ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

КИЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ЦЕНТР ТВОРЧОСТІ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА КИЇВЩИНИ»

ІРИНА ЛИЧАК

ЮНІ

ТУРИСТИ-КРАЄЗНАВЦІ

методичний посібник

2013

Рекомендовано Вченою радою Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів до участі у П’ятій національній виставці-презентації

«Інноватика у сучасній освіті»

(протокол №____ від _____________ 2013 року)

«Юні туристи-краєзнавці» (методичний посібник): методичні рекомендації щодо організації туристсько-краєзнавчої роботи з дітьми дошкільного віку/ Ірина Личак – Біла Церква, 2010. – 102 с.

Даний методичний посібник містить рекомендації щодо організації туристсько-краєзнавчої роботи з дітьми дошкільного віку, а саме: рекомендації щодо проведення походів, екскурсій, рухливих ігор, спортивних занять. До збірника поміщено навчальну програму «Юні туристи-краєзнавці» та рекомендації щодо її виконання, а також сценарії відкритих занять, свят, зустрічей.

Посібник рекомендовано керівникам гуртків, вихователям дошкільних закладів.

Зміст

1.	Вступ	4
2.	Проведення прогулянок з дошкільниками	11
3.	Навчальна програма гуртка «Юні туристи-краєзнавці»	16
4.	Методичні рекомендації щодо проведення ігор у походах та на тренуваннях з дошкільниками	30
5.	Методичні рекомендації щодо проведення рухливих ігор	40
6.	Методичні рекомендації щодо виховання у дітей мотивації до здорового способу життя	45
7.	Навчання елементам картографії дошкільників	48
8.	Навчання ходьбі на лижах	54
9.	Проведення вправ з дихальної гімнастики з дітьми дошкільного віку	68
10.	Знай, люби, бережи! (еколого-психологічний тренінг)	74
11.	Музейна подорож «Моя Україна – єдина родина»	79
12.	«Свято печеної картоплі»	83
13.	Свято «Туристськими стежками»	89
14.	Всесвітній День Землі	95
15.	Рекомендована література	100

Вступ

Дитячий туризм – це, насамперед, здоров'я дітей, їх фізичний гарт, рух, а також захоплюючий вид активного відпочинку. Краєзнавство – живе пізнання навколишнього світу, поглиблене ознайомлення з найближчим природним і соціальним середовищем, метою якого є виховання в дітей ціннісного ставлення до природи, людей, минулого і сьогодення.

Ще на початку ХХ століття видатний діяч у галузі дошкілля А. Симонович надавала великого значення саме краєзнавству у вихованні дітей дошкільного віку. У своїй книзі «Детский сад» вона зазначила: «Власне краєзнавство починається в дитячому садку. Це низка систематичних бесід, прогулянок, спостережень, попередньо добре обдуманих вихователем, які ведуть до свідомого ознайомлення з батьківщиною і готують дитину до розуміння географії, космографії, астрономії… Краєзнавство не слід розуміти так, ніби воно просто ознайомлює дитину із довкіллям. Краєзнавство вибирає тільки ті предмети з життя людей, які можуть дати дитині певні моральні розумові сили». В. Сухомлинський також відмічав: «Краса природи рідного краю виховує витонченість почуттів, допомагає відчувати красу людини». Він вважав за необхідне вводити малюка в навколишній світ природи так, щоб кожного дня дитина відкрила у ньому для себе щось нове, щоб росла дослідником, щоб кожний її крок був мандрівкою до витоків чудес у природі, загартовував волю.

Краєзнавчо-туристська діяльність охоплює одразу три компоненти: оздоровчий, виховний і пізнавальний, тобто передбачає гармонійний розвиток особистості.

Надійний засіб фізичного розвитку – дитячий туризм, крім того має багато функцій:

• турпохід – це засіб для закріплення гігієнічних навичок, прищеплення дітям правил особистої гігієни. У поході наочно виявляється користь чистоти та охайності;

• самообслуговування – вміння правильно користуватися одягом, взуттям, спорядженням. Тут – невичерпні можливості виховання у дітей охайності, організованості, від яких залежить самопочуття та благоустрій туриста під час мандрівки;

• трудове виховання не обмежується лише формуванням відповідних туристських вмінь, навичок самообслуговування та культурно-гігієнічних навичок. Тут діти знайомляться з суспільно корисною працею. Під час походів юні туристи не лише засвоюють елементарні прийоми побутової праці, а й вчаться узгоджувати спільні дії в роботі;

• туризм має на меті виховання колективістів, тобто людей, які вміють, долаючи труднощі та перешкоди, поділяти радість та біль оточуючих;

• туристу невідомий дефіцит спілкування, у нього завжди багато друзів.

Краєзнавчо-туристська діяльність відіграє велику роль і в освітньо-оздоровчому процесі. Регулярні прогулянки-походи, цільові прогулянки, переходи, екскурсії різної тривалості та інтенсивності з подоланням перешкод розвивають у дітей витривалість, перебування протягом тривалого часу на свіжому повітрі в русі загартовує організм, проведення на місці привалу ігор-естафет, рухливих ігор, змагань, подолання смуги перешкод та інших рухливих завдань на маршруті удосконалює рухові вміння дітей, розвиває їхні фізичні якості. Така діяльність збагачує, урізноманітнює педагогічний процес, її елементи органічно переплітаються з іншими видами діяльності дітей. Спираючись на базові знання малюків з різних розділів програми, краєзнавчо-туристська діяльність поглиблює весь процес розвитку дитини (інтелектуальну, моральну, психічну, фізичну, розумову, вольова, емоційну сфери), формує глибокі та системні знання про навколишній світ у взаємозв'язках і залежностях. Різноманітність тем, методів, засобів та форм сприяє виявленню особистісних якостей дітей, їхніх нахилів та здібностей.

Краєзнавчо-туристська діяльність також дає можливість сформувати у дітей первинний досвід. Кожна подорож – це нові враження, знаходження нового у знайомому, знайомого у новому, проникнення у світ прекрасного.

Займаючись з дітьми туризмом і краєзнавством, ми їх вчимо:

• жити в єднанні з природою, бути здоровими та щасливими;

• з розумінням та добротою ставитися до всього, що нас оточує, в першу чергу – до природи;

• любити працю;

• з повагою ставитися до людей іншої нації;

• бути бережливими;

• бути добрими.

У своїй роботі слід використовувати ті форми та методи, які полюбляє дітвора. В першу чергу, це ігри. Вони мають величезне значення у житті дітей: гра – це їх природна потреба, «як дитина грається, так вона буде робити» (А.С. Макаренко).

Шановні колеги! Грайтеся з дітьми, але грайтеся «по правді», на рівних.

Також у своїй роботі слід використовувати спостереження.

Малеча любить вчитися, особливо, якщо її вчать старші діти. Дайте їм і цю можливість. Діти люблять пізнавати нове, набувати вміння, часто роблять це, наслідуючи авторитетних для них людей, чи старших. Деякі туристичні заходи проводьте разом з туристами-старшокласниками, нехай малята копіюють їх.

Малята люблять бути самостійними. Це якнайкраще відповідає нашим завданням організації навчання та виховання.

Щоб організувати дії дітей в грі, слід ввести рангові обов'язки туристських і краєзнавчих знавців, вони дуже прості і доступні для малят.

У дитячому садку знавці можуть бути на одному рангу. Під час перших прогулянок всі діти стають знавцями туристських шляхів, під час прогулянки на зліт туристів інших груп – знавцями-вболівальниками, під час прогулянки «В гостях у туристів-старшокласників» - знавцями рюкзака. Готуючись до прогулянки чи іншого туристського заходу, виділяємо найвагоміше, з нашої точки зору, питання, і робимо всіх дітей знавцями цього питання. Наприклад, збираючись до музею чи театру, ми пропонуємо дітям стати знавцями правил поведінки в музеї чи театрі. В залежності від розвитку дітей, деяким можна дати доповнюючий другий ранг. Наприклад, всі діти – знавці рюкзака, а окремі – знавці віршів про природу, квіти, весну і т.п.

Наше завдання – досягти того, щоб на кожному з етапів туристсько-краєзнавчої справи працювала сама дитина. Тільки тоді, разом з батьками, ми можемо різнобічно вивчити дитину, направити її дії в бажаному напрямку, виявити творчі здібності і можливості, розпізнати обдарування й таланти.

Як тільки вирішили займатися із дошкільниками туризмом та краєзнавством, треба готувати батьківські збори, щоб пояснити батькам значення краєзнавчо-туристської діяльності для різнобічного розвитку.

На батьківських зборах слід порушувати такі питання:

1. Що таке туризм та краєзнавство. Туризм та краєзнавство як предмет виховання на кращих традиціях сім'ї та батьківщини.

2. Принцип роботи: самостійні (настільки це можливо) дії дітей.

3. Навчання дітей під час цільових прогулянок та інших туристських і краєзнавчих справ:

• Дивитись, спостерігати, фіксувати побачене (замальовувати), розповідати про побачене;

• бути здоровими та загартовувати свій організм, в тому числі і природними засобами;

• бути гуманними, толерантними;

• знати та дотримуватися правил і законів туристів;

• вміти забезпечити свою безпеку під час прогулянок;

• любити і свідомо охороняти природу, допомагати всьому живому.

4. Намагання закласти в дитині основи духовності, вміння спілкуватися з людьми, природою, помічати і творити красу.

5. Навчання працювати весело, із задоволенням, люблячи свою роботу і милуючись результатами своєї праці.

Що ж потрібно від самих батьків? По-перше, практична допомога, а саме: зшити чи придбати сумку-планшет для альбому та олівців, рюкзачок, зробити туристське сидіння. Ці речі стануть у пригоді і в школі. На наступних етапах дуже важлива співпраця батьків і педагогів, від чого залежить ефективність вирішення поставлених завдань. Участь батьків в краєзнавчо-туристській діяльності дітей допоможе їм побачити свою власну дитину з нового боку, і, головне, духовно зблизитися з нею.

Про планування нового туристсько-краєзнавчого заходу і необхідну допомогу в його проведенні батьків повідомляють завчасно (для цього має бути відведена спеціальна дошка). Але батьки не повинні щось робити замість своєї дитини.

На етапі підготовки туристсько-краєзнавчої справи діти:

• одягаються відповідно до сезону;

• стають знавцями і починають грати-діяти;

• розповідають батькам про наступну прогулянку чи туристсько-краєзнавчу справу;

• якщо потрібно, попередньо роблять замальовки відповідно до рангів;

• ведуть розповідь за своїми малюнками;

• розробляють емблеми;

• готують спорядження.

На етапі проведення туристсько-краєзнавчої справи дошкільники:

• проходять визначений маршрут;

• діють відповідно до теми прогулянки (справи);

• ведуть спостереження;

• виконують обов’язки знавців (якщо призначені).

На етапі підведення підсумків:

• складають міні-звіт про прогулянку (малюнки, усна розповідь, доробки і т.д.);

• допомагають прикрашати місце підведення підсумків.

Проведення прогулянок з дошкільниками

До прогулянок (діти називають їх «походами») готуємося старанно та заздалегідь. Привчаємо дітей одягатися відповідно до сезону, але звертаємо увагу на те, що одяг повинен бути достатньо теплим, зручним і не стримувати рухів. Білизна та шкарпетки мають бути з шерстяної чи бавовняної тканини. Особлива увага звертається на взуття, розношене по нозі, на неслизькій підошві. Діти також повинні знати, що не можна йти у вологому взутті: можна натерти ноги, застудитись, не можна йти у взутті на босу ногу, тому потрібно з собою мати запасні шкарпетки.

Прогулянка починається з шикування. Попереду ставте більш слабких дітей, з ними – дорослий-направляючий. У кінці колони стоять більш сильні діти із дорослим-замикаючим. Третій дорослий – керівник прогулянки. Бажано дітям пояснити, чому саме так ми шикуємося. Відстань між дітьми під час руху – приблизно 1 метр. Чому? Щоб кожен був у змозі помітити перешкоду і подолати її.

Темп руху залежить від рівня фізичної підготовки дітей, він повинен бути таким, щоб малюки в кінці прогулянки почували приємну втому, а не цілковите стомлення.

Щоб регулювати навантаження малят під час туристських прогулянок пропонуємо таку таблицю.

Зовнішні ознаки втоми (за С.Н. Хрущовим)

Ступінь втоми
Звичайний	Середній	Перевтома
Невелике почервоніння обличчя	Значне почервоніння обличчя	Різке почервоніння, блідість чи синюшність шкіри
Незначна пітливість обличчя	Велика пітливість, особливо обличчя	Різка пітливість й виділення солі на шкірі
Часте рівне дихання	Дуже часте дихання, періодичні глибокі вдихи	Різке часте дихання, поверхове, анемічне
Чітке виконання команд і завдань	Порушення координації рухів	Різке порушення координації рухів
Відсутність скарг	Біль у м’язах, серцебиття, скарги на втому	Дрижання кінцівок, марудність, шум у вухах, головний біль, блювання

Привали. Звичайно, перший привал - «перевірочний» - роблять через 5-10 хвилин після початку походу, щоб перевірити комфортність спорядження, взуття, одягу, за необхідності – усунути недоліки. «Проміжний» привал робиться через 10-20 хвилин. «Великий» привал, як правило, один: діти відпочивають, виконують краєзнавчі завдання, їдять, граються, розважаються. Потім місце привалу перевіряється на відсутність сміття, при необхідності робиться прибирання. Нарешті слід перевірити, чи всі діти на місці, і тільки тоді йти далі. Через 10-20 хвилин – знову «проміжний» привал.

Під час руху можна погратися в слова («солодощі», «міста»).

Допустиме навантаження дітей старшого дошкільного віку

Основні показники	Перша туристська прогулянка	Остання туристська прогулянка
Відстань, км	1,5	3,5 – 4,0
Тривалість, год.	1,5	3,5
Час безперервного руху, хв.	15	25
Тривалість проміжного привалу, хв.	10	5
Вага рюкзака, кг	0,5	1,5

Підведення підсумків. Вирішіть, як і коли підводитимете підсумки походу. В першу чергу, це залежить від теми прогулянки, вашої фантазії та педагогічних завдань, які ви поставили перед собою на початку. Наприклад: діти виконують «звітний» малюнок про прогулянку і розповідають про зображений у роботі момент. Малюнки можуть бути і поверховими, наприклад, після осінніх прогулянок діти зображують дощ, вітер, холод і т.п. Дуже цікавою формою звіту є випуск колективної газети про прогулянку. Вся група отримує ватман і кожен малює на ньому щось про прогулянку – те, що хоче і як хоче.

Нехай газета якийсь час повисить на дошці, діти будуть її «читати», сміятися, показувати батькам.

Можливо, діти захочуть скласти усну розповідь про прогулянку, а батьки занотують її. Всі розповіді можна зачитати на загальному зібранні.

У туризмі та краєзнавстві для дітей повинна бути романтика. Цього також можна досягти через гру. Сам туризм у дитячому садку – це велика серйозна гра, яка передбачає проведення різноманітних ігор.

Моральний аспект в туризмі та краєзнавстві – передусім. Створювати моральну атмосферу допомагають наші гасла, правила, закони, афоризми, приказки, прислів’я, дорожні речівки тощо. Працюючи з дітьми, ми самі складаємо їх, черпаємо з літератури, використовуємо народні приказки та прислів’я, цитуємо бувалих туристів, вислови мудрих людей, звісно, якщо вони підходять до певної ситуації і слугують нашій справі.

Наприклад:

Назвався туристом – вдягай рюкзак.

Гарні туристи вдома не сидять.

Дорога в тисячу кілометрів починається з першого кроку.

Дорогу подолає той, хто йде.

Не той більше знає, хто довше жив, а хто більше ходив.

Зробив свою справу – допоможи товаришеві.

Якщо втомився – допоможи другові, тобі стане легше.

Нехай перша твоя думка буде про інших, і лише друга – про себе.

Насмітили інші – приберемо ми.

Після нас чистіше, ніж до нас.

Слухаючи тишу, вчимося слухати музику природи.

Слово керівника – закон.

Будь завтра кращим, ніж був сьогодні.

Краще багато вміти, ніж багато мати.

Перекажи друзям те, що знаєш сам.

Тільки спілкуючись з природою, ми починаємо осягати розумом єдність людини з нею. Саме під час прогулянок дитина вчиться допомагати всьому живому, правильно, по-розумному користуватися дарами природи. В лісі ми можемо запропонувати дітям, помовчати, послухати лісовий гомін. Коли дитина мовчить – вона думає. Уміння дати дитині подумати – одна з найголовніших якостей педагога.

У процесі спостережень на природі слід застосовувати елементи ейдетики – перевтілення в рослину, комашку, пташку. Це сприяє глибшому розумінню незахищеності природи перед людиною. Метод емпатії (дитина ставить себе на місце будь-якого об’єкта) та метод фантастичної проблеми («що було б якби…») допомагають дітям краще розуміти природу. Обговорення проблемних ситуацій, знаходження оптимальних рішень у певних випадках, словесно-логічні завдання (продовження розповіді, яку розпочав дорослий), вихід за межі побаченого або почутого активізують пізнавальну активність дітей, підтримують у них постійний інтерес до природи, розвивають вміння спостерігати, помічати зміни, аналізувати, робити висновки.

Як свідчить життя, люди часто порушують правила поведінки на природі, тому формування елементарного природоохоронного світогляду у вихованців слід приділяти більше уваги. Любов до природи і охорона її – поняття нероздільні. Той, хто любить природу, не буде її нищити.

Так, головним завданням є не тільки ознайомити дітей з природою, а й навчити її дбати про неї. Під час подорожі зверніть увагу на пошкоджене дерево, з’ясуйте, чому це сталося і чи можна допомогти рослині. На практиці можна показати, що під поліетиленовим пакетом земля гине і на ній нічого не росте. Залишене у траві скло буде довго лежати і може поранити людей чи звірів, воно може бути також причиною пожежі у лісі, спрацювавши як лінза. Побачивши у лісі мурашник, слід пояснити, що мурашки – санітари лісу. Поясніть малюкам, що дощові черв’яки також наші друзі, вони спушують землю. А піклування про птахів – улюблена справа малюків. Взимку можна організувати прогулянки, під час яких діти прикрашатимуть ялинки смачними гостинцями для птахів та звірів. Корисно привчити дітей доглядати за джерелами, не засмічувати ставки та озера.