Комплекс №2

1. Легкий біг на місці спочатку з однією затиснутою ніздрею (протягом 1-2 хвилин), потім – з другою. Далі слід перейти на ходьбу. Потім відпочити, стоячи протягом 1-2 хвилин. Ця вправа стимулює глибоке дихання під час невеликого навантаження.

2. В.П. – лягти на спину. На 1-2 зігнути праву ногу в коліні. Підтягнувши її рукою до живота, водночас затиснути ліву ніздрю – вдих через праву ніздрю. На 3-4 повернутися у вихідне положення – видих. Виконати те саме з лівою ногою, затискуючи праву ніздрю. Повторити 8-10 разів.

3. В.П. – сісти на стілець, тримаючись руками за сидіння. На 1-2 підняти ноги до живота під кутом 45 градусів – видих. На 3-4 затримати дихання, на 5-6 повернутися у вихідне положення – видих. Відпочити 1-2 хвилини і повторити вправу ще 2-3 рази.

4. Стати прямо, руки покласти на живіт. Відкрити широко рот і зробити 30-40 активних і коротких вдихів-видихів. Має відбуватися швидке скорочення і розслаблення м’язів живота.

Знай, люби, бережи!

(еколого-психологічний тренінг)

Мета: уточнити і закріпити знання дошкільників про живу природу; вчити встановлювати взаємозв’язки у рослинному і тваринному світі; розширювати чуттєвий досвід дітей; сприяти екологічному вихованню; стимулювати інтерес до пізнання природи; розвивати розумову і творчу активність; виховувати усвідомлене сприйняття довкілля, дбайливе ставлення до нього.

Обладнання: набір «чарівних» дощечок із закріпленим на них природним матеріалом; картки із зображенням лисиці, зайця, черепахи; таблиці: «Екологічна система «Ліс», «Хто де живе?», «Хто чим харчується?»; аудіозапис музики «Звуки лісу», «Шум дощу».

- Доброго ранку, діти. Які ж ви гарненькі, чепурненькі. Подивімося приязно один на одного, привітаймося! Побажаймо добра та злагоди. О, чуєте стукіт у двері? Здається, хтось прийшов до нас на гостини. Цікава, хто ж то.

(з’являється Лісовичок (дорослий) і веде розмову з присутніми)

- Добридень, любі друзі!

- Доброго здоров’я, Лісовичку. А чому ти не в лісі?

- Ой, у нас сталася прикра пригода. Тож хочу розповісти вам про неї. Я так радів, коли настала весна. На галявинках зазеленіла травичка, зацвіли перші весняні квіти, на деревах та кущах з’явилося зелене листячко. З вирію повернулися птахи, й у лісі додалося веселого гомону. Як ви гадаєте, діти, чому прокинулися рослини, що спали взимку?

(зійшов сніг, пригріло сонце)

- А чим клопоталися птахи?

(будували гнізда, почали висиджувати пташенят)

- Так, життя в лісі пожвавішало, навкруги стало гарно й любо. Аж учора я зненацька почув галас, гучну музику. Вийшов зі своєї краївки на узлісся, а там діти – бігають, вигукують, пташок передражнюють. Дівчатка набрали оберемки квітів, чимало з них ще й валялося долі. А хлопчаки надибали в кущах гніздечко з яєчками, взяли собі по одному і заходилися підкидати їх угору та ловити. Що ви на це скажете? Чи можна так чинити?

(ні, не можна: яєчка впадуть і розіб’ються. Дорослі ж птахи, які влаштували гніздо й збиралися вивести пташенят, налякаються. Вони відлетять із цього місця, навіть якщо там залишилися яєчка)

- В правильно сказали, діти. Мій друг, їжачок також це знає, бо і йому було непереливки. Він собі гарненько спав під кущиком торішнього листя, а нечемні гості розбудили його й почали забавлятися з ним. Щоправда, в їжачка особливий кожушок – який саме?

(з голочок)

- У руки його важко взяти, тож хлопчаки закотили їжачка у шапку й почали тішитися колючим клубочком. А чи сподобалося їжачкові це?

(напевне – ні. Він хотів би робити свої справи, і йому не подобається, коли хтось заважає)

(дорослий показує зображення мурашника. Лісовичок запитує, чи знають діти що це. Діставши правильну відповідь, скрушно продовжує розповідь)

- Дісталося й мурашкам – сумлінним трудівникам. Непрохані встромили у їхню оселю палицю. Розворушили її й зруйнували. А яке вогнище розпалили ці діти! Мені було боляче за свій ліс. Я бідкався, аби не сталося пожежі: це ж найбільше лихо для всіх нас, лісових мешканців.

- Тепер ми розуміємо, Лісовичку, чому тобі так сумно. Неправильно чинили ті хлопчики та дівчатка. Діти, як ви гадаєте, чи можна назвати їх друзями природи? А як саме вони мали б поводитися, щоб наш Лісовичок був веселий і задоволений?

(діти розповідають про правила поводження у лісі)

- Та все ж таки, Лісовичку, не засмучуйся і май надію на краще. Залишайся з нами на якийсь час, ми допоможемо тобі. А ти також допоможеш нам у наших справах. Знаєш, ми з дітьми любимо гратися у лісові ігри. Ось у нас є «чарівні дощечки», які допомагають уявити ліс і все гарне, що є в ньому. Ми дамо тобі одну таку дощечку і ти відразу відчуєш себе вдома.

(звучить музичний запис. Дорослий пропонує Лісовикові торкнутися дощечки і уявити, де він знаходиться. Лісовичок розповідає.)

- А зараз діти також візьміть дощечки й розкажіть про свої почуття. Ви всі гуртом немовби опинитеся у лісі.

(діти беруть дощечки й пригадують, що є в лісі і чим воно їм подобається)

- Ось ми і побували на гостинах у чудовому лісі. Але це ще не все. Я маю цікаві завдання щодо лісового життя. Ми знаємо, що у природі все взаємопов’язане. Знаємо, як живуть і поводяться різні тварини, як пов’язані тварини з рослинами, а ті – з комахами. Пропоную вам, діти, пригадати це, а Лісовичок нехай перевірить ваші знання.

(педагог, умовно розподіливши дітей на три підгрупи, роздає їм картки із зображеннями зайця, лисиці та черепахи. Дошкільнята довільними рухами відтворюють характери цих персонажів і збираються у відповідні гурти. Кожен гурт отримує картку з логічним завданням («Екологічна система «Ліс»; «Хто де живе?», «Хто чим харчується?») і з’ясовує взаємозв’язки між рослинами і тваринами)

- Тепер пропоную пограти у гру «Кумедні танці». Правило гри таке: треба уявити улюблену рослину чи тварину й спробувати створити її власний танок. Але спочатку попросимо Лісовичка показати нам свого друга, а ми вгадаємо, хто це. Далі кожен гурт загадає свого персонажа й покаже його танок. Інші висловлюватимуть свої припущення.

(звучить запис звуків дощу. Керівник пропонує пограти у гру «Дощ у лісі»)

- Пригадайте, діти, як виглядають дерева, квіти, трава, коли йде дощ. Будь ласка, розповідайте!

(дерева мокрі з опущеним листям, дощ шумить, краплинки перестрибують, перекочуються з листочків на травинки. Замовкають птахи, настовбурчують мокре пір’я)

- А тепер уявіть себе кимсь із лісових мешканців або чимось під час дощу і складіть коротеньку розповідь про свої відчуття. Ось я, наприклад, уявляю себе краплинкою. Я велика і прозора, я падаю з хмаринки. Я весела, люблю співати й стрибати з гілочки на квіточку. Вмиваю, напуваю листочки і відчуваю, що я потрібна.

(діти розповідають, ким вони себе уявляють і що відчувають)

- Молодці! Бачите, Лісовичок усміхається. Йому сподобалося у нас.

(Лісовичок дякує дітям за розповіді та ігри і прощається з ними.)

- Ми не лише чимало знаємо про рідну природу, а й піклуємося про неї. Ми любимо все живе. Пам’ятаймо, що ми – діти Землі, тож маємо оберігати те, серед чого живемо.