Агломераційний цех ват «півдгзк» Історія агломераційного цеху ват “ПівдГзк”

Агломераційний цех ПівдГЗК побудований за проектом Ленінградського науково-дослідного і проектного інституту “Механобр” для спікання тонкоподрібненого магнетитового концентрату. Вживана технологія передбачає попередній підігрів шихти, за рахунок використання тепла гарячого звороту, що безпосередньо вводиться в шихту перед первинним змішуванням. Проектна потужність аглоцеха по залізорудному агломерату з основністю 0,44 одиниць модуля — 5,250 млн. тонн в рік.

У вересні 1955 року і травні 1957 року був запущений агломераційний комплекс, що складається з двох агломераційних фабрик, по 5 агломашин типу К-1-75 з площею спікання 75 м², дзеркально розташованих відносно шихтового відділення; з ручним розвантаженням тих, що прибувають вапняку і твердого палива на відкритих розвантажувальних естакадах і аглоруды — на приймальних бункерах. Вантаження агломерату на заводи-споживачі передбачена через склад агломерату чотирма рудними перевантажувачами.

З 1958 по 1964 рік окрім концентрату як залізорудна сировина використовували відходи хімічної промисловості. Зокрема використовувалися отримані при виробництві сірчаної кислоти піритові огарки із змістом сірі до 5%, внаслідок чого, у зв'язку з утворенням агресивного середовища при спіканні і підігріві шихти, були сильно пошкоджені будівельні металоконструкції 1-ої і 2-й аглофабрик.

Для відновлення здатності будівельних металоконструкцій, що несе, був проведений капітальний ремонт, при чому, вперше в СРСР, металоконструкції висотних галерей подачі гарячої шихти були замінені без втрати виробництва.

У зв'язку із збільшеними вимогами доменного виробництва до якості агломерату, на аглофабрике ПівдГЗК, поетапно, проводилося підвищення основності агломерату з 0,44 до 1,2 одиниць модуля.

Для виконання урядового завдання по виробництву досвідченої партії обпалених окатышей з основністю 0,7 ед. мод. у аглоцехе ПівдГЗК була побудована дослідна установка з трьома лініями, що включає барабанні окомкователи і опудриватели для виробництва сирих окатышей з подальшим випаленням на 5-ій агломашині аглофабрики №2.

Для забезпечення отримання офлюсованих окатышей ( основність 0,7 ед. мод. ) на 1-ій агломашині аглофабрики №2 проводилося ожелезненная вапно з основністю 4 ед. мод. з подальшим подрібненням в стрижньових млинах. На 5-ій агломашині були змонтовані 3 сурми: 1-й для сушки окатышей, 2-й для підігріву окатышей і 3-й, — для випалення. Обпалені окатыши подавалися на склад агломерату, де піддавалися грохоченню на промисловій установці по грохоченню окатышей ( ПУГО ), сконструйованою на ПівдГЗК. Проведена, вперше в СРСР, в доменній печі КМЗ “Криворіжсталь”, досвідчена плавка чавуну з використанням отриманих в аглоцехе ПівдГЗК офлюсованих окатышей, дала позитивний результат. Досвід виробництва офлюсованих окатышей в аглоцехе

ПівдГЗК був використаний при проектуванні, будівництві і експлуатації окомковательных фабрик на інших гірничо-збагачувальних комбінатах СРСР.

Для зниження трудовитрат і полегшення умов праці в аглоцехе ПівдГЗК силами трудящих розроблені і упроваджені автоматичні системи управління в технологічному процесі виробництва агломерату: заповнення бункерів шихтового відділення компонентами шихти, дозування компонентів шихти в режимі корекції залежно від зміни витрати рудної частини шихти, автоматичне завантаження шихти в бункери 1-ої і 2-й аглофабрик. Впровадження механічного перекидання шиберов автостелы, автоматичного зволоження шихти на всіх агломашинах, реконструкція запальної сурми агломашин з 9-ти горелочного на 3-х горелочный з торцевим розташуванням пальників, гидроудаления пилу батарейних циклонів, газогорелочных пристроїв, двороторних аглодробилок, автоматичного включення вібраторів, пневмообрушения шихти в бункерах і інші заходи сприяли зростанню виробництва агломерату.

У 1968 році проектна потужність аглоцеха була перекрита більш ніж в півтора рази і до 1989 року складала 8,5 млн. тонн агломерату в рік.

У 1991 році, у зв'язку з розпадом СРСР і реструкторизацией промисловості, виробництво агломерату в аглоцехе ПівдГЗКа різко скоротилося до 3,5 млн. тонн агломерату в рік.

У 2004 році на вимогу доменного виробництва заводів-споживачів аглоцех ПівдГЗК освоїв промислове виробництво агломерату із змістом марганцю 0,7%, а окремі досвідчені партії проводилися чисто марганцевого агломерату.

У виконання розпорядження Ради міністрів СРСР №2450Р від 28.11.1985 року в 1986 році початі роботи по 1-у і 5-у етапу першої черги реконструкції аглоцеха. В даний час роботи по реконструкції аглоцеха не ведуться.

У зв'язку з великим зносом металоконструкцій будівель, споруд і устаткування в аглоцехе в 1988 році була створена ділянка по ремонту будівель, споруд і технологічного устаткування.

В даний час полягає договір на проектування нової аглофабрики з річною потужністю 5 млн.т агломерату в рік, на якій передбачається установка трьох агломашин з площею спікання 192 м² кожна, лінійних охолоджувачів і двохстадійного грохочення агломерату.