4. Інтеграція педагогічної освіти України в загальноєвропейський простір

Інтернаціоналізація освіти, починаючи з часів підписання Договору про ЄЕС („Спільного ринку”) у 1957 р., сприяє міжнародному співробітництву. Зокрема для здійснення інтеграційної політики у галузі освіти був створений Комітет освіти ЄС. Під його егідою в Парижі працює Європейський інститут виховання і соціальної політики. Функціонують міжнародні педагогічні організації: Європейська система документації в галузі освіти, Центр досліджень та інновацій, Європейський інститут університетських досліджень, Європейський центр професійної освіти. Координуючі функції у цьому напрямку виконують міжнародні педагогічні центри: Інтернаціональне бюро виховання (Швейцарія), Міжнародний інститут педагогічних досліджень (Німеччина), Міжнародний педагогічний центр (Франція), Товариство порівняльної педагогіки (Великобританія).

Аналіз документів Комісії Освіти ЄС провідними вітчизняними ученими – компаративістами показує, що загальна політика у галузі професійно – педагогічної освіти покликана розв’язати три групи проблем:

1. визначення загальних або аналогічних для всіх країн учасниць мети та характеру педагогічної освіти, що відповідає вимогам часу;

2. обґрунтування шляхів вдосконалення системи професійної освіти, підвищення рівня викладання;

3. практичний інформаційний обмін та обмін досвідом, уніфікація змістовного компоненту, забезпечення у всьому Союзі валідності дипломів, еквівалентності строків, номенклатурного визначення рівнів та кваліфікацій.

Інтеграційним процесам сприяють також різні міжнародні учительські організації (їх у світи налічується близько 100). Це: Міжнародна федерація вільних учительських профспілок (Париж, 1951 р.) – свою діяльність спрямовує на організацію дієвої допомоги в поліпшенні економічного та соціального стану вчителів. Федерація об’єднує 53 національні спілки із 50 країн світу і нараховує 2 млн. 500 тис. членів.

Всесвітня конфедерація організації учительської професії (Копенгаген, 1952р.) – організує обмін інформацією в галузі освіти і виховання дітей, підготовки учительських кадрів, об`єднує представників з 79 країн світу, чисельно – близько 5 млн. Членів.

Всесвітня конфедерація вчителів (Женева, 1963р.) зосереджує увагу на захисті економічного і правового становища вчителя, його професійних прав і свобод.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть складові, що впливають на роботу і статус учителя.

2. Які функції виконує сучасний учитель?

3. Дайте характеристику найпоширенішим видам допрофесійної педагогічної підготовки в Україні та інших країнах світу.

4. Назвіть типи освітніх закладів, що надають професійну педагогічну підготовку. У чому полягає відмінність системи педагогічної освіти України та країн Західної Европи?

Завдання для самостійної роботи:

1. На підставі знань загальної педагогіки, історії педагогіки та керуючись законодавчими документами у галузі освіти України конкретизуйте особистісне бачення моделі сучасного учителя.

2. Підберіть серію тестових завдань, які, на Вашу думку, допомогли б визначенню (самовизначенню) схильності до педагогічної праці.

3. Здійсніть порівняльний аналіз змісту педегогічної освіти (за напрямами: загальнонауковий, психолого-педагогічний, методичний) в Україні та країнах світу.

4. Дайте якісну оцінку рівневі інтеграційних процесів у галузі педагогічної освіти України.

Рекомендована тематика рефератів:

1. Престиж учительської професії в Україні – сучасний стан та тенденції розв’язання проблеми.

2. Психолого-педагогічна підготовка (за вибором: вихователів дошкільного закладу, вчителів початкової школи, вчителів-предметників, соціальних педагогів, менеджерів освіти) в Україні та країнах Західної Європи (за вибором).

3. Особливості післядипломної педагогічної освіти в Україні та інших країнах світу.