Роль економічної освіти у формуванні громадянськості

Обов'язковим елементом шкільної соціалізації в сучасних умовах у всіх країнах світу є вивчення економіки. Головне призначення економічної освіти вбачають у допомозі молоді в успішному виконанні таких громадянських функцій як працівник, платник податків, споживач, виборець, інвестор тощо. Зміст економічної освіти у більшості країн включає такі розділи: громадянин та економіка, організація економічного життя в суспільстві, ринкові відносини, держава і ринок, людина на ринку праці, підприємницька та комерційна діяльність, сім'я та економіка, фінансові системи, соціально-економічні аспекти екологічної проблеми, розвиток та екологічна безпека (32, 29-31).

Досить цікавий досвід економічної освіти накопичено у США. Це пов'язано, головним чином, з тим, що поширення економічної освіти сприятиме конкурентноздатності робочої сили, економіки в цілому. Тому багато структур, в тому числі, законодавча й місцева влада, бізнесові структури, профспілки, громадські організації, сприяють здійсненню та ефективності економічної освіти.

Загальнодержавна зацікавленість у піднесенні економічної освіти викликала перебудову методологічних засад навчального курсу, в якому складні економічні явища та процеси вивчають не ізольовано, а в широкому соціально-політичному та культурному контексті, що дозволяє учням зрозуміти взаємопов'язаність і взаємозалежність різних сторін суспільного життя. Нові шкільні програми з економічної освіти включають широкий спектр економічних теорій, дозволяють школярам оволодіти методами розуміння та аналізу як економічної теорії, так і реальних економічних процесів.

У побудові курсів економічної освіти спеціалісти звертаються не лише до ідеальних моделей, але й до аналізу реальних економічних проблем; знайомлять учнів з поняттями мікроекономіки і вивчають її на макрорівні. Досить часто залучають школярів до участі в реальних економічних процесах (наприклад, до розробки місцевих бюджетів, до інвестиційної практики на фондовій біржі тощо).

Сьогодні у розвинених країнах світу створена ґрунтовна методична база викладання економіки, побудована на новітніх інформаційних технологіях. Тут активно використовують комп'ютерні програми, інтерактивні відеопрограми, можливості Всесвітньої мережі Інтернет, де існує значна кількість навчальних WEB-сторінок з економічної тематики, що створюють умови й можливості для самоосвіти (37, 24-27).

Отже, у світовому освітньому просторі статус економічних дисциплін як чинника соціалізації молоді постійно зростає.

Cамоврядування як засіб соціалізації особистості

Традиційною формою розвитку соціальних навичок учнів у межах школи є учнівське самоврядування. У розвинених країнах світу структура самоврядування складається на основі рівноправного співробітництва й до неї входять не лише учні, але й учителі, представники адміністрації школи, громадськості, батьки, що, в значній мірі, сприяє соціальній адаптації учнів та виробленню в них навичок співробітництва.

У розвинених країнах світу нерідко структура та діяльність органів самоврядування нагадує правлячі інститути держави.

Так, наприклад, у школах США шкільне самоврядування очолюють президент, віце-президент, голови різноманітних комітетів.

В Англії учнівське самоврядування забезпечується роботою шкільних рад. Засідання шкільних рад відбуваються раз на тиждень, але можуть проводитись і один раз на місяць. У розробці планів діяльності рад учні беруть участь, проте рішення, ухвалені шкільною радою, є обов’язковими для всіх членів учнівського колективу.

У Німеччині учнівське самоврядування має форму конференцій. Кожен клас обирає своїх делегатів, які мають право висловлювати свої думки, пропозиції щодо роботи конференцій, планування конкретних питань в організації навчальної чи позаурочної діяльності.

У Франції шкільне самоврядування функціонує у вигляді "команд", які складаються з учнів та вчителів. Делегати від усіх "команд" входять у загальношкільну асамблею з її робочим органом під назвою "Рада життя школи". До складу цієї ради входять як учні, так і викладачі, представники адміністрації, батьки.

Разом з тим, у англомовних країнах є система префектів, які виступають помічниками вчителів у питаннях підтримки дисципліни, вони в деяких випадках навіть мають право накладати на своїх товаришів стягнення. Обираються також загальношкільні префекти, але за умови досягнення певного віку та шляхом таємного загально шкільного голосування. У таких випадках існує Рада префектів, що керується шкільним префектом, який разом з адміністрацією бере участь у загальному керівництві школою.

Поширеними формами у справі політичної соціалізації молоді є рольові ігри та дискусії. До найбільш відомих у західному шкільництві належить "проект Стенхауса" в Англії (60-ті роки), який передбачав проведення дебатів з актуальних соціально-політичних проблем під час занять із суспільних дисциплін та в процесі позакласної роботи.

Улюблені рольові ігри у школах західних країн: "Вибори" – в процесі якої школярі моделюють проведення політичної компанії: висунення кандидатів, їх змагання у політичних дебатах, голосування; "Страйк" – учні грають власників підприємств, пікетників, штрейкбрехерів, представників влади та профсоюзів; "Суд" – в класі займають свої місця учні-актори: суддя в мантії, захисник, обвинувач, свідки, присяжні, публіка. Наприклад, "справа про пограбування". Проводиться слідчий експеримент, викликаються свідки, присутні журналісти.

Популярною також є гра "Безлюдний острів", де пропонується показати групу людей з різних країн, які висадились на пусту землю, слід відобразити їхню поведінку в незвичайних умовах. Учасники гри, як правило, залежно від віку, відображають різні уявлення або знання про закони та політичні структури суспільства:

7-річні – турботи окремої сім'ї;

8-9 – будь-яким людським товариством повинен керувати лідер;

10-11 – міркування про управління соціальними інститутами;

12-13 – закони – не лідери, а людські співтовариства;

14-15 – говорили про цілеспрямованість розробки та введення законодавства.