Вирішення Українського питання у Польщі в 40-х роках xx cт.

Акція «Вісла»

Зміст

Вступ 4

Розділ І. Україно-Польські відносини до початку Великої Вітчизняної війни 6

1.1. Пакт Ріббентропа-Молотова, поділ Польщі 6

1.2. Катинська трагедія 12

Розділ ІІ. Відносини у роки війни 18

2.1. Дипломатичні відносини між Радянським союзом та Польщею під час війни 18

Розділ ІІІ. Післявоєнні відносини двох держав 24

3.1. Акція «Вісла» 24

3.2. Проблема повернення культурних цінностей у радянсько-польських відносинах другої половини 40-х років ХХ ст. 32

Висновки 39

Список використаних джерел: 40

Вступ

Актуальність роботи: Радянсько-польські відносини знайшли висвітлення у польській та вітчизняній науці й публіцистиці. Позатим у справі об'єктивного, не обтяженого політико-ідеологічними стереотипами дослідження даної етнополітичної проблеми, має бути зроблено ще чимало. Йдеться не про те, щоб обілити одну або очорнити іншу сторону: помилок більших чи менших допустились обидві сторони – і політики, і науковці. Правда потрібна не лише заради встановлення історичної справедливості, але й формування добросусідських конструктивних відносин між політиками, парламентарями, військовиками, науковцями і широким загалом громадян Польщі, Росії, насамперед прикордонних теренів.

Необхідність розширення уяв щодо геополітичних реалій Центрально-Східної Європи в 1940-х рр. XX ст., підтверджують наукову і суспільну значимість дослідження.

Мета дослідження роботи – вивчити та проаналізувати особливості радянсько-польських відносин у 1940-х рр. XX ст. ; виділити конструктивні сюжети проблеми для розбудови відносин між СРСР та Польщею.

Об’єктом дослідження є польсько-радянські стосунки в 1940-х рр. XX ст.

Предметом даного дослідження історично-еволюційний шлях радянсько-польських відносин, на який впливали як державна політика в цілому, так і різні політичні угрупування та партії Польщі, СРСР, Західної України, фашистський режим Гітлера та інші міжнародні чинники, які робили ці відносини неоднозначними і суперечливими відповідно до власних потреб та у залежності від загальної міжнародної ситуації.

Теоретико-методологічною основою дослідження є загальні принципи об’єктивності, історизму, які в свою чергу передбачають об’єктивний опис і аналіз подій, явищ. Використовується в роботі саме хронологічно-проблемний метод.

Для досягнення поставленої мети передбачається вирішення наступних завдань:

1. Розглянути Україно-Польські відносини до початку Великої Вітчизняної війни.

2. Дослідити причини та наслідки підписання Пакту Ріббентропа-Молотова, процес поділу Польщі.

3. Проаналізувати Катинську трагедію.

4. визначити ступінь .

5. Розкрити дипломатичні відносини між Радянським союзом та Польщею під час війни.

6. Показати післявоєнні відносини двох держав.

7. Вплив акції «Вісла» на Україну.

8. Вивчити проблему повернення культурних цінностей у радянсько-польських відносинах другої половини 40-х років ХХ ст.

Розділ і. Україно-Польські відносини до початку Великої Вітчизняної війни

1.1. Пакт Ріббентропа-Молотова, поділ Польщі

Російсько-польські відносини протягом століть розвивалися вельми складно. Корінних змін не відбулося і після Жовтневої революції, коли Радянська Росія вітала проголошення незалежності Польщі. В 20-30-ті рр. ці відносин не мали стабільного характеру, позначалися старі забобони і стереотипи.

Пакт Молотова-Ріббентропа — укорінена в суспільно-політичній і історичній літературі назва Радянсько-Німецького договору про ненапад від 23 серпня 1939 р., особливо його секретного додатку, підписаного В. М. Молотовим і І. Ріббентропом від імені своїх урядів і держав. Існування секретного протоколу довгий час заперечувалося радянською стороною, і лише в кінці 1980-х рр. цей факт був визнаний і став надбанням світової громадськості.

До часу підписання пакту Германія анексувала Судети, включила Чехію і Моравію до складу рейху як Протекторат Богемія і Моравія. Забезпеченню міжнародної безпеки і боротьбі з німецькою агресією повинні були служити московські переговори між СРСР, Англією і Францією, які завершилися ухваленням проекту угоди про взаємодопомогу 2 серпня 1939 р., але проект так і не став реальною угодою, оскільки жодна із сторін не виявляла зацікавленості, часто висуваючи явно неприйнятні умови. Так, на переговорах військових місій цих держав по організації сумісної оборони проти агресії в Європі, радянська сторона ставила головною умовою забезпечення проходу Червоної Армії через територію Польщі або Румунії у випадку, якщо вони піддадуться нападу агресора, наперед знаючи, що ні Польща, ні Румунія ніколи не погодилися б у той час «мати справи з Радами»¹ (Ю. Бек), тим паче, що це питання взагалі не обговорювалось ні з польською, ні з румунською владою

Рішення припинити переговори з Англією і Францією і укласти з Німеччиною договір про ненапад було прийняте Сталіним і Молотовим. Обидві сторони мали різну мету, укладаючи цей договір. Гітлер готував напад на Польщу і вважав, що цей договір виключить для Німеччини загрозу війни на два фронти в Європі, оскільки Сталін, по його розрахунках, зацікавлений в захопленні територій колишньої Російської імперії і прагнутиме отримати таку можливість завдяки договору з Німеччиною. Сталін розглядав договір як шанс здійснити свої агресивні наміри, уникнувши озброєного конфлікту, і можливість готуватися до військових дій, які неминуче повинні були наступити.

20 серпня 1939 р. Гітлер, що вже призначив напад на Польщу на 1 вересня, послав Сталіну телеграму, в якій наполягав на найшвидшому укладенні договору і просив прийняти не пізніше за 23 серпня рейхсміністра закордонних справ для підписання як пакту про ненапад, так і додаткового протоколу. За договором, підписаним 23 серпня 1939 р., сторони зобов'язалися всі суперечки і конфлікти між собою «вирішувати виключно мирним шляхом в порядку дружнього обміну думками». В другій статті договору мовилося, що «у випадку, якщо одна з договірних сторін виявиться об'єктом військових дій з боку третьої держави, інша договірна сторона не підтримуватиме ні в якій формі цю державу». Іншими словами, СРСР не допомагатиме можливим жертвам агресії фашистського рейху.

Договір мав «секретний додатковий протокол» про розмежування «сфер впливу» в Східній і Південно-східній Європі. Передбачалося, що у разі війни Німеччини з Польщею німецькі війська можуть просунутися до так званої «лінії Керзона», решта частини Польщі, а також Фінляндії, Естонії, Латвія і Бессарабія признавалися «сферою впливу» СРСР. Доля Польщі буде вирішена в порядку дружньої спільної згоди». Договір був ратифікований Верховною Радою СРСР через тиждень після його підписання, причому від депутатів була прихована наявність «секретного додаткового протоколу».¹ На інший день після ратифікації договору 1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу. СРСР повинен був відповідно до домовленостей також ввести свої війська до Польщі, проте Молотов попросив невеликого відстрочення, заявивши послу Німеччини в СРСР В. Шуленбургу, що внаслідок того, що Польща розвалюється на шматки, Радянський Союз повинен прийти на допомогу українцям і білорусам, яким «загрожує» Німеччина, що дозволяло Радянському Союзу не виглядати агресором.

17 вересня 1939 р. польський кордон перетнула частина Червоної Армії, і, таким чином, СРСР по суті вступила в Другу світову війну в 1939 р., а не в 1941 р., як це завжди підкреслював Сталін. Польща перестала існувати як держава. Всупереч нормам міжнародного права результати її розгрому були закріплені в новому договорі «про дружбу і кордон», підписанийМолотовим і Ріббентропом 28 вересня 1939 р. Договір ізолював СРСР від сил, що боролися проти фашизму. На території СРСР була заборонена будь-яка антифашистська пропаганда. У Німеччині і СРСР з'явився загальний кордон, і питання про напад одного з партнерів за договором на іншого стало питанням часу. З моменту нападу фашистської Німеччини на СРСР 22 червня 1941 р. договір втратив всяку силу.

Вступ радянських військ до східних воєводств Польщі і їх просування до лінії річок Нарев-Вісла-Сан у принципі були приречені змістом секретного протоколу від 23 серпня. Але німецька сторона була, природно, зацікавлена в сумісних діях з Червоною Армією з самого початку війни проти Польщі.

Верховне командування німецької армії допускало можливість вступу до Польщі радянських військ, але не знало його терміни. Що ж торкалося командуючих в діючій армії і особливо командирів передових частин, то вони не були абсолютно орієнтовані в загальній обстановці і планували свої дії до кордону з Радянським Союзом.

Використовуючи затримку вступу на територію Польщі радянських військ, німецьке командування з 1 по 16 вересня просунуло свої війська до 200 км східніше установленої лінії Нарев-Вісла-Сан. Пересування німецьких військ до лінії "державних інтересів", що двічі змінювалася, на території Польщі було завершено лише 14 жовтня 1939 р.

Існувала реальна небезпека втручання в події західних держав. Чемберлен і Галіфакс 24 серпня публічно заявили, що Великобританія воюватиме за Польщу. Радянському уряду ця позиція стала відома вже наступного дня, коли міністр закордонних справ Великобританії і польський посол в Лондоні підписали пакт, що встановлює, що сторони надаватимуть один одному допомогу у разі нападу третьої країни. Сталін і Молотов не могли не розуміти наслідків того, якби Радянський Союз із самого початку втрутився і германо-польський конфлікт на стороні Німеччини.

Радянському керівництву необхідно було почекати час до остаточного з'ясування обстановки в Польщі. Лише 17 вересня 1939 р. в 5 годин 40 хвилин радянські війська перейшли радянсько-польський кордон.

Вступ радянських військ на територію Польщі виявився для польського керівництва несподіваним. Проте воно не визнало можливим розосереджувати сили для боротьби на два фронти і вважало за краще битися тільки проти німецьких військ.

Загальні втрати польських військ в ході боїв в основному проти вермахту склали близько 66 тис., пораненими близько 133 тис. людей. В німецькому полоні виявилися близько 350 тис. солдатів і офіцерів (за даними верховного командування вермахту, в полон були узяті близько 600 тис.).

Після вступу радянських військ на територію Польщі відносини Англії і Франції з Радянським Союзом різко загострилися. 19 вересня в Москві була отримана англо-французькая нота, в якій вимагалося припинити просування і вивести радянські війська з Польщі.

Сталін і його оточення не могли не розуміти, що характер радянсько-німецьких відносин і акції Радянського Союзу в Польщі можуть провести украй негативне враження на світову громадську думку. Тому в сумісному німецько-радянському комюніке, прийнятому за пропозицією Ріббентропа 18 вересня 1939 р., але опублікованому лише 20 вересня, було сказано, що метою німецьких і радянських військ є "відновити в Польщі порядок і спокій, порушений розпадом польської держави, і допомогти населенню Польщі перевлаштувати умови свого державного існування".

Ще далі відносно "польського питання" радянське керівництво пішло під час переговорів і укладення договору про дружбу і кордон від 28 вересня 1939 р. В прийнятому документі встановлювався кордон "державних інтересів" обох держав на території Польщі, хоча в німкецько-радянському комюніке від 22 вересня 1939 р. вона ще іменувалася "демаркаційною лінією між німецькою і радянською арміями" і повинна була проходити набагато східнішим за лінію, злагоджену 23 серпня 1939 р.

В одному конфіденційному і двох секретних протоколах, прикладених до договору від 28 вересня, були уточнені деякі територіальні зміни в смузі від Балтійського до Чорного морів. Зокрема, територія Литви була включена в сферу "державних інтересів" СРСР, а територія Люблінського і частини Варшавського воєводств відходила в сферу "державних інтересів" Німеччини. Сторони погодилися і в тому, що вони присікатимуть дії польського населення, направлені проти іншої сторони. ¹

В договорі від 28 вересня немає ні слова про право польського народу на державне існування; оголошене в ньому "перевлаштування" Польщі розглядається тільки з погляду "подальшого розвитку дружніх відносин" між СРСР і Німеччиною. ²

В Берліні ще на початку бойових дій виникла ідея про можливість як буфер створити десь в зоні між лініями інтересів Німеччини і СРСР "залишкову польську державу". З цього питання генерал Гальдер 7 вересня записав в щоденнику: "Поляки пропонують почати переговори. Ми до них готові на наступних умовах: розрив Польщі з Англією і Францією; залишок Польщі буде збережений; райони від Нарева з Варшавою - Польщі; промисловий район - нам; Краків - Польщі; північна околиця Беськідов - нам; області Західної України - самостійні".¹ Як виявляється із запису від 10 вересня, німецьке керівництво підготувало спеціальне звернення до населення Західної України, в якому обіцяло йому "незалежну державу" під егідою Німеччини.

Про варіанти розчленовування Польщі 12 вересня говорив і Ріббентроп. З посиланням на Гітлера він заявив, що при такому варіанті "рішення польського питання" можна буде у разі потреби вести переговори про укладення "східного миру". Одночасно Ріббентроп не виключав і варіанту, який передбачав би розчленовування Польщі на окремі складові частини, включаючи Західну Україну.

Але Гітлер ще не знав, яка ж буде позиція Сталіна і Молотова з даного питання. Шуленбург з'ясував це тільки наступного дня і повідомив фюрера, що Сталін рішуче проти збереження "польської залишкової держави" і за розділ Польщі. 28 вересня Сталін заявив, що розчленовування областей з чисто польським населенням неминуче викличе його прагнення до національної єдності, що може привести до тертя між СРСР і Німеччиною.

Після того, як делегації СРСР і Німеччини провели делімітацію кордонів між "сферами інтересів", до середини жовтня 1939 р. була здійснена її демаркація.

21 вересня був підписаний секретний протокол, по якому, зокрема, німецьке командування було зобов'язано забезпечити збереження і передачу радянським військам всіх об'єктів, що залишаються. Було також злагоджено, що "для знищення польських банд по шляху проходження радянських і німецьких військ діятимуть спільно".

На урочистому зборі 6 листопаду 1939 р. Молотов підкреслив, що після приєднання Західної України і Західної Білорусі населення СРСР виросло з 170 до 183 млн. людей. В червні 1941 р. в проекті директиви Головного управління політпропаганди "Про задачі політичної пропаганди в Червоній Армії на найближчий час" мовилося: "Весь особовий склад Червоної Армії повинен проникати свідомістю того, що збільшена політична, економічна і військова потужність Радянського Союзу дозволяє нам здійснювати наступальну зовнішню політику, рішуче ліквідовуючи вогнища війни у своїх кордонах, розширюючи свої території...¹ При обговоренні проекту на Головній військовій пораді Жданов говорив: "Ми стали сильніше, можемо ставити більш активні задачі. Війна з Польщею і Фінляндією не були війнами оборонними. Ми вже вступили на шлях наступальної політики".

Ця акція була порушенням радянсько-польського договору про ненапад 1932 р., який 17 вересня 1939 р. ще був в силі. Разом з тим в політичному відношенні вона мала неоднозначний характер. З одного боку, возз'єднання українських і білоруських земель придбавало для народів дійсно історичне значення. Але з другого боку, те, що відновлення справедливості по відношенню до України і Білорусі було сусідами з "територіально-політичним перевлаштуванням" в інших землях, не збентежувало Сталіна.