81.Управління позичковим капіталом.

Позичковий капітал підприємства – це кошти, які залучаються для фінансування господарської діяльності підприємства на принципах строковості, поверненості та платності.

До складу залученого капіталу входять:

- короткострокові і довгострокові зобов’язання

- кредиторська заборгованість.

Довгострокові фінансові зобов’язання розглядаються як довгостроковий позичковий капітал, що є джерелом фінансування поза оборотних активів і частини оборотних активів. Згідно ПСБО 2 Баланс і 11 Зобов’язання вони включають: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов’язання(за випущеними облігаціями, за виданими векселями, за іншими позичковими коштами);відкладені податкові зобов’язання; інші довгострокові фінансові зобов’язання.

Короткостроковий позичковий капітал залучається підприємством відповідно до кредитного договору, укладеного з банками. У балансі короткострокові кредити і позики відображаються як короткострокові зобов’язання зі строком погашення протягом 12 місяців. Вони є джерелом покриття оборотних активів. Позики можуть бути у вигляді облігацій; привілейованих акцій; фінансових векселів; інших боргових цінних паперів. Позиками вважаються і суми до сплати за фінансовий лізинг.

Кредиторська заборгованість - це заборгованість підприємства іншим юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених раніше дій (подій), оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов’язання її погашення в певний строк. Кредиторська заборгованість являє собою безкоштовне джерело фінансування підприємства

Процес формування політики залучення підприємством позикових засобів включає такі основні етапи: 1. Аналіз залучення використання позикових засобів у попередньому періоді. 2. Визначення цілей залучення позикових засобів у майбутньому періоді. 3. Визначення граничного обсягу залучення позикових засобів. 4. Оцінка вартості залучення позикового капіталу з різних джерел. 5. Визначення співвідношення обсягу позикових засобів, що залучаються на коротко- і довгостроковій основі. 6. Визначення форм залучення позикових засобів. 7. Визначення складу основних кредиторів. 8. Формування ефективних умов залучення кредитів. 9. Забезпечення ефективного використання залучених кредитів. 10. Забезпечення своєчасних розрахунків за отримані кредити

82. Вартість і структура капіталу.

Вартість капіталу відбиває ціну, яку підприємство сплачує за його залучення з різних джерел у відносному виразі. Приймаючи рішення про застосування (залучення) будь-якого джерела (ресурсу), важливо оцінити вартість цього джерела. Вартість капіталу — це відносна величина витрат на обслуговування складових капіталу. Окремі складові капіталу мають різну вартість. Ця вартість відображається у відносних величинах як процентна ставка (річні проценти).

Концепція ціни капіталу являє собою одну з базових в теорії капіталу. Але вона не зводиться тільки до визначення процентів, які підприємство мусить сплатити власникам за використання їх капіталу. Ціна капіталу характеризує ту норму рентабельності, нижче розміру якої підприємство не повинно приймати будь-яких рішень інвестиційного характеру.

Вартість капіталу використовується як: — вимірювач дохідності поточної діяльності підприємства; — базовий критерій ефективності фінансових інвестицій; — механізм управління структурою капіталу; — критерій ефективності лізингових операцій (якщо вартість обслуговування лізингу перевищує ціну капіталу підприємства, то застосовувати фінансовий лізинг для підприємства невигідно); — вимірювання рівня ринкової ціни підприємства (ціна підприємства — це величина власного капіталу). Зниження ціни капіталу супроводжується зростанням ринкової вартості підприємства, і навпаки. (Цей взаємозв'язок чітко проявляється в діяльності акціонерного товариства. Якщо ціна акцій на фондовому ринку змінюється (піднімається — знижується), то змінюється і вартість капіталу товариства.)

Отже, в основу управління вартістю капіталу має бути покладено підвищення ринкової вартості підприємства.

Під структурою капіталу розуміють співвідношення між власним і позичковим капіталом. Власний і позичковий капітал мають певну відмінність, яка випливає з різного рівня дохідності останніх і рівня ризику для власників цього капіталу.

Оцінка і порівняння вартості різних елементів капіталу дають можливість сформувати цільову структуру капіталу. Підприємства, визначаючи поточні і стратегічні цілі, аналізуючи фактори (внутрішні і зовнішні), установлюють цільову структуру капіталу. Але цілі (виходячи зі зміни умов) можуть змінюватися в часі. Однак у будь-який момент підприємство, маючи відповідну структуру капіталу, приймає фінансові рішення, які сумісні з цільовою структурою.