Як боротися з образою

Напевно, у своєму житті вам доводилося зустрічатися з людьми, яких неможливо образити, зачепити, образити. Ну, не липнуть до них колючі зауваження, і все тут - образити їх все одно що образити скелю або водоспад ... Що ж це - уроджений "талант оптиміста" або імунітет, вироблених роками тренувань? Адже, погодьтеся, такі люди нерідко визиват повагу і навіть заздрість - "нічим його не приймаєш, ось вже у кого залізне здоров'я!" До речі про здоров'я ...

Не даремно таким людям заздрять - адже всі ми інтуїтивно відчуваємо, що наше здоров'я залежить від стану нашої душі, не раз переконувалися - у здоровому тілі здоровий дух ... і навпаки!

Кожен з нас хоча б раз у житті ображався. Та що там раз! Майже не помічаючи того, ми дуже часто перебуваємо в цьому стані - ображаємося на себе, на "долю-злодійку", а найчастіше - на оточуючих. І нас не зупиняють навіть переконливі докази про те, що образа здатна завдати серйозної шкоди нашому здоров'ю. Є думка, що цироз печінки у абсолютно непитущого по життю виникає від багаторічної образи на батьків. А почуття постійної сильної образи, гложущей зсередини, здатне призвести до такого захворювання як рак - коли вже в буквальному сенсі тіло "поїдається зсередини". Адже що таке образа, як не поїдання самого себе? Образа - це гіркота, спрямована всередину людини. Людина, який не вміє прощати, руйнується зсередини.

Так чому ж, знаючи все це, ми продовжуємо ображатися? Навряд чи ми хочемо цього - просто не знаємо, не бачимо відповіді, ЩО ж з цим робити, ЯК впоратися з цим почуттям і звільнитися від нього? Спробуємо розібратися, провести діалог із самим собою, замислитися - а навіщо мені це потрібно? А може, це почуття зайве, раз робить мене невільним і, по суті, заважає мені жити і насолоджуватися позитивними емоціями? Скільки ж ми вбиваємо часу, растравлівая внутрішні рани і розбираючи по кісточках минуле.

Для початку ми повинні усвідомити одну річ. У почутті образи людина немов шукає спосіб знищити ВЖЕ звершення несправедливість. Людині здається, що чим старанніше він буде страждати, перебуваючи у стані образи, тим швидше відбудуться якісь чудесні зміни і звідкись то виникне нагорода за самопожертву. Але ніякої нагороди не виникне. Нинішня образа - це опір, сутичка з тим, що ВЖЕ сталося і не може обернутися назад. Так чи є в цьому якась логіка? Чи є сенс вступати в боротьбу з минулим, не маючи машини часу, а лише наповнюючи себе негативними переживаннями? Змінити минуле неможливо, а значить образа як знаряддя в боротьбі з минулим буде спрямована виключно на вас самих і ваше здоров'я.

Так от, коли ви усвідомлюєте, що образа призводить до поразки і страждань -- ви самі захочете панувати над цією емоційною реакцією. Врешті-решт - вона ваша і тільки ваша. І ви самі вирішуєте, коли її "вимкнути". Іноді допомагає простий спосіб - запустити в собі елементарний принцип, згадати про почуття самоповаги, власної гідності - "з якого дива я зобов'язаний передавати кермо влади в руки іншим людям і дозволяти керувати своїм настроєм?". На цю тему дуже добре висловився індійський мудрець Ошо - ось, хтось натиснув кнопку, ми і надулися від гордощів, натиснув другу - здулися і засмутилися. Невже приємно, коли тобою керують? Іноді тільки цей факт здатний схвилювати і викликати тверде переконання - "я сам хочу бути господарем своєї долі і своїх емоцій і не збираюсь піддаватися на провокації ззовні."

А ще достатньо засвоїти просте життєве правило, з яким в якості девізу по життю існувати куди комфортніше, та й спокійніше: "Ніхто мені нічим не зобов'язаний. Жодна людина на світі. Тільки я сам забезпечую власне щастя та успіх." Коли ми перекладаємо всю відповідальність за нашу долю на інших, занадто вимогливі до людей, обклеюємо їх зручними для себе ярликами - ось тоді й починаємо дивуватися з того, наскільки наші переконання розходяться з образами інших, в той час, як ми самі ці образи і вигадали. І починаємо активно на це ображатися. От і чоловік або дружина "не люблять", і дитина "зовсім не поважає ..." - Але ж ми самі намагаємося підігнати сторонніх людей під зручну нам модель, яка існує виключно в нашій голові.

А що робити, коли нас спеціально намагаються вивести на негативні емоції, навмисно зачепити або принизити? Іноді, кращий спосіб боротьби - це ігнорування. Повторюємо пройдене. Треба просто включити одну думку - "я не хочу випробовувати почуття на замовлення цієї людини, за клацання його пальців. Я сам собі господар і вмію сам керувати своїми почуттями, а не виконувати чиїсь примхи". Якщо трохи потренуватися, незабаром на колючі зауваження, метою яких є образити вас, ви навчитеся не реагувати взагалі, всі вони перетворяться на "фон" - подібний до шуму вітру або крику птахів.

Загальновідомо, що перманентне почуття образи з часом викликає жалість до самого себе. Але ж ви хочете бути впевненим, позитивно мислячою людиною? Так відкиньте все зайве й дозвольте собі розкіш бути вільним. І не забувайте про головне - постарайтеся самі якомога рідше ображати оточуючих, і вони неодмінно відповість вам вдячністю.