Охорона праці
Охорона праці-це система правових соціально економічних організаційно технічних та лікарсько профілактичних заходів та засоби спрямованих на збереження здоров'я і працездатність людини в процесі праці.
Завдання охорони праці – звести до мінімуму ймовірність поразки або захворювання працюючого з одночасним забезпеченням комфорту при максимальній продуктивності праці.
У даній дипломній роботі, тема якої "Шифрування даних засобами утиліти Bitlocker на базі Windows Server 2012", було проведене шифрування даних, яке допоможе захистити особисту інформація на жорстких дисках від зловмисників. 6.1 Класифікація виробництв по ступеню вибухової, вибуховопожежної і пожежної небезпеки Усі підприємства поділяють за вибуховою, вибуховопожежною і пожежною небезпекою на категорії: А, Б, В, Г, Д.
Категорія виробництва по пожежній небезпеці визначає вимоги до конструкцій і плануванню будинку, організації пожежної охорони і її технічної оснащеності, до режиму й експлуатації. Розглянуте в даній роботі приміщення належить до категорії Д – це виробництва, у яких застосовуються негорючі речовини й матеріали в холодному стані.
Об'ємно-планувальне рішення по розміщенню проектованого обладнання. Розміри заданого приміщення наступні: довжина – А = 5м; ширина – В=6м; висота – Н=3м. Площа приміщень, у яких розташовують відеотермінали, визначають відповідно діючим нормативним документам з розрахунку на одне робоче місце: площа - не менше 6,0 кв. м, обсяг - не менше 20,0 куб. м, з урахуванням максимальної кількості осіб, що одночасно працюють у зміні. У нашому випадку площа – 30 кв.м, а об’єм – 90 куб.м. Отже найбільша кількість людей, що одночасно працюють у зміні, дорівнює 7 людей.
6.2 Електробезпека
6.2.1 Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураженням електричним струмом
Усі приміщення поділяються за ступенем небезпеки враженням електричним струмом на 3 класи:
а) приміщення без підвищеної небезпеки;
б) приміщення з підвищеної небезпекою;
в) приміщення особливо небезпечні;
Приміщення, де встановлені ВДТ ЕВМ відповідають першому класу захисту - це сухі, приміщення без пилу з нормальною температурою повітря й з ізолюючими (наприклад, дерев’яними) підлогами;
Розглянуте приміщення належить до приміщень без підвищеної небезпеки.
6.2.2 Захисні засоби застосування електрообладнання
Захисне заземлення – свідоме електричне з’єднання з землею чи її еквівалентом металевих частин електроустаткування.
Призначення захисного заземлення — знизити напругу, обумовлена “замиканням на корпус” до безпечного рівня й попередити поразку людини електричним струмом.
Дотик до незахищеного корпусу, який виявився під напругою, рівнозначний однофазному ввімкненню людини в електричну мережу. Мета заземлення – понизити до безпечної величини напругу відносно землі на металевих частинах електроустаткування, які випадково виявилися під напругою, і цим усунути небезпеку ураження людей електричним струмом.
В установках напругою до 1000 В опір захисного заземлення в будь-яку пору року не повинен перевищувати 4 Ом (з потужністю джерела струму 100 кВА і менше опір заземлення допускається не більше 10 Ом). Оскільки опір заземлення значно менший за опір тіла людини (1000 Ом), то у випадку її дотику до пошкодженого електроустаткування найбільший за величиною струм пройде через заземлюючий пристрій. При цьому в найнесприятливішому випадку, коли опір тіла і взуття рівні нулю, через тіло людини пройде струм
Заземлюючим пристроєм називається сукупність заземлювачів – металевих провідників, які з’єднані з землею, і заземлюючих провідників, які з’єднують заземлювані частини електроустаткування з заземлювачами.
Занулення – свідоме електричне з’єднання з нульовим захисним провідником металевих струмонепровідних частин, які можуть виявитися під напругою.
Мета занулення – перетворити витік струму на корпус в однофазне коротке замикання між фазовим і нульовим заземленням, коли пошкоджене устаткування автоматично вимикається від мережі, яка його живить. Для захисту від струмів короткого замикання можуть використовуватися плавкі запобіжники чи автоматичні вимикачі з часом спрацьовування відповідно 5,7 і 1,2 с.
Зануленню підлягають ті ж машини і апарати, що і заземленню. Із облаштуванням заземлення повинна забезпечуватися безперервність нульового захисного проводу від корпусу кожного електрообладнання до нейтралі джерела живлення.
В електричних мережах з нульовим проводом електроустаткування можна занулювати, заземлювати чи одночасно занулювати і заземлювати. На підприємствах не допускається одне електроустаткування тільки занулювати, інше тільки заземлювати.
При проектуванні системи електропостачання й проводячи монтаж силового встаткування й електричного висвітлення будинків і приміщень для ПК необхідно дотримуватися вимог ПОЕ, ПТЕ, ПБЕ і т.д. Згідно із класифікацією пожежно небезпечних і вибухонебезпечних зон по ПУЭ, приміщення із ПК відносять до класу П-IIa.
Відповідно до правил устрою електроустановок (ПОЕ) обладнання поділяється на установки з напругою < 1 кВ и > 1 кВ.
Одним з основних засобів захисту від напруги є правильно виконане заземлення. Далі проводяться його розрахунки.
Визначення розрахункового значення питомого опору ґрунту:
.
– питомий опір ґрунту ( чорнозем).
–кліматичний коефіцієнт враховуючий
сезонні коливання вологості ґрунту,
приймають
від 1.2 до 2.0. Для даного випадку приймається
=1.7.
.
Довжина вертикального
заземлювача приймається з умови
,
где
–відстань між заземлювачамими, м
– довжина заземлювачів, м
.
.
– глибина, на яку закопали заземлювач.
Довжина заземлителей
приймається рівною 3.7м, а відстань між
заземлювачами – 7м. Тоді
.
Розраховувається
:
.
Вибирається система розподілу заземлювачів по контуру.
Далі відбувається розгляд опору одного вертикального заземлювача:
.
Для штучного заземлення
в якості електродів
приймають сталеві труби
;
Для даного випадку приймається
м
и ширина смуги –
м.
Визначається
кількість вертикальних
заземлювачів.
При U=1000B необхідний опір
для мережі перемінного току.
.
,
округляється до найближчого стандарту
й стає рівним 4.
Далі визначається опір системи вертикальних заземлювачів:
– округлене число вертикальних
заземлювачів
до найближчого стандарту,
=
n
шт.
– коефіцієнт використання вертикальних
заземлювачів (0.78).
.
Потім розраховується
опір сполучної смуги при розміщенні
по контуру:
,
.
.
– коефіцієнт використання горизонтальних
заземлювачів (0.55).
Визначається загальний опір системи:
.
Якщо
,
то треба збільшити n і провести
повторний розрахунок.
;
Отримали заземлення, менше чотирьох Ом що задовольняє умові.
Лінія електромережі для живлення ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ виконується як окрема групова трипровідна мережа, шляхом прокладання фазового, нульового робочого та нульового захисного провідників. Нульовий захисний провідник використовується для заземлення (занулення) електроприймачів.
Використання нульового робочого провідника як нульового захисного провідника забороняється. Нульовий захисний провід прокладається від стійки групового розподільчого щита, розподільчого пункту до розеток живлення. Не допускається підключення на щиті до одного контактного затискача нульового робочого та нульового захисного провідників. Площа перерізу нульового робочого та нульового захисного провідника в груповій трипровідній мережі повинна бути не менше площі перерізу фазового провідника.
Усі провідники повинні відповідати номінальним параметрам мережі та навантаження, умовам навколишнього середовища, умовам розподілу провідників, температурному режиму та типам апаратури захисту, вимогам ПУЕ.
У приміщенні, де одночасно експлуатується або обслуговується більше п'яти персональних ЕОМ, на помітному та доступному місці встановлюється аварійний резервний вимикач, який може повністю вимкнути електричне живлення приміщення, крім освітлення.
ПЕОМ, периферійні пристрої ПЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ повинні підключатися до електромережі тільки з допомогою справних штепсельних з'єднань і електророзеток заводського виготовлення. Штепсельні з'єднання та електророзетки крім контактів фазового та нульового робочого провідників повинні мати спеціальні контакти для підключення нульового захисного провідника. Конструкція їх має бути такою, щоб приєднання нульового захисного провідника відбувалося раніше ніж приєднання фазового та нульового робочого провідників. Порядок роз'єднання при відключенні має бути зворотним. Необхідно унеможливити з'єднання контактів фазових провідників з контактами нульового захисного провідника.
Неприпустимим є підключення ПЕОМ та периферійних пристроїв ПЕОМ до звичайної двопровідної електромережі, в тому числі – з використанням перехідних пристроїв.