33. Етика психодіагностичного обстеження. У вітчизняній психодіагностиці доки невиправдана мало уваги приділяється етичним проблемам, що виникають в діагностичних дослідженнях. У публікованих роботах надзвичайно рідко зустрічається обговорення етичних аспектів тестування. В кращому разі нашвидку згадується про те, що необхідно зберігати в таємниці отримані результати, не вплинути згубно на випробовуваного. Досвід роботи зарубіжних психологів, фахівців в області психодіагностики свідчить про те, що в розробці, виданні і використанні тестів ми стикаємося з багаточисельними етичними проблемами. Зразком нормативно-правового регулювання практичною, у тому числі і психодіагностичною, діяльності психолога є досить багаточисельні і постійно доповнювані документи, прийняті Американською психологічною асоціацією . Не дивлячись на те що існує безліч тестів, всі вони повинні відповідати вимогам, які досить повно описані в «Стандартах для психологічних і освітніх тестів», а діяльність психолога регулюється «Етичними стандартами і кодексом поведінки». Кожен користувач тесту повинен мати в своєму розпорядженні відомості про валідності і надійність використовуваного тесту, обмеженнях, пов'язаних з його вживанням. Необхідно приділяти велику увагу відбору тестів, інтерпретації отриманих результатів. Будь-який з використовуваних діагностичних інструментів повинен відповідати цілям дослідження. Професійні психологічні інструменти мають бути недоступні для кожного, що бажає їх використовувати . Звичне у нас віддання гласності — шляхом публікації «для всіх» — окремих тестів робить їх неваліднимі.Особливі вимоги пред'являються до роботи з комп'ютеризованими тестами. В цьому випадку завжди існує ризик здобуття неточних даних. Потрібно також завжди пам'ятати про те, що комп'ютерне тестування ніколи не може проводитися безпосередньо випробовуваним, без участі психолога. Некваліфіковане вживання таких методик сприяє появі у користувача помилкових, спотворених уявлень про себе, своїх можливостях, незрідка надає психотравмуючу дію. Велике значення надається конфіденційності результатів тестування.Жоден з психологів не може бути компетентний у використанні всіх тестів, а тому не можна нехтувати попередньою підготовкою. Використання деяких тестів передбачає спеціальні знання, а отже, вчення. Так, наприклад, робота з Каліфорнійським психологічним опитувальником, відповідно до вимог, прийнятих в США, вимагає від психолога наявність спеціальної ліцензії. Обстежуваний (клієнт) повинен отримати в доступному для нього вигляді зведення про цілі тестування, а також про те, як будуть використані отримані результати. Крім того, він має право знати про результати тестування. Фахівець в області психодіагностики не просто працює з людьми, але і володіє великими можливостями дії на них, а це накладає величезну відповідальність. Ми повинні постійно пам'ятати про те, що результати наших досліджень завжди набувають особового сенсу для обстежуваного. Звідси витікає найважливіша вимога професійної етики психолога — не заподіяти морального збитку особи. Психодіагностичним дослідженням має бути чужий дух «наклеювання ярликів», упередженого відношення до обстежуваного. Така двосічна зброя, як діагностична методика, тест, може бути довірене лише фахівцям, що мають необхідний досвід роботи (а в разі функціонування системи контролю за професійно-етичною діяльністю психологів — що має відповідну ліцензію). Інакше створюється можливість нанесення моральної утрати особи, відбувається дискредитація психодіагностичних досліджень
|
|
34. Діагностика інтелекту
Спочатку тести інтелекту як вербальні засоби діагностики рівня розумового розвитку, що вимірюють індивідуальні відмінності у використанні знань і умінь, були розроблені для потреб відбору дітей, які не справляються із загальноосвітньою програмою. Вони відомі під назвою однієї з перших авторів А. Біне і використовуються в модифікованому варіанті до цих пір (зі зміною психометричних процедур їх конструювання і самого предметного матеріалу завдань). Пізніше набули поширення так звані тести дії і невербальні тести. Після низки нововведень у створені на початку минулого століття шкали Біне, зроблених Л. Терменом (США) і його колегами, ці шкали стали застосовуватися для вимірювання індивідуально-психологічних особливостей нормальних дітей з метою ранжирування і класифікації їх по досліджуваних ознаками. Головною функцією цих тестів стає не відбір розумово відсталих, а порівняння випробовуваних між собою і знаходження їх місця у досліджуваній вибірці по вираженості інтелектуального розвитку. У психодіагностику міцно ввійшло поняття коефіцієнт інтелектуальності (IQ) в якості основного і досить стабільного показника розумового розвитку. Цей коефіцієнт обчислювався на основі діагностичного обстеження шляхом ділення так званого "розумового віку" (за кількістю виконаних завдань тесту) на хронологічний, або паспортний, вік і множення отриманого приватного на 100. Серед найбільш відомих тестів інтелекту, що використовуються вітчизняними психологами, можна назвати тести Д. Векслера, Р. Амтхауера, Дж.Равен, Стенфорд-Біне. Ці тести мають хорошу надійність і валідність (гірше зі стандартизацією на нашій популяції), однак у них є ряд недоліків, що знижують їх ефективне використання. Головним з них є невиразність їх змістовного наповнення. Автори тестів не пояснюють, чому включають ті чи інші поняття, логічні відносини, графічний матеріал. Вони не прагнуть довести, чи повинні люди певного віку та рівня освіти володіти задаються тестом інтелектуальними навичками, знати відібрані слова, терміни. У деяких випадках, незважаючи на те що проводиться адаптація тестів для російської вибірки, залишаються завдання, окремі терміни, які менш зрозумілі людям, які виросли в нашій культурі. Більшість тестів, розроблених в 20-і роки як тести інтелекту, стали називати тестами здібності до навчання, оскільки вони виявляли комбінацію індивідуально-психологічних властивостей, що забезпечували успішність навчальної діяльності. В даний час особливий інтерес викликають тести навченості і так звані діагностичні програми, в яких під час тестування оцінюються та зміни, пов'язані з когнітивними придбаннями індивіда по ходу виконання тестових завдань.
У вищій школі тести інтелекту можуть використовуватися для проведення тестування абітурієнтів на стадії їх вступу до вузу, для контролю за особливостями розумового розвитку в ході навчання, виявлення складнощів, труднощів та прийняття рішення про необхідну роботу з корекції або самокорекції, для оцінки якості самої освіти з точки зору того, наскільки воно сприяє повноцінному розумовому розвитку молодих людей.