Вправа «Чарівні дощечки»

Мета: розширити чуттєвий досвід дітей, розвивати уяву.

Обладнання (для кожної дитини): комплект з 10 карток (5 см х 10 см). З одного боку на кожній картці закріплений або наклеєний природний матеріал (стебла різної товщини, листя та кора дерев, хвоїнки, насіння рослин, пісок, дрібні камінці, черепашки, пір’їнки тощо).

Методичні рекомендації: дітям роздають картки й пропонують обстежити їх у різний спосіб (розглянути, помацати, понюхати тощо). Визначити природний матеріал і пригадати, де його можна побачити у природі. Потім треба заплющити очі, вибрати з-поміж карток якусь одну, обстежити її. Уявивши себе на тому місці, де зустрічається вміщений на ній матеріал, розповісти про свої відчуття, про реальні спогади, пов’язані із цим місцем, а також про використання цього природного матеріалу. Наприкінці треба придумати назву картці. Такі вправи проводяться кілька днів. Кожна картка отримує свою назву, відповідно до відчуття дітей.

Ускладнення:

1. Педагог пропонує послухати коротеньку розповідь чи вірш, де описується природа. Діти добирають картку з відповідним зображенням і пояснюють свій вибір.

2. Дитині пропонують вибрати картку, яка може нагади їй туман над рікою, осінній вітер, пташиний щебет, грибний дощ та інше. Треба не лише обґрунтувати свій вибір, а й намалювати явище.

Музейна подорож «Моя Україна – єдина родина»

Мета: формувати уявлення про те, що в Україні дружною сім’єю живуть люди різних національностей, поглибити знання про історію, побут, традиції українського народу; розвивати логічне мислення, вміння аналізувати, порівнювати; виховувати любов до рідного краю, гуманність, шанобливе ставлення до інших народів, що населяють Україну.

- Вітаю вас, діти, в краєзнавчому музеї. Давайте трохи перевіримо ваші знання. Я ставитиму вам запитання, а ви будете на них відповідати. Тож починаймо!

• Наша рідна Батьківщина має назву… .

• А як називається наше місто? …

• Де воно розташоване?...

• На березі якої річки? …

(діти розглядають репродукцію картини Івана Шишкіна «Жито»)

- Якого кольору небо на картині? А поле? Де ще поєднуються ці два кольори?

(діти відповідають: на прапорі України)

- Поселившись на теренах нашого краю, люди будували оселі, саджали сади, народжували дітей. Давайте завітаємо в одну з таких осель – українську хату. Центральне місце у світлиці займає стіл, застелений скатертиною. На ньому – хліб-сіль. І це знаменно, бо ж віддавна відмітною рисою українців була гостинність. Навіть у найбіднішій хаті кожен подорожній міг отримати кусень хліба з сіллю та дах над головою. Хліб наші предки називали ще «папою». Чому? Тому що тато орав землю, сіяв зерно, збирав та молотив збіжжя. Пекли хліб мати та бабуся. Ось ночви, в яких замішували тісто. А це – гусяче крильце. Як ви гадаєте, що ним робили?

(Змітали борошно, щоб не падало на долівку)

- До речі, такими крильцями користувалися не тільки українці, а й болгари та молдавани. А ось це – масничка. В ній збивали масло. Пам’ятаєте казку про жабку, що потрапила у горщик із сметаною? Вона так швидко працювала лапками, що утворилися грудочки масла і жабка врятувалася. Отак і господиня збивала зі сметани масло, енергійно струшуючи цю посудину.

- Діти, а з чого виготовлено посуд, що стоїть перед вами?

(відповідь: з глини)

- Вода, що зберігалася в такому посуді, ставала чистішою, добрішою на смак. У глиняному посуді не тільки зберігали продукти, а й готували у печі їжу. А тепер подивіться сюди: це посуд переселенців з Росії – самовар, сільничка з березової кори, ємкість для зберігання круп, дерев’яні розписні ложки, горщик, глечик для молока.

Чим подібний і чим різниться посуд різних народів?

(діти відповідають)

- А що це стоїть? Вірно - скриня. Що зберігала в ній господиня?

(відповіді: одяг, рушники, прикраси)

- Рушники вишивали у кожній хаті. У народі казали: «Хата без рушників – не хата». Ось подивіться на цей рушник з коричнево-чорною вишивкою, привезений з Полтавщини, а ось цей з блакитним візерунком – з Полісся. Там ми можемо побачити російські рушники, прикрашені рослинними візерунками та мереживом ручної роботи, білоруський рушник.

- А зараз розглянемо одяг українців. Його збирали багато поколінь музейних працівників. Зверніть увагу на дівоче вбрання. Чому ми кажемо, що воно саме жіноче?

(відповідь: бо вінки носили лише дівчата)

- Жіночий зимовий одяг складається із сорочки, плахти (її обгортали навколо талії та закріплювали поясом), фартуха, свитки, очіпка, теплої хустки. А ось це – жіночі черевички. Вони зроблені вправними руками майстра-чоботаря, підбиті дерев’яними цвяхами, вони служили дуже довго.

- Чоловіки ж одягалися в сорочку, шаровари, свитку. Взимку носили шапки, а влітку – брилі. Ану гляньте, з якого матеріалу зроблено бриль?

(відповідь: із соломи)

- Правильно. А знаєте для чого служив чоловікам такий різнокольоровий пояс? Він не тільки тримав шаровари, а й сприяв лікуванню спини, був оберегом. За нього також застромляли різні речі, козаки, наприклад, зброю. Взуття – постоли. Їх носили українці, болгари, молдавани та представники інших народів, що жили на Україні. Прямокутний шматок волячої шкіри стягували мотузком по нозі – і тепле, легке взуття було готове до вжитку.

- Подивіться уважно і скажіть, який елемент одягу спільний і для жіночого, і для чоловічого, і для дитячого одягу. Вірно, сорочка. Сорочки завжди оздоблювали вишивкою, яка вважалася не тільки прикрасою, але й оберегом. Жіночі сорочки були довші, яскравіші, ніж чоловічі. У нас, сорочки вишивали червоними, чорнити та зеленими нитками. Переселенці із західної України оздоблювали сорочки різнобарвним бісером. Та у вишивці переважав зелений колір – колір Карпат.

(дітям пропонується порівняти український національний одяг з російським, знайти подібність та відмінності між ним)

- Минули століття з того часу, як наші місця заселили люди різних національностей. Уже важко знайти російське, польське, єврейське чи молдавське село. Адже між людьми немає кордонів: вони спілкуються, працюють, створюють сім’ї, живуть у мирі та злагоді в Україні. Дружна родина народів багата талановитими митцями.

(дітям пропонується до перегляду роботи художників різних національностей)