(1) Сутність та особливості економічної інформації.
Економічна інформація - сукупність відомостей (даних), які відображають стан або визначають напрям змін і розвитку народного господарства та його ланок.
Інформацію розглядають на трьох рівнях:
1. Синтаксичний рівень - пов'язаний із зовнішньою формою документа і структурою даних на машинних носіях.
2. Семантичний рівень – пов'язаний із побутовою техніко-економічних показників, проектування складу реквізитів, створенням системи класифікації та кодування.
3. Фрагматичний – відображує корисність інформації для прийняття управлінських рішень.
(2) Види економічної інформації.
Відповідно до виконуваних функцій управління виокремлюють такі види інформації: прогнозна; планово-договірна. облікова. нормативна. цінова. довідкова. таблична.
За технологією оброблення та використання в управлінських рішеннях економічну інформацію поділяють на такі види: початкова. внутрішня. зовнішня. змінна. умовно-стала. необроблена. вхідна. похідна. проміжна. вихідна.
За способом передавання розрізняють інформацію яка передається: кур’єрна, поштою, телефонна, факсом, по каналах зв’язку.
(3) Комерційна інформація як ресурс управління в сфері економіки.
Нова інформаційна технологія - це технологія, що поєднує в собі технічні можливості обчислювальної техніки, засобів зв’язку інформатики, які спрямовані на збирання, накопичення, обробку та аналіз інформації споживача.
Управління к/д потребує такої інформ.:
1) прогнозування процесів, що мають місце на ринку.
2) розрах. відхилення від встановлених раніше показників для прийняття управлінського рішення.
3) науково-технічна інформ., новинки в сфері к/д.
Маніполювання інформації в сфері к/д здійснюється ЗУ «Про інформ.» (02.10.1992).
Головним напрямами та способами державної інформаційної політики є:
· створення національних систем і мереж інформації;
· забезпечення ефективного використання інформації;
· сприяння постійному оновленню, збагаченню та зберіганню національних інформаційних ресурсів;
· сприяння міжнародному співробітництву в галузі інформації і гарантування інформаційного суверенітету України.
(4) Оцінка економічної інформації як об’єкта комерційної діяльності.
Можливість і ефективність використання інформації для управління зумовлена такими її споживчими показниками якості:
Репрезентативність інформації пов'язана з правильністю її добору й формування з метою адекватного відображення заданих властивостей об'єкта.
Повнота інформації означає, що вона має мінімальний, але достатній для прийняття ефективного управлінського рішення набір показників.
Доступність інформації для сприйняття при прийнятті управлінського рішення в комп'ютерних системах забезпечується виконанням відповідних процедур її одержання і переробки.
Актуальність визначається ступенем актуальності інформації для управління в момент її використання і залежить від характеристик відображуваного об'єкта і від інтервалу часу, який минув з моменту виникнення даної інформації.
Своєчасність інформації. Своєчасною є така інформація, яка може бути врахована при виробленні управлінського рішення без порушення встановленої процедури і регламенту, тобто інформація, яка надходить на той чи інший рівень управління не пізніше заздалегідь призначеного моменту часу, узгодженого з часом розв'язування задач управління.
Стійкість — це властивість управлінської інформації реагувати на зміни вхідних даних, зберігати необхідну точність.
Точність інформації визначається ступенем наближення параметра до його істинного значення.
Достовірність (вірогідність) інформації — це властивість інформації відображати реально діючі об'єкти з необхідною точністю.
(5) Інформаційні процедури.
З економічною інформацією виконують багато операцій, які за ознакою подібності і цільових функцій об'єднуються в інформаційні процедури (процеси). Усі процедури можна поділити на три стадії відтворення інформації: збір, переробка і використання.
Стадія збору передбачає первинне сприйняття і прийом інформації. Первинний збір означає сприйняття (зняття) інформації, яка виникає в результаті діяльності джерел інформації. При зборі даних ставиться головна мета — дістати точне, своєчасне, достовірне і повне відображення явищ економічного життя, директивних та інших завдань.
Вирізняють три інформаційні процедури перетворення інформації: передавання, зберігання, обчислювальна обробка даних. Інформація, що передається, змінюється у просторі. Розрізняють кілька варіантів процедури передачі: фізичне переміщення носія, дистанційне передавання по телефонно-телеграфних каналах, мережах. Процедура зберігання інформації реалізується кількома варіантами залежно від різних критеріїв - зберігання у пристроях пам'яті ЕОМ та архівне довгострокове зберігання. Обробка інформації необхідна для заміни її одиниць за формою (структурою) і значенням і полягає вона в одержанні, передусім, результатної (вихідної) інформації.
Стадія використання інформації передбачає одержання «готового продукту» — результатної інформації — та її використання. Використання такої інформації (якщо не брати до уваги технологічних цілей) виходить за рамки звичайних ІС.
(6) Структура економічної інформації.
Структуру економічної інформації визначає її будова, відокремлення тих чи інших елементів. Ці елементи називають інформаційними одиницями. Сукупність одиниць інформ. називаються інформ. базою. З погляду логіки управління та розміщення інформації на носіях розрізняють логічну та фізичну структуру даних.
Елементи логічної структури даних: символ-реквізит-показник-масив-інформ. потік-інформ. база.
Символ - це найпростіший елемент даних, який окремо не має змісту (літера, цифра, знак).
Реквізит - інформаційна одиниця найнижчого рівня, яка складається з цифр, літер, символів і має зміст: Реквізит-ознака (область, матеріал, спеціальність) описує якісні властивості об'єкта чи обставини, за яких відбувався той чи інший процес. Реквізит-основа (сума, дата, ціна) розкриває абсолютне або відносне кількісне значення реквізиту-ознаки.
З реквізитів утворюється показник, що характеризує певний об'єкт з кількісного та якісного боків. Це найменша інформаційна одиниця, з якої утворюється самостійний документ.
Масив є основною структурною одиницею при автоматизованій обробці інформації, зокрема при запису даних в пам'ять машини.
Інформаційний потік - сукупність масивів, що відносяться до однієї з частин процесу управління об'єктом.
Інформаційна база - сукупність інформаційних підсистем, що характеризують управління об'єктом загалом.
Фізична структура даних: символ-поле-агрегат даних-запис-фаїл-база даних.
Поле - множина символів, яка створює мінімальний семантичний елемент масиву.
Агрегат даних - це пойменована сукупність двох і більше елементів нижчого рівня, яка має окремий зміст.
Запис - пойменована сукупність полів, об'єднаних за змістовним принципом.
Файл - іменована сукупність записів про об'єкти одного типу.
База даних - це іменована сукупність взаємозв'язаних даних, що відображає стан об'єктів і їх відношення в даній предметній області.
(7) Форми подання економічної інформації.
Економічна інформація може бути подана так: символ-реквізит-показник-масив-інформ. потік-інформ. база.
Символ - це найпростіший елемент даних, який окремо не має змісту (літера, цифра, знак).
Реквізит - інформаційна одиниця найнижчого рівня, яка складається з цифр, літер, символів і має зміст: Реквізит-ознака (область, матеріал, спеціальність) описує якісні властивості об'єкта чи обставини, за яких відбувався той чи інший процес. Реквізит-основа (сума, дата, ціна) розкриває абсолютне або відносне кількісне значення реквізиту-ознаки.
З реквізитів утворюється показник, що характеризує певний об'єкт з кількісного та якісного боків. Це найменша інформаційна одиниця, з якої утворюється самостійний документ.
Масив є основною структурною одиницею при автоматизованій обробці інформації, зокрема при запису даних в пам'ять машини.
Інформаційний потік - сукупність масивів, що відносяться до однієї з частин процесу управління об'єктом.
Інформаційна база - сукупність інформаційних підсистем, що характеризують управління об'єктом загалом.
(8) Формалізоване подання економічної інформації.
У разі автоматизованої обробки ЕКІ з допомогою ЕОМ важливого значення набуває формалізація подання ЕКІ, її структурних утворень та перетворень останніх. Іншими словами, для використання ЕОМ неодмінно слід формалізувати подання інформаційних структур (атрибутів, повідомлень, показників та інформаційних масивів) і їх перетворень, тобто задати алгоритми, згідно з якими дістають показники або інші структурні одиниці вихідних повідомлень. Оскільки реквізит є основним і неподільним елементом ЕКІ, то перш ніж розпочинати автоматизовану обробку даних, необхідно формалізовано подати реквізити. Цю дію виконують, здебільшого, користуючись таблицею з такими графами: «Назва реквізиту», «Позначення», «Тип», «Довжина», «Кількість знаків після коми», «Ідентифікатор». Щоб формалізовано подати будь-який показник, насамперед потрібно виокремити його складові (реквізити), позначити кожний з них і визначити його тип. Цього достатньо, аби мати змогу формалізовано записувати показники, тобто подавати їх у вигляді формул чи математичних виразів, а також будувати алгоритми їх визначення.
(9) Класифікація економічних даних.
Класифікація - поділ множини об'єктів на під множини за їх подібністю або відмінністю згідно з прийнятими методами і підходами.
o система класифікації - сукупність методів і правил класифікації та їхній результат;
o об'єкт класифікації - елемент множини класифікації;
o ознака класифікації - властивість або характеристика об'єкта, за якою здійснюється класифікація;
o значення ознаки - якісне або кількісне вираження ознаки класифікації;
o класифікаційне угруповання - частина об'єктів, виділена під час класифікації.
Рівень класифікації - етап класифікації при ієрархічному методі, у результаті якого формується сукупність класифікаційних угруповань.
Глибина класифікації - кількість ступенів класифікації.
Кодування - процес присвоєння об'єкту певного коду.
Код - знак або сукупність знаків, узятих для позначення класифікаційного угруповання і об'єкта класифікації.
Алфавіт коду - система знаків, узятих для створення коду.
Основа коду - кількість знаків у алфавіті коду.
Розряд коду - позиція знака в коді.
Довжина коду - кількість символів алфавіту, що використовуються для кодування об'єкта.
Структура коду – умовне позначення складу та послідовності розміщення знаків у коді.
Контрольне число - розрахункове число, яке використовується для перевірки істинності запису коду.
Перекодування - присвоєння закодованому об'єкту нового коду.
Класифікатор - це документ, що становить систематизований перелік назв і кодів класифікаційних угруповань або об'єктів класифікації.
(10) Методи класифікації економічної інформації.
Метод класифікації – сукупність правил, утворення системи класифікаційних угрупувань між собою.
Розрізняють: - ієрархічний – х-ся тим що початкова множина об’єктів послідовно поділена на класи різних рівнів.
Недоліки: жорсткість структури(у послідовності), не дає змоги компонувати об’єкти, ускладнює автоматизовану обробку.
- фасетний – кожна ознака відпов. фасеті, що являє собою список значень найменованої ознаки класифікації.
Вибір методу класифікації залежить від мети досліджень економічних даних.
(11) Методи кодування економічної інформації.
За принципами побудови кодів виділяють такі методи:
1. Порядкова (реєстраційна) система створення коду з натуральних чисел. Алфавіт цього коду становлять числа 0, 1,..., 9; основа коду дорівнює 10.
Застосовується при кодуванні однознакових, сталих та малозначних номенклатур.
Переваги проста побудова кодів, густота запису.
Недоліки не передбачується групування об’єктів за ознаками.
2. Серійно-порядкова система створення коду з натуральних чисел та закріплення серій (діапазонів) кодів за об'єктами з однаковими ознаками.
Переваги найбільш економ. за кількістю розрядів, міститьрезера вільних номерів відпов. серії.
Недоліки важко встановити оптимальну кількість вільних номерів,поява багатьох нових позицій може змінити структуру коду.
3. Розрядна (Послідовна) система побудови коду з використанням кодів послідовно розміщених класифікаційних угруповань" здобутих у результаті застосування ієрархічної системи класифікації.
4. Класифікаційна (Паралельна) система утворення коду з кодів незалежних угруповань, здобутих у результаті застосування фасетної класифікації. Структура коду сукупності властивостей при паралельному методі відповідає фасетній формулі.
(12) Ідентифікація та штрихове кодування комерційної інформації.
Штриховий код - це послідовність широких і вузьких, темних і світлих смуг, яким присвоюються логічні значення (широким - 1, вузьким - 0).
У різних країнах світу застосовують три системи штрихового кодування:
1) UPC - універсальний товарний код, розроблений у США;
2) EAN - товарний код, створений у ЄС на базі UPC Європейською асоціацією товарної нумерації (EAN International);
3) UCC/EAN - єдиний стандартизований штриховий код, створений організаціями США і Канади.
У кожній системі є свої типи кодів:
EAN-12
EAN-8 - використовується для кодування малогабаритних упакувань.
EAN-13
(13) Методика виконання робіт з класифікації та кодування даних.
Розроблення кодів - це складний процес проектування, який включає розроблення завдання на побудову класифікаторів, підготовку методичних матеріалів з їх проектування, збір і підготовку вхідних даних і, нарешті, безпосереднє складання, апробування, коригування і затвердження конкретних кодів.
Проектування кодів виконується в певній послідовності:
визначається номенклатура кодованих ознак;
складаються списки (картотеки) назв об'єктів кожного класифікаційного угруповання;
систематизується кожна номенклатура із врахуванням прийнятої системи класифікації;
вибирається найраціональніша система кодування, тобто визначаються правила запису коду;
кожному елементу номенклатури присвоюється кодове позначення (код);
остаточно оформляються закодовані номенклатури у вигляді спеціальних кодових книг (кодифікаторів).
(14) Єдина система класифікації та кодування техніко-економічної інформації.
Єдина система класифікації та кодування — це комплекс взаємопов’язаних класифікаторів техніко-економічної інформації, пристосованих до оброблення засобами обчислювальної техніки з автоматизованою системою ведення цих класифікаторів.
Результатом робіт із класифікації та кодування є розроблення класифікаторів за типом об’єктів і категоріями.
Держстандартом допускається використання класифікаторів таких видів:
загальнодержавні (державні) класифікатори;
міжгалузеві класифікатори;
галузеві класифікатори;
класифікатори підприємств (локальні).
Основні загальнодержавні та галузеві класифікатори:
СПАТО — система позначень автономій, територій, областей;
УКФВ — український класифікатор форм власності;
КОПФГ — класифікатор організаційно-правових форм господарювання;
ЄДРПОУ — єдиний державний реєстр підприємств, організацій України;
ЗКГНГ — загальний класифікатор галузей народного господарства
Код уніфікованої форми документа складається з 7 цифрових десяткових знаків і контрольного числа.
(15) Поняття поза машинної інформаційної бази.
Під поза машинною інформаційною базою розуміють певне інформаційне забезпечення системи, що являє собою сукупність рішень за обсягами, розміщенням і формами організації інформації.
(16) Носії інформації, їх класифікація, основні характеристики.
(17) Проектування форм носіїв первинної інформації.
За побудовою форми первинні документи є:
Анкетна форма побудови передбачає розміщення реквізитів, котрі підлягають машинній обробці, у вертикальній послідовності.
Назва |
Значення |
|
|
Лінійна форма побудови передбачає поділ бланка на зони для запису окремих груп реквізитів, котрі мають логічну або арифметичну залежність.
Цех |
Ділянка |
Виконавець |
||||
Назва |
Код |
Назва |
Код |
ПІП |
Номер |
|
|
|
|
|
|
|
|
Таблична (табельна) форма побудови передбачає виділення для кожної зони або групи реквізитів кількох рядків.
Назва |
Номенклатурний номер |
Одиниця вимірювання |
Кількість |
Ціна |
Сума |
||
Відправлення |
Приймання |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
Комбінована форма, в якій частина реквізитів будується за лінійною, а інша частина-за табельною чи анкетною формам.
За характером відтворення господарських операцій: матеріальні, грошові, товарні…
За призначенням: розпорядчі, організовані, технічні…
За типізацією: типові, індивідуальні.
За місцем формування: зовнішні, внутрішні.
Етапи проектування первинних документів:
1) формалізація даних;
2) розробка ескізу форми первинного документа,
3) побудова форми,
4) затвердження ескізу,
5) вибір носія,
6) реалізація.
(18) Проектування форм виводу результатної інформації.
Усі форми виводу : на 2 групи:
1) Візуального використання.
2) Машинного використання.
Візуальна форма виходу визначається 3-ма зонами:
1) заголовок або титульна сторінка машинограми, який виводиться однократно або частково.
2) заголовка граф, на кожній сторінці виводиться назви стовпців і їх нумерація.
3) основної предметної інформ. частини.
Етапи проектування візуальних форм виходу:
― визначається перелік результатних даних;
― результатні показники поділяються за паперовими документами та відеокадрами, визначається перелік вихідних форм;
― кожній формі присвоюється назва і код;
― установлюються періодичність складання і термін отримання кожної вихідної форми;
― визначаються місце використання вихідного документа та необхідна кількість примірників;
― розробляється ескіз вихідної форми;
― визначається склад інформаційних масивів, необхідних для отримання кожної форми;
― установлюються послідовність складання вихідних форм і загальний технологічний процес; формуються контрольні приклади вихідних форм, які далі обговорюються та уточнюються;
― затверджуються уточнені форми виведення.
(19) Поняття машинної інформаційної бази.
Машинна інформаційна база-частина інформаційної бази ІС, що являє собою сукупність інформаційних файлів, які зберігаються в пам'яті ЕОМ та на магнітних носіях.
(20) Основи організації автоматизованого банку даних.
Автоматизований банк даних (АБД) — це система інформаційних, математичних, програмних, мовних, організаційних і технічних засобів, які необхідні для інтегрованого нагромадження, зберігання, ведення, актуалізації, пошуку і видачі даних користувачам.
База даних (БД) — це відповідним чином пойменована, структурована сукупність взаємопов’язаних даних, що характеризують окрему предметну область і перебувають під управлінням СКБД (Система керування базою даних).
СКБД= АБД+БД
Під предметною областю в даному разі розуміють інформаційний об’єкт з однорідною інформацією, яка моделюється за допомогою бази даних і використовується для розв’язування різних взаємопов’язаних задач, що належать переважно до цього об’єкта.
Фонд даних - активні дані які використовуються у постійній роботі прикладних програм і які зберігаються на вінчестері і перебувають постійно під управлінням СКБД.
(21) Моделі даних.
Модель даних - це система позначень для опису даних та операції щодо обробки даних.
Існують такі основні типи моделей баз даних:
1) ієрархічна - визначається двома типами відношень: 1:1 і 1:N і подається у вигляді деревоподібних структур. Перевагою цієї моделі є простота моделювання предметних областей.
2) сіткова - Використання сіткової моделі даних дає змогу представлення зв'язків між реальними об'єктами, складніших порівняно з ієрархічною моделлю. За її допомогою можна моделювати відношення 1:1, 1:N, N:1, N:N.
3) реляційна - є спробою уникнути складності реальних ієрархічних і сіткових БД на основі теоретико-множинної інтерпретації структури даних.
