осіб) і 74% ВВП (2,8 трлн.дол.) [1]. За першу половину 90-х років товарообіг у рамках південноамериканського блоку збільшився в 4 рази. [2, стор.91] Співпраця в галузі енергетики є основоположним у процесі економічного зближення країн МЕРКОСУР. На енергетику покладається роль одного з китів регіональної інтеграції, здатного переплести сфери виробництва, транспортування і споживання. Це підтверджується масштабними планами створення різних інфраструктурних енергетичних об'єктів як всередині кожної держави, так і з'єднують кілька країн об'єднання. На думку керівництва країн МЕРКОСУР, енергетична інтеграція покликана не тільки стабілізувати економічну ситуацію, але й стати ефективним інструментом у справі поліпшення соціальної та внутрішньополітичної ситуації, боротьбі з бідністю в найменш розвинених країнах блоку.    Динаміка МЕРКОСУР в основних рисах повторює хід розвитку Аргентини, історичного флагмана цього субрегіону - підйом у першій половині 90-х років, визначається деякими аналітиками як «економічне диво», і поступовий спад у другій половині, особливо в кінці десятиліття, що закінчився економічним і соціально- політичною кризою, як в Аргентині, так і в МЕРКОСУР. Досвід «четвірки» показав, що хоча процес інтеграції містить позитивні імпульси і сприятливі передумови, разом з тим тягне за собою чимало труднощів і протиріч. І керівників Аргентини, й ініціаторів Меркосуру на старті охопили синдром переможців, почуття ейфорії, відчуття запрограмованого успіху. Звідси - зневага до довгострокового прогнозування, можливості небажаних результатів у майбутньому. Гострий всеосяжну кризу в Аргентині як би «звалився на голову», хоча деякі аналітики передбачали його. Президент країни К. Менем «американізувати» традиційні ділові та культурні цінностінаселення, роблячи у зовнішній політиці явний крен у бік США на шкоду відносинам з Бразилією і стала асоційованим членом блоку реформувала Чилі. А на Аргентину припадає, щонайменше, третина потенціалу Меркосуру, що не могло не відбитися на його долі. Пожвавлення економіки Бразилії і Аргентини в 2003 році, пов'язане з приходом до влади керівників нового типу, призвело до зростання співпраці між МЕРКОСУР і Андским співтовариством націй, потреба в якому виникла ще кілька десятиліть тому. На раді Меркосуру (грудень 2002 р.) було прийнято рішення про зближення блоків, що має не лише зміцнити торгово-інвестиційні зв'язки, а й підвищити якість життяпівденноамериканських народів. Тривожною проблемою обох спільнот залишається безробіття (у Бразилії офіційно 8 млн. чол.). Частка міськихбезробітних в економічно активному населенні склала в Аргентині 19%, Уругваї - 17% і Парагваї - 15%. [9]  Досвід Меркосуру та інших латиноамериканських блоків показав, що інтеграція може бути дієвим інструментом стабільності, але разом з тим вона здатна з стимулятора господарського зростання перетворитися на переносника кризових явищ. Подібна «інфекційна» ситуація склалася на початку першого десятиліття нинішнього століття, коли фінансово-економічна криза в Аргентині став поширюватися на партнерів по МЕРКОСУР, викликавши загальний спад в співтоваристві.  Зміни в політичному житті Бразилії, супердержави регіонального значення з населенням близько 180 млн. осіб, дозволяють робити прогнози як по блоку МЕРКОСУР, так і Південної Америки в цілому. У своїй інавгураційній промові (початок січня 2003 р.) президент країни І.Л.да Сілва особливу увагу приділив Південноамериканському співробітництва в контексті проблем політичної стабільності, необхідності зростання експортної торгівлі та створення нових робочих місць. Інший реформатор, Н. Кіршнер (президент Аргентини з травня 2003 р. по жовтень 2007 р.), також зазначив багатопланове значення інтеграції. Обидва вони підкреслили не тільки важливість зміцнення Меркосуру, але і створення більш широкого об'єднання - Південноамериканської зони вільної торгівлі. Важливим напрямом стає ліберальне торговельно-інвестиційне зближення з Євросоюзом при повному усуненні взаємних внутрішніх перешкод в найближчі десять років (першого трансатлантичного об'єднання). [4]  У 2006 році до МЕРКОСУР приєдналася і Венесуела. В якості асоційованого члена там вже перебувають Чилі, Перу, Колумбія, Еквадор і Болівія, об'єднані протистояти небажаному тиску центрів. Мексика має статус спостерігача. [7] Також блок зміцнів після обрання на пост президента Уругваю представника лівих реформаторських сил Табаре Васкеса, в жовтні 2004 року. Не залишається осторонь від інтеграційних процесів іКуба, що стала в 1999 р. членом ЛАМ (раніше ЛАСТІВ). У грудні 2002 р. між Бразилією і Кубою підписано угоду про преференційні тарифи, так чи інакше змінює конфігурацію Меркосуру. Пільгові мита на ввезення на Кубу 240 видів бразильських товарів і майже на 200 кубинських, що надходять на ринок Бразилії, - перший крок не шляхи відповідної угоди з МЕРКОСУР в цілому. Серед перспективних завдань блоку виділяються дві - політична, в центрі якої подальший розвиток парламенту Меркосуру, і економічна - створення єдиної валюти. Досвід Євросоюзу показує, щоіснування єдиної валюти може запобігти фінансовий хаос, який був би можливий, наприклад, після «чорного вересня» 2001 року. З метою запобігання грошових негараздів в МЕРКОСУР прийнято рішення про утворення Інституту валюти. Дотримання досягнутих домовленостей, спільне виконання прийнятих рішень наблизить країни блоку до стратегічної мети створення в майбутньому єдиного енергетичного, а потім і спільного ринку Південної Америки. [2]