Загоювання первинним натягом.

Іде в Іюрійшншо короткий тернин при умета: достатньої жадтсздатноеті тканин рани, відсутність в ній травмуючих сторонніх тіж» зупинці зф^вотечі зближення країв рани.

Зближення: країв рани (пов'язкою, швом) - усунення зжхннж рада до такощ ^ступеня, щоб макроскопічне порожнина буде непомітна, Іш^осжяшшо мщ рановими поверхнями є пилина, яка служшъ полем дан наступних процесів, які

спостерігаються при загокшашгі. Дрібні сторотгі тіїш, шжгура,

перебігу загоювання. Великі - ускяадаюють.

Загоювання первинним натягом проходять за 5-7 днів. Можливо при асептичних ойеращ&тх ранах (вільних від шфешщ), після хірургічної обробки (випадкових та вогнепалщих ран) Необхідно; повністю зуинйящ ж^воіечу» життєздатш краї рани, рант без натяжіння.

Сутність первинного загоювання рая. •v

Шсля зближення країв, ранова щілина заповнюється кров'ю і серозно- фібринозним ексудатом. Кров згортається, фібрян утворює сітку дай з'єднуються протилежні краї ран (первинна фібргтозна спайка), У ній в першу - добу зі слабо вираженим «еерозно-фібрннозним запаленням накопичується багато вазогенннх та фіброблаетячних клітин. Проходить окислежад раневого середовища, протеоліз і фагоцитоз. Мертві тканини лйршься» міжрови фатіщтуються, ендотелій^ капілярів набухає і внаслідок різниці електричного потенціалу та зниження поверхневого натягу починає вростати у вигляді ендотеліальннх виростів в ^фібринозну спайку. Ці вирости з'єднуються з такими ж на протилежній: стороні Потім йде їх каналізація (формування каїшшрів). Навколо їх лейкоцити, полібласти, лімфоцити, моноцити, макрофаги та інші " Таюяни (можуть трансформуватися у фібробласти, частково трансформуються І лейкоцити)

Нейтрофіли видаляють протеолітичні ферменти, які зйзують фібрин і мікроби.

До 3-4 формується вторинна судинна спайка. Фібробласти та інші трансформованівитягуються в довжин}', збираються в ряди, продукуючи волокнисту сполучну тканину. Залишки фібрину перетворюються в колагенові волокна і до 4-5 утворюється третинна сполучнотканинна спайка.

Мальгагієвий шар шкірного звільняється від епідермісу, його клітини набухають, витягуються, та насуваються на сполучно - тканинну спайку рани. Запалення знижується, рН наближається до нейтральної або злегка лужної (7-7,2). Проходить колагенових і еластичних волокон сполучно. - тканинної спайки рани (рубцювання спайки). При цьому в зоні формування рубця капіляри стискуються та згодом облітеруються. Рубець - блідий та піддається перебудові (розрихлення на периферії та ущільнення в центрі). Ширина його зменшується, а міцність досягає максимуму. Процес перебудови триває рік і більше. Рубець стає і нефункції. Незрілі елементи в рубці знаходяться рано. Сполучно - достатньої міцності, скорші усього, формується: на голові (4-а доба), тіла (у собаки) 6-7-й день, у коней на 8-10-й день, у ВРХ на 7-9-й день. Шви в ці строки,

Загоювання ран вторинним натягом

Загоювання вторинним натягом спостерігається операційних, інфікованих і вогнепальних ранах з зоною тканин. Особливість - двофазяісгь загоєння, заповнення грануляціями і покриття їх епітелієм. Загоювання триває 3-4 в середньому 1,5-2 місяці. Процес загоювання починається з часу зупинки кровотечі, але клшжо-морфологічні регенеративні процеси виявляються лише в першої по біологічного очищення рани від мертвих тканин, сторонніх тіл, або мікробів.

Клініко-морфологічні у фазі гідратації

Через 3-4 години поранення: зростає набряк, у порожнині згустки крові, мертві тканини.

У ВРХ та ексудація фібриногену (утворюється фібриновий згусток, ексудація сіаломукопротеїну (посилення бар'єрної функції фібрину). Наприкінці другої формується фібрино - тканинна маса, яка заповнює рану і розвивається гнійно-демаркаційне запалення, протеоліз та секвестрація мертвих і фібрину, в межах норми, пульс та дихання прискорені.

У та — мертві тканини лізуються, фагоцитоз,, у рані з'являється гній та підвищується температура тіла, прискорюються пульс, дихання. Чим інтенсивніше гнійне запалення. У ранового процесу вчені виділяють дві фази:

• гідратації (очищення рани)

• дегідратації (/регенеративні процеси, закриття дефекту),

• Тому доцільншіе як фази:

• самоочищення

• регенерації

Фаза самоочищення

Перебігає на фоні запальної реакції, характеризується набряком колоїдів (переважно тканин), гістолізу і фагоцитозу, і формуванню біологічного бар'єру. Явища направлені на:

• розрідження та виведення мертвих тканин.

Пошкодження судин, підвищення проникності (накопичуються БАР у тканинах), вихід білків, стискання судин, розвиток гіпоксії. Це початкова причина місцевого порушення обміну речовин.

Розщеплення вуглеводів - на анаеробний тип (гліколіз) — накопичуються недоокислені продукти - амінокислоти, молочна кислота, кетонові тіла тощо.

Активується протеоліз тканин за рахунок тканинних та мікробних ферментів. Поєднання ферментів різко посилює протеоліз і процес некрозу. Ферментативне розщеплення- накопичення жирних кислот. Це веде до застійних явищ (порушений відток крові), затримка вуглекислоти, місцеве ацидоз.

Приблизно через 2 години, компенсований ацидоз, мертві тканини розріджуються і піддаються фермєнтолізу. Але гліколіз і ферментоліз збільшують кількість молекул у тканинах зони пошкодження, а зруйновані протеїди притягують електроліти ( NaCl), звільняють іони калію, які тут накопичуються.

Ацидоз, іони К і фізіологічно активні речовини - посилюють гідратацію.

Підвищується осмотичний тиск (погіршується кровообіг, прогресує набряк, погіршується обмін речовин, гинуть тканини). Тому - борються з осмотичною гіпертонією - посилити циркуляцію лімфи, максимально видалити ексудат з глибини.

Накопичення фізіологічно активних речовин - Ігідвищення проникності, еміграція клітин білої крові на межі здорових і мертвих клітин і формування демаркаційної зони.

Лейкоцити - фагоцитують в умовах помірної кислотності середовища, надмірна пригнічує, інколи навіть гинуть.

Одночасно - активують ферментативні процеси.

Мертві тканини — протеоліз (зразу - ферментами лейкоцитів, що загинули, а потім мікробних).

Видалення Зх з - остання очищається. Якщо ні - наростає небезпека інфекції та інтоксикації.

Так рана звільняється від тканин і переходить у другу фазу.

Для нормалізацїї ранового процесу в фазу самоочищення необхідно:

а) спокій рані;

б) зняти переподразнення нервової системи;

в) сприяти відторгненню і мертвих тканин;

г) боротися з декомпенсованим ацидозом;

д) нейтралізація шкідливого впливу іонів К;

е) попередити розвиток інфекції.