Міністерство освіти і науки України

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Кафедра кримінального процесу та оперативно-розшукової діяльності

Індивідуальне завдання

«Захисник на стадії досудового розслідування»

Виконала:

Студентка 10 факультету 3 курсу 2 групи

Бондаренко Д.В.

Перевірив:

асистент кафедри кримінального процесу

та оперативно-розшукової діяльності

Марочкін О.І.

Харків- 2015р.

План

Вступ.

1. Процесуальний статус захисника.

2. Діяльність захисника на стадії досудового розслідування.

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ

Конституційні принципи забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист та презумпції невинуватості є важливою гарантією об’єктивного розслідування і судового розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальної відповідальності невинних осіб. Право вказаних осіб на захист включає як право захищатися від підозри чи обвинувачення, так і право на захист особистих і майнових інтересів. Функція захисту виникає одночасно з функцією обвинувачення і здійснюється паралельно з нею на всіх етапах руху кримінальної справи, поки існує обвинувачення.

Захисник зобов'язаний використовувати всі передбачені в КПК та інших законодавчих актах засоби і способи захисту з метою з'ясування обставин, що спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого засудженого та надавати їм необхідну юридичну допомогу. Також відповідно до ст. 59 Конституції України ― кожен має право на правову допомогу. В ч. 2 ст. 62 Конституції визначено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. А в ч.2 ст.63 Конституції встановлено,що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. Отже, особа яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суд повинні надати підозрюваному, обвинуваченому, підсудному можливість захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення і не вправі перекладати на нього обов'язок доведення своєї невинуватості у вчиненні злочину.

1.Процесуальний статус захисника

Відповідно до ст. 45 КПК ― Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

Як захисники допускаються лише адвокати (поняття адвокат, визначене в п.1 ст.1 ЗУ ″Про адвокатуру та адвокатську діяльність″ від 05.07.2012). Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.

Підставою участі захисника у кримінальному провадженні є: ордер, договір із захисником або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Адвокат повинен також пред'явити слідчому, прокуророві, слідчому судді, суду свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Встановлення будь-яких додаткових вимог, крім пред'явлення захисником документа, що посвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається. Для набуття адвокатом статусу захисника закон не вимагає формалізованого рішення (постанови, ухвали тощо).

Участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

В інших випадках обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які через свої певні характеристики (неповноліття; психічні чи фізичні вади; неволодіння мовою, якою ведеться кримінальне провадження, та інші, передбачені ст. 52 КПК) не можуть повноцінно реалізовувати право на захист.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника (ч. 1 ст. 48 КПК).Конституційний суд України у своєму рішенні від 16.11.2000 (Справа про право вільного вибору захисника) в п. 4 визначив, що суб'єктами надання правової допомоги, крім адвокатури України, є:

– державні органи України, до компетенції яких належить надання правової допомоги (Міністерство юстиції України, Міністерство праці та соціальної політики України, нотаріат тощо);

– суб'єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу клієнтам у порядку, визначеному законодавством;

– об'єднання громадян для здійснення і захисту своїх прав і свобод (ч. 1 ст. 36 Конституції).

Однак законодавець у КПК 2012 року не надав таким суб'єктам права здійснювати захист у кримінальному провадженні.

У світовій практиці існують кілька підходів до вирішення питання про те, хто може бути захисником у кримінальному провадженні:

А) широкий, що передбачає допуск усіх без винятку осіб за бажанням обвинуваченого (повна свобода у виборі захисника);

Б) вузький, згідно з яким захисником може бути винятково адвокат (свобода вибору обмежується однією категорією осіб);

В) змішаний ("поміркований"), який надає переслідуваному свободу вибору із кількох категорій осіб. Крім адвокатів, захисниками можуть, наприклад, бути: особи, які мають вчений ступінь із юридичної спеціальності (Польща); викладачі права в вищих навчальних закладах (ФРН) тощо.

Щодо обов'язків захисника, то він зобов'язаний:

1)використовувати засоби захисту, передбачені КПК та іншими законами, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого;

2)прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинуваченого.

3)не розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю.

Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику (ч. 4 ст. 46 КПК). Захисник має право брати участь у проведенні процесуальних дій, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту - такі самі побачення без обмеження кількості та тривалості. Захисник перебуває у такому статусі протягом часу: з моменту отримання повноважень на участь у кримінальному провадженні до моменту:

–закінчення провадження;

–відмови підзахисного від захисника або його заміни;

–закінчення процесуальної дії, якщо захисник залучався лише для її проведення;

–відмови захисника від захисту;

–незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов'язкової участі захисника; якщо він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним.

Юридична відповідальність захисника:

А) кримінальна відповідальність - за розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадить дізнання, даних досудового слідства чи дізнання (ст. 387 КК);

Б) дисциплінарна відповідальність застосовується за вчинення дисциплінарного проступку

згідно зі ст. 33-42 ЗУ ″Про адвокатуру та адвокатську діяльність″ від 5.07. 2012 Поняття дисциплінарного проступку визначено в ч.2 ст.34 ЗУ ″Про адвокатуру та адвокатську діяльність″ Зазначається, що дисциплінарним проступком адвоката є:

1) порушення вимог несумісності;

2) порушення присяги адвоката України;

3) порушення правил адвокатської етики;

4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;

5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків;

6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування;

7) порушення інших обов’язків адвоката, передбачених законом.

Отже ,так як є аксіоматичним твердження про те, що обвинувачення здійснюється в публічних (загальносуспільних) інтересах. Такою самою аксіомою має стати і публічність здійснення фахівцями у галузі права захисної діяльності. Суспільство однаково заінтересоване як у притягненні винних до кримінальної відповідальності, так і в недопущенні притягнення до такої відповідальності невинуватих, а також у призначенні справедливого покарання. Зважаючи на це, а також на необхідність приведення процесуального законодавства у відповідність до Конституції держава повинна розширити коло осіб, які можуть надавати обвинуваченим кваліфіковану правову допомогу, настільки, щоб забезпечити їхнє конституційне право на таку допомогу. Право здійснювати функцію захисника у кримінальному провадженні доцільно надати викладачам кримінального і кримінального процесуального права. Для них пріоритетом будуть не гроші (гонорар), а підтримання престижу професії викладача і набуття практичного досвіду, який може бути використаний для підвищення рівня викладання відповідних навчальних дисциплін. До викладачів права з метою допущення їх участі у кримінальних справах як захисників можна поставити додаткові вимоги, наприклад, наявність стажу практичної діяльності на посадах, пов'язаних зі здійсненням кримінального провадження (слідчий, прокурор, суддя), або наукового ступеня (кандидат або доктор юридичних наук зі спеціальностей, що пов'язані із дослідженнями проблем кримінального провадження). Відповідність одночасно цим 2 критеріям буде свідченням високого кваліфікаційного рівня зазначених осіб.