35. Психодіагностика креативності

Креат́ивність — (лат. creatio — створення) — творча, новаторська діяльність[1]; новітній термін, яким окреслюються «творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до продукування принципово нових ідей і що входять в структуру обдарованості в якості незалежного фактора»Тести креативності входять до групи тестів загальних здібностей. Креативність - в середині 20 століття дуже популярний напрям. Креативність - це особливі здібності, тип загальних здібностей.. Дж. Гілфорд на початку 50-х років виділив 16 пізнавальних характеристик креативності. Увага до тих характеристик людини, які не оцінюються за допомогою інтелектуальних тестів:швидкість думки - кількість ідей, що виникають в одиницю часу.гнучкість думки, здатність перемикатися з однієї ідеї на іншу, оригінальність, здатність виробляти ідеї, відмінні від стандартних,здатність до розробки гіпотезиГілфорд виділив характеристики:іррелевантние - це логічна незалежність ідеї від того стимулу, що її викликав.допитливість - чутливість до проблем навколишнього світу. Гілфорд розробив батарею тестів для діагностики креативності (10 тестів - на вербальну креативність, 4 - на невербальну). Торранс розробив серію тестів на креативність «від дошкільнят до дорослих», розробив програму розвитку творчих здібностей дітей: на першому етапі випробуваним пропонувалися завдання на анаграму (пошук слова з переставлених безглуздою послідовності букв) для тренування конвергентного мислення. Для діагностики рівня креативності можуть використовуватися різні методики. Багато дослідників вважають, що при діагностиці креативності слід відмовитися від жорстких лімітів часу, відведених на виконання завдання. М. Волл і К. Коган надавали випробуваним стільки часу, скільки їм було необхідно для розв'язання задачі, тестування проводилося у вигляді гри, приймався будь-яка відповідь. Основні напрями на вивчення креативності когнітивний(у зв’язку з інтелектом), особистісний(креативних особливостей).Методики: тести засновані на теорії дивергентного мислення(Торранса),Гілфорда.. ;тести засновані на розумінні творчості,як здатності долати стереотипи (Меднік), ;засновані на розумінні креативності як сукупності мислитель них якостей(методика Богоявленської,Вільямса)

36. Теоретичне обгрунтування проективного підходу до дослідження

особистості.

Перевагами проективної діагностики є можливість виявлення за її допомогою неусвідомлюваних або мало-усвідомлюваних психічних феноменів, прихованих від спостереження аспектів особистості. Опосередковане вивчення особистісних особливостей усуває психологічні захисні механізми, які можуть спотворити картину внутрішнього світу. Відсутність чіткої регламентованості дослідницької ситуації передбачає різні поведінкові реакції, що майже не зазнають стороннього тиску, адекватні вияви індивідуальних особливостей особистості. Це досягається завдяки характерним для проективних методів ознакам:1) неструктурованість, невизначеність стимульного матеріалу, що припускає можливість використання або тлумачення його найрізноманітнішими способами;2)стисле, узагальнене формулювання інструкцій, що передбачають самовираження і фантазію;3) створення атмосфери доброзичливості за відсутності оцінних суджень дослідника;4) не інформованість досліджуваного про діагностичне значення його дій і слів, що дає змогу уникнути навмисних чи мимовільних перекручень при проекції особистості. Першим у 1904-1905 рр. застосував проективні методики (тест словесних асоціацій) К.-Г. Юнг. Цей метод був відомий у психології із праць В. Вундта і Ф. Гальтона, однак Юнг відкрив і довів феномен, що є основою всіх проективних методик, виявивши можливість за допомогою непрямого впливу на сферу переживань і поведінки людини (комплекси) викликати пертурбації (переструктурування) в експериментальній діяльності. Він довів, що об'єктивна діагностика здатна розтлумачити несвідомі переживання особистості. Важливого значення набула проективна діагностика з появою в 1921 р. праці "Психодіагностика" Г. Роршаха. Загалом проективні методики суттєво відрізняються від стандартизованих методів особливостями стимульного матеріалу, поставленого перед респондентом завдання; обробленням та інтерпретуванням результатів. їх насамперед характеризує якісний підхід до дослідження особистості, а не кількісний, властивий психометричним тестам. Тому дотепер не розроблені адекватні методи перевірки їх надійності і надання їм валідності. Для забезпечення точності отриманих результатів за допомогою проективних методик їх слід зіставляти з даними, отриманими за допомогою інших методів. Методики: ТАТ(Х. Морган, Г.-А. Мюррей, 1935); тест "Склади картину-історію" - MAPS(E. Шнейдман, 1947); "Тест тривимірної апперцепції" (Д. Твічел-Ален, 1947); "Тест (техніка) об'єктних відношень" (Філліпсон, 1955); "Тест на інтуїцію" (Е. Френч, 1955); "Символічний тест аранжування" (Т. Кан, 1955); "Проективні картинки Пік* форда" (Шкфорд, 1963); "Методика керованої проекції" - дослідження особливостей самоставлення (В. Столін, 1982). Тест-мозаїка Ловенфельда" (М. Ловенфельд, 1930); "Міокінетичний психодіагноз Міра-і-Лопеца" (Е. Міра-і-Лопец, 1940); "Малюнок сім'ї" (В. Вулф, 1947); тест "Дім - Дерево - Людина" (Дж. Бак, 1948); "Малюнок людини" (К. Маховер, 1949); тест "Дерево" (К. Кох, 1949); "Графічний тест Аронсона" (Е. Аронсон, 1958); тест "Конструктивний малюнок людини з геометричних фігур" (Е. Махоні, А. Лібін, 1989); кримінально-асоціативна символіка - КАС; тест "Неіснуюча тварина"; пси-хографологічні технології та інтерпретації.