Лабораторна робота №4

Тема: Техніка вив’язування спицями початкового ряду

Мета: Ознайомитися зі способами набору петель, особливостями їх використання, вимогами до якості набору та формувати вміння набирати петлі різними способами.

Матеріально - технічне забезпечення: спиці робочі і допоміжні, в'язальний гачок, шпилики, нитки в'язальні.

Література

1. Мартиненко І. П. Техніка в'язання. – К.: Техніка, 1972. – с. 201.

2. Пучкова Л. С. Кружок вязания на спицах: Пособие для руководителей кружков. – М.: Просвящение, 1988, с. 16 – 21.

3. Полная энциклопедия женских рукоделий. – Ташкент: ККЖИ "Правда Востока", 1993. – с.175 – 180; 185 – 186.

Теоретичні відомості

Основним матеріалом для ручного в'язання служать різні нитки. Найкращими вважаються шерстяні (вовна) та бавовняні нитки. Усі нитки отримують із текстильних волокон. Пряжею називається нитка, яка утворюється шляхом скручування волокон.

Пряжа має певний номер: чим він більший, тим тонша пряжа. Якщо пряжа скручена у дві нитки, то її номер записується у вигляді дробу: 50/2: 32/2 – тобто у знаменнику кількість ниток.

Сильноскручені нитки та нитки невеликих номерів використовують для виготовлення робочого і спортивного одягу. Нитки великих номерів та слабоскручені використовують, як правило, для в'язання дитячих і святкових виробів.

Для ручного в'язання можна використовувати нитки від старих виробів.

Основним інструментом, який використовується при в'язанні, є спиці. Вони виготовляються із металу, пластмаси, кості. Бувають спиці довгі і короткі, металеві на капронових тросиках. Спиці характеризуються номером. Номер спиці відповідає її діаметру, який виражається у міліметрах.

Процес утворення трикотажного полотна відбувається шляхом вив'язування петель із ниток за допомогою спиць.

Правильне положення рук, пальців дозволяє отримати рівне петлеутворення і достатню швидкість в'язання.

Руки треба зігнути у ліктях і не мати підпори, а вільно рухатися при роботі. При вив'язуванні петель найбільш рухомими пальцями повинні бути вказівними. Клубок з якого в'яжуть, слід розміщувати перед полотном, яке в'яжуть, трохи змістившись вліво, а нитка вільно підходити до рук.

Процес в'язання, або утворення трикотажного полотна, розпочинається з набору петель початкового ряду. Петлі, як правило, набирають на двох спицях, які складають разом. Це робиться для того, або петлі початкового ряду легко розтягувались і простіше було б пров'язати петлі наступного ряду.

Кінець нитки від клубка йде для закріплення петель початкового ряду, що треба набрати. Вона приблизно в три – чотири рази довша ніж ширина полотна, що вив'язується.

Існує чимало варіантів набору петель, які завдяки вдалому сполученню з узором в'язки роблять виріб особливо привабливим.

Кожен спосіб набору має свої переваги.

1 спосіб, або традиційний набір, найпоширеніший і може бути використаний для будь-якого виробу. Після набору петель з першого ряду починають в'язати полотно обраним узором.

2 спосіб. В цьому наборі петель край полотна утворюється шнуроподібний, створює враження декоративної кромки. Такий варіант набору можна використати при в'язанні виробів із мохеру – для укріплення нижньої кромки трикотажного полотна. Після набору петель з першого ряду можна в'язати полотно обраним узором.

3 спосіб. Край, що утворюється цим способом, добре розтягується, тому його можна застосовувати як для початку в'язання, так і для додавання більшої кількості петель в ряд, для розширення полотна. Після набору петель з першого ряду можна почати в'язати деталі обраним візерунком.

4 спосіб. Такий край не розтягується, добре тримає форму. Його можна застосовувати як для початку в'язання, так і для групової прибавки петель, а також для виконання петель для ґудзиків. Після набору петель з першого ж ряду можна в'язати полотно обраним узором.

5 спосіб. Або "болгарський набір". Рельєфний край утворюється за рахунок набору петель і перших трьох рядів. Обраним узором починають в'язати після трьох рядів кромки.

6 спосіб. Або край із бахромою, використовують для в'язання рукавиць, шарфів оздоблень дитячих та жіночих виробів. Після набору петель з першого ж ряду можна в'язати полотно обраним узором.

7 спосіб, або потовщений край використовують в якості оздоблення. Такий край добре зберігає форму полотна та прикрашає початок резинки і хустквої в'язки. Щільний край утворюється за рахунок набору петель і одного ряду. Резинкою або хустковою в'язкою починають в'язати полотно після виконання одного ряду кромки.

8 спосіб, або потовщений край із бахромою використовують для оздоблення рукавиць, шарфів дитячих і жіночих виробів. Край утворюється за рахунок набору петель і пров'язування одного ряду. Після цього починають в'язати полотно обраним узором.

9 спосіб. Край, що набрано цим способом лягає вільно і не стягує полотно. Його звичайно використовують для в'язання резинки і в тому випадку, якщо на початку в'язання необхідно мати відкриті петлі. Такий край резинки за зовнішнім видом нагадує набір петель, зроблений на в'язальній машині.

10 спосіб, або край відкритими петлями використовують в тому випадку, якщо необхідно в подальшому продовжити в'язання в протилежному напрямку.

11 спосіб, або край з фестонами. Для цього набору використовують тонкі спиці і рівномірної товщини в'язальний гачок. Чим тонша спиця та гачок, тим дрібніші будуть фестони. Після набору петель з першого ряду починають в'язати полотно обраним узором.