Пленум вищого спеціалізованого суду україни з розгляду цивільних і кримінальних справ постанова

07.02.2014 № 5

Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав

17. Розглядаючи позови, пов'язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до статті 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є: майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 60 - 74 Сімейного кодексу України (далі - СК)); майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Для визначення члена сім'ї можуть використовуватись їх ознаки, наведені у статті 3 СК, статті 1 Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI "Про засади запобігання і протидії корупції"; квартира (будинок), житлові приміщення у гуртожитках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно в них мешкають, у їх спільну сумісну власність (стаття 8 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду"); майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, відповідно до закону (стаття 6 Закону України від 15 травня 2003 року № 742-IV "Про особисте селянське господарство").

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина четверта статті 355 ЦК), тобто діє презумпція спільної часткової власності. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Отже, якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при придбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

18. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі інших співвласників будь-який співвласник має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця протягом одного року від дня, коли він довідався або міг довідатися про вчинення правочину (частина четверта статті 362 ЦК).

Позов, пред'явлений із пропуском зазначеного строку, задоволенню не підлягає, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі до винесення рішення у справі (частини третя і четверта статті 267 ЦК). Водночас за заявою позивача відповідно до частини п'ятої статті 267 ЦК цей строк може бути поновлений, якщо його пропущено з поважних причин.

Під час розгляду позову про переведення на підставі статті 362 ЦК прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним з порушенням переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності, суду слід виходити з дійсної вартості частки на час розгляду справи. Невнесення одночасно з пред'явленням позову на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець, є підставою для відмови в позові.

У разі порушення переважного права купівлі частки в праві спільної часткової власності рішення суду, яким задоволено позов співвласника нерухомого майна про переведення на нього прав та обов'язків покупця, є підставою для державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вирішуючи такі спори, суд не має права задовольняти позови про визнання правочину недійсним, якщо його метою є переведення на позивача (співвласника майна) прав та обов'язків покупця, оскільки цивільним законодавством передбачено інші наслідки порушення положення частини четвертої статті 362 ЦК.

29. Суди під час розгляду спорів про поновлення права на частку у спільній частковій власності повинні враховувати, що якщо частка у праві спільної часткової власності за відплатним договором придбана в особи, яка не мала права її відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, то особа, яка втратила частку, має право вимагати поновлення права на неї за умови, що ця частка вибула з її володіння не з її волі. Під час розгляду такої вимоги за аналогією закону (частина перша статті 8 ЦК) підлягають застосуванню положення статей 387, 388 ЦК. На таку вимогу поширюється загальний строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК.

Судова практика розгляду справ про поділ майна,

що є об’єктом спільної сумісної власності та спільної часткової власності

29 квітня 2014, 15:52

УЗАГАЛЬНЕННЯ

судової практики розгляду справ про поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності та спільної часткової власності

(ст. 71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 367, 372 Цивільного кодексу України)

В період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області надійшло 16 справ про поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності та спільної часткової власності, з них:

- 2 справи - винесено рішення, де позов задоволено;

- 2 справи – винесено рішення, де позов задоволено частково;

- 2 справи - провадження закрито у зв’язку з укладенням мирової угоди;

- 2 справи – залишено без розгляду за заявою позивача;

- 2 справи повернуто через не усунення недоліків;

- 1 справа – повернення позовної заяви за заявою позивача;

- 5 справ – залишок на 2014 рік.

Так у справі № 149/3796/13-ц за позовом В. до Д. про поділ спільного майна подружжя, яка надійшла до суду 13 листопада 2013 року в провадження судді Олійника І.В, розглянута по суті 16 грудня 2013 року з винесенням рішення, яким позовні вимоги задоволені частково, а саме: визнано за позивачкою право власності на квартиру № , що знаходиться в м. Хмільнику Вінницької області по вул.. 1 Травня,17; припинено право власності Д. у спільному майні подружжя на ½ частки даної квартири; вирішено стягнути з позивачки на користь Д. грошову компенсацію вартості ½ частки квартири № що знаходиться в м. Хмільнику Вінницької області по вул. 1 Травня,17 в розмірі 40000 гривень шляхом списання цих коштів з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, а також вирішено стягнути з Д.. на користь В. документально підтверджений розмір судових витрат в сумі 800 гривень.

Також в справі за позовом Б. до С. про поділ майна набутого у шлюбі,яка надійшла до суду 11 лютого 2013 року, розглянута по суті 25 вересня 2013 року було винесено рішення за яким позовні вимоги Б.. задоволено частково.

Справу № 149/724/13-ц за позовом Г. до Л. про поділ спільного нерухомого майна в натурі, яка надійшла в провадження судді Клімика К.О. 01 березня 2013 року ухвалою суду від 29 березня 2013 року було закрито у зв’язку із укладенням мирової угоди за якою вирішено стягнути з Г. на користь Л. грошову компенсацію в сумі десять тисяч гривень, на день підписання даної мирової угоди, за свою частку у праві спільної часткової власності, яка становить 1/2 частини житлового будинку з відповідними господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: Вінницька область Хмільницький район с. Жданівка вулиця Б. за № , від співвласника даного житлового будинку Г., передає у приватну власність Г. 1/2 частини вищезазначеного житлового будинку з господарськими спорудами, а також припинено право приватної власності Л., якому належала 1/2 частка даного житлового будинку з відповідними господарськими будівлями, визнано за Г. право власністі на 1/2 частку житлового будинку з відповідними господарським будівлями, що знаходяться за адресою: Вінницька область Хмільницький район с. Жданівка, вулиця Б. за № , що належала Л.

Справу № 149/174/13-ц за позовом Р. до О. про поділ спільного нерухомого майна в натурі, яка надійшла в провадження судді Слободонюка М.В. 18 січня 2013 року ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2013 року також було закрито, у зв’язку з укладенням мирової угоди.

Справу № 149/3014/13-ц за позовом Н. до С про розподіл майна набутого в шлюбі, яка надійшла в провадження судді Войнаревича М.Г. 19 вересня 2013 року за заявою позивачки було залишено без розгляду.

Як правило, після надходження справи даної категорії , суддею в першу чергу перевіряються підсудність справи, відповідність змісту позовної заяви ст. 119 ЦПК України та розмір сплаченого судового збору.

Головним значенням поділу майна, що є у спільній сумісній власності, є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (ч. 3 ст. 372 ЦК).

При поділі кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному майні. З цього слідує, що необхідною умовою здійснення поділу є попереднє визначення часток за домовленістю співвласників або в судовому порядку. Якщо майно не може бути поділено між співвласниками у натурі пропорційно до розмірів їхніх часток, особа, яка отримала майно, вартість якого є меншою, ніж вартість частки у спільному майні, має право на компенсацію недоодержаного. Можлива і ситуація, при якій один або кілька з учасників спільної сумісної власності при поділі взагалі не отримують майно у натурі, а мають взамін цього право на грошову або іншу матеріальну компенсацію, розмір та форма якої визначається судом. Оскільки необхідною умовою поділу майна, яке є у спільній сумісній власності, є попереднє визначення часток учасників у праві власності, при здійсненні поділу за ст. 372 ЦК України слід керуватися правилами, які регулюють поділ майна, що є у спільній частковій власності (ст. 367 ЦК України), а також виділ частки (див. коментар до ст. 364 ЦК), адже процедури виділу і поділу відбуваються на аналогічних засадах.

Поділ майна між співвласниками є однією з підстав для припинення права спільної часткової власності. Поділ майна, яке перебуває у спільній частковій власності, потрібно відрізняти від виділу в натурі одному із співвласників належної йому частки із спільного майна. При поділі майно, що перебуває у спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. Навпаки, при виділі частки правовідносини спільної часткової власності зберігаються, якщо тільки співвласників до здійснення виділу було не двоє. Ці відносини припиняються тільки щодо особи, частка якої виділяється, але зберігаються щодо інших учасників спільної власності, які не бажають реалізовувати право на виділення своїх часток із спільного майна. Таким чином, юридичним наслідком поділу майна завжди є припинення права спільної часткової власності між колишніми учасниками.

Особливості поділу спільного сумісного майна між подружжям визначені ст. 71 СК України. Зокрема, слід звернути увагу на наступні з них:

1) навіть у випадку існування між подружжям спору суд має враховувати домовленості сторін, що стосуються деяких аспектів поділу майна, а саме домовленістю сторін може бути визначена юридична доля неподільного майна інакше, ніж у вигляді надходження його у власність одного з подружжя (ч. 2 ст. 71 СК). Оскільки таке майно після поділу не може надалі бути об'єктом спільної власності подружжя, слід припустити, що мається на увазі оплатна реалізація такого майна подружжям з наступним поділом виручених від неї грошових коштів;

2) при проведенні поділу суд враховує не лише інтереси сторін спору - чоловіка та дружини - але й дітей (ч. 1 ст. 71 СК України);

3) речі професійних занять в межах частки у спільній власності присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у професійній діяльності (ч. 3 ст. 71 СК України);

4) якщо одержання майна у натурі неможливе, чоловік (дружина) згідно ч. 4, 5 ст. 71 СК одержують право на компенсацію, яка може бути виплачена не в будь-якій матеріальній, а лише в грошовій формі (порівн. з ч. 2 ст. 364 ЦК України);

5) присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у спільній власності допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (ч. 4 ст. 71 СК України). Слід зауважити, що ЦК України таких випадків не передбачає. Більше того, у абзаці другому ч. 2 ст. 364 ЦК підкреслюється, що компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою;

6) присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе лише за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. 5 ст. 71 СК України). При проведенні поділу спільного майна подружжя судом мають бути враховані також положення ч. 6, 7 ст. 57 СК України.

У вищенаведених прикладах наглядно продемонстровано, як суддями при розгляді справ даної категорії були застосовані приписи законодавства, що регулюють вид правовідносин, що пов’язані із поділом майна, що є об’єктом спільної сумісної власності та спільної часткової власності.