- •Лекція 1. Порівняльна педагогіка як галузь наукових знань
- •Тема лекції 1: порівняльна педагогіка як галузь наукових знань план
- •До витоків порівняльної педагогіки.
- •До витоків порівняльної педагогіки
- •Предмет і завдання порівняльної педагогіки на сучасному етапі
- •Методи порівняльно-педагогічних досліджень
- •Місце порівняльної педагогіки в системі педагогічних наук
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література:
- •Рекомендована тематика рефератів
- •До витоків порівняльної педагогіки.
- •Тема лекції 2: типи управління освітніми системами. План .
- •Актуальність проблеми управління освітою.
- •Загальна характеристика типів управління освітою.
- •Особливості управління централізованою та децентралізованою системами освіти.
- •Загальна характеристика типів управління освітою
- •Особливості управління централізованою та децентралізованою системами освіти
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •Рекомендована тематика рефератів
- •Тема лекції 3.Стандартизація та диференціація освіти
- •Теоретичні передумови розвитку руху стандартизації в освіті
- •Особливості розробки стандартів та контролю за їх запровадженням у децентралізованих країнах світу.
- •Сутність поняття “диференціація освіти”
- •Основні форми компенсуючого навчання
- •Проблеми вирішення навчання дітей з “особливими потребами” у сучасних країнах світу.
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Рекомендована тематика рефератів:
- •Тема лекції 4: Організація безперервної освіти в провідних країнах світу План
- •Тенденції розвитку дошкільного виховання за рубежем.
- •Система середньої освіти в Західній Європі
- •Вища освіта в розвинених країнах світу
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи.
- •Рекомендована тематика рефератів
- •Література:
- •Соціалізація молоді як провідна функція школа, її особливості в сучасному світі.
- •Напрями діяльності міжнародного співтовариства у пошуках виходу з глобальної гуманітарної кризи
- •Сутність громадянськості як інтегрованої якості особистості.
- •Концепція „Виховання в дусі миру, демократії та прав громадянина” і шляхи її реалізації.
- •Форми та методи соціалізуючого впливу школи Виховання в дусі миру та формування громадянськості
- •Формування моральної особистості
- •Особливості релігійного виховання на сучасному етапі
- •Трудове виховання як чинник розвитку особистості
- •Гармонізація стосунків людини з природою
- •Роль економічної освіти у формуванні громадянськості
- •Cамоврядування як засіб соціалізації особистості
- •Вивчення іноземних мов як одна з умов соціалізації
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література
- •Рекомендована тематика рефератів
- •Тема 6. Статус учителя у розвинених країнах світу та в україні
- •3. Національні системи професійної підготовки вчителів
- •4. Інтеграція педагогічної освіти України в загальноєвропейський простір
- •Література
- •1. Основні причини виникнення альтернативних шкіл
- •2. Етапи розвитку шкіл експериментальної педагогіки
- •3. Основні напрями у розвитку сучасної альтернативної школи (з 60-х років):
- •Основні причини виникнення альтернативних шкіл
- •Тема лекції 8: педагогіка рудольфа штайнера План
- •Вальдорфська педагогіка як міжнародний культурно-освітній рух
- •Питання для самоперевірки
- •Література
- •Рекомендована тематика рефератів
- •1. Вальдорфська педагогіка: виховання до свободи.
- •2. Значення мистецтва для вальдорфської школи.
Проблеми вирішення навчання дітей з “особливими потребами” у сучасних країнах світу.
Країна |
Шляхи вирішення |
Сполучені Штати Америки |
Програми навчання дітей з фізичними та розумовими вадами (від 4 до 21р.) почали впроваджуватися лише в 70-х роках ХХ ст. (після відповідного закону 1975р.). Законодавство вимагає організацію навчання дітей з фізичними та розумовими відхиленнями в умовах інтеграції з іншими дітьми, наскільки це є можливим. Діти з високим рівнем відхилень отримують допомогу в лікарнях, сімейних будинках та в спеціальних закладах, створених з цією метою. Батьки не оплачують навчання своїх дітей. Безкоштовною також є медична допомога, транспорт для перевезення дітей тощо. Організація навчання та опіки таких дітей є важливою справою керівництва штатів, оскільки кількість цих дітей зросла в 1987р. до 4,4 млн. |
Франція |
Від другої половини 70-х років у Франції розпочалася практика об`єднання неповноцінних дітей з дітьми без відхилень від норми. Навіть діти з досить виразними вадами включають в спеціальні класи в нормальних публічних школах. Невеликий відсоток дітей (біля 8%), які вимагають особливої турботи, потрапляють до спеціальних шкіл, в яких відбувається професійна підготовка. |
Німеччина |
У спеціальних школах знаходяться близько 4% учнів на рівні основної та середньої школи. У межах спеціального шкільництва існують як приватні, так і державні установи. Серед сучасних тенденцій – пошуки засобів включення дітей з особливими потребами у класи звичайних шкіл. |
Великобританія |
З 80-х років у Великобританії впроваджується практика поєднання різних дітей (з певними вадами в розвитку і без них) в одних середніх навчальних закладах. Лише у випадках виразних відхилень у фізичному або розумовому розвитку діти потрапляють до спеціальних закладів. Більшість учнів спеціальних шкіл (до 90%) мають фізичні вади та біля 10% - розумові. |
Японія |
До спеціальних шкіл різних ступенів потрапляють учні із виразними фізичними та розумовими вадами. Створені спеціальні навчальні програми для дітей з вадами слуху, зору, розумово відсталих та ін. У Японії існує біля 1000 закладів подібного типу для майже 90 тис. учнів. У випадку незначних фізичних та психічних відхилень від норми організовані спеціальні класи в звичайних школах. В 1993 році таких класів існувало 2200 для 70 тис. учнів. Навчальні програми для спеціальних шкіл, незалежно від ступеня школи, створюються в Міністерстві освіти, яке останніми роками також проводить політику інтеграції дітей із спеціальною опікою в межах звичайних дитячих садків та шкіл. [с.84] |
Україна |
Для дітей і молоді, які мають вади у фізичному та розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових закладах освіти, в Україні створені спеціальні школи та школи-інтернати, дитячі будинки та інші заклади освіти з утримання за рахунок держави. У вересні 2004 року таких шкіл було 402 (68721 учні і 11494 учителі). До цієї групи належать також санаторно-лісні школи (41 заклад, 420 учителів, контингент учнів змінний упродовж року і входить у статистичні дані за основним місцем навчння). Для тих, хто потребує тривалого лікування створені санаторні школи-інтернати. Навчання з такими дітьми також проводиться у лікарнях, санаторіях і вдома. [1]
|
Зазначимо, що зараз на Заході справедливо відмовилися від терміну “інвалід” як політично та соціально некоректного. У державах Західної Європи та Північної Америки прийнято два рівнозначних терміна: “disabled person” – лінгвістичний синонім російського визначення “особа з обмеженими можливостями” та “handicapped person”, що означає людину, якій для однакового соціального старту необхідна невелика перевага (гандикап).
Отже, проблема диференціації освіти та навчання вирішується неоднозначно та суперечливо.
Педагоги, що активно підтримують диференціацію серед позитивних її якостей насамперед відмічають, що диференціація: по-перше, сприяє підвищенню активності школярів в навчальній діяльності; по-друге, допомагає краще підготуватися до свідомого вибору професії; по-третє, створює можливості вивчати профільні предмети на більш високому теоретичному рівні, вводити до них розділи, що виходять за межі традиційних шкільних програм.
У той же час учені наголошують, що в соціальному плані диференціація часто обертається в засіб соціального відбору. Засобами останнього є платне навчання та система іспитів. Щодо останніх, то нерідко іспити стають “гільйотиною”, яка відсікає частину учнів від тієї чи іншої подальшої освіти. Посередня оцінка може створити перед потенційним вченим, лікарем, інженером, юристом у 14-15 віці непоборну перешкоду на шляху до відповідної освіти.
До недоліків диференціації навчання відносять і такі, як загрозу звуження інтересів та загального світогляду учнів, однобічність інтелектуального та емоційного розвитку дитини, а тенденція до скорочення матеріалу гуманітарних дисциплін може негативно позначитися на формуванні моральних якостей особистості.
Враховуючи все це, педагоги-науковці наполягають на тому, що поряд з впровадженням диференціації потрібен комплекс соціально-педагогічних заходів для захисту прав та можливостей отримання освіти у відповідності з природними здібностями, а не майновим або соціальним положенням батьків. Актуальною задачею залишається також пошук оптимального співвідношення між інваріативним ядром змісту шкільної освіти та різноманітними диференційованими навчальними курсами.
Питання для самоконтролю:
Розкрити витоки сучасного руху стандартизації в освіті.
Схарактеризувати особливості розробки стандартів у децентралізованих країнах світу.
Розкрити сутність диференційованого підходу в навчанні.
Проаналізувати основні напрями диференціацій в загальноосвітніх школах провідних країн світу.
Розкрити особливості навчання дітей з “особливими потребами” в зарубіжних країнах.