Переваги та недоліки заповнення звіту про рух грошових коштів

за прямим та непрямим методами

Переваги/ недоліки Методи	Переваги	Недоліки
Прямий	- дозволяє отримати інформацію про структуру поточних поступлень грошових коштів і реальних виплат підприємства. Тим самим можна висліджувати фактичні джерела і напрямки використання грошових коштів в ході господарської діяльності підприємства - підходить для потреб короткострокового фінансового планування і розрахунку прибутків (збитків) внутрішніми користувачами (корисний, як інструмент управлінського обліку); - інформацію про грошові потоки можна використовувати в управлінні підприємством і контролі за рівнем ліквідності; - позбавлений неточностей, притаманних непрямому методу в зв’язку з періодизацією господарських операцій внаслідок застосування методу нарахувань	- значна трудомісткість складання; - відсутність можливості висліджування шляху, який проходять фінансові ресурси для перетворення в грошову форму, в результаті чого в підприємства немає можливості виявити причини проблем в утворенні грошових потоків
Непрямий	- дозволяє прослідкувати трансформацію чистого прибутку в чистий грошовий потік від операційної діяльності, що може бути корисним для потреб аналізу; - відносна простота розрахункових операцій; - приблизний звіт може бути складений на базі річної звітності підприємства, що особливо важливо зовнішнім користувачам інформації; - існуючі методи ведення обліку спрямовані на застосування принципу нарахувань доходів і витрат, що полегшує складання Звіту	- неможливість виділити грошові потоки від операційної діяльності всередині окремих підрозділів підприємства, які не знаходяться на окремому балансі; - поступлення грошових коштів у вигляді виручки від реалізації і поточні грошові витрати на операційну діяльність випускаються з поля зору. Таким чином, не виконується важлива ціль формування Звіту – отримання інформації про те, як формуються фінансові засоби; - метод приводить до тих самих результатів, що і прямий лише в тих випадках, коли відомі всі операції, не пов’язані з рухом грошових коштів, які можуть бути скоректовані

Останні дослідження чітко розставили пріоритети науковців в сторону використання прямого методу заповнення Звіту про рух грошових коштів.

В 1996 р. П. Бенсон, П. Міллер та Б. Бадж [2, с.4-5] виявили значні розходження між реальними та опублікованими чистими грошовими потоками від операційної діяльності, що наводило на думку про певні проблеми у компаній з точністю визначення цих потоків. В результаті чисельних досліджень, ці науковці прийшли до висновку, що використання компаніями прямого методу складання звіту про рух грошових коштів сприятиме більш точному висвітленню даних у фінансовій звітності і, відповідно, запропонували Раді зі стандартів бухгалтерського обліку рекомендувати компаніям використання саме прямого методу для відображення операційних грошових потоків [2, с.10-12].

В 2000 р. Г.В. Крішнан та Дж.А. Лергай ІІІ [27] дослідили звітні дані низки компаній з метою встановлення того чи грошові потоки відображені за прямим методом є більш точним підґрунтям для прогнозування майбутніх грошових потоків в порівнянні з операційними грошовими потоками, обчисленими на основі інформації балансу і звіту про прибутки і збитки. Дослідники встановили, що „прямі” грошові потоки забезпечують кращий прогноз майбутніх грошових потоків аніж грошові потоки, отримані шляхом коригування статей балансу і звіту про прибутки і збитки. І, нарешті, у 2004 р. Т.Дж. Уордом, Дж. Вудруфом та Б.П. Фостером [45] на основі ґрунтовного аналізу звітності за 1994-1999 рр. низки компаній, було одержано емпіричні докази того, що звіт про рух грошових коштів, складений прямим методом є більш точним ніж аналогічний звіт, складений непрямим.

На наш погляд, підприємствам слід розглянути можливість використання прямого методу при формуванні звіту про рух грошових коштів для потреб управління, в свою чергу, на законодавчому рівні необхідно внести доповнення до П(С)БО 4 з метою надання суб’єктам господарювання права вибору: складати звіт про рух грошових коштів за прямим чи непрямим методом. З цією метою нами, використовуючи закордонний досвід (стандарти IAS/IFRS, US GAAP; дослідження міжнародних аудиторських компаній Deloitte&Touche, PricewaterhouseCoopers та досвід складання звітності низки закордонних компаній) розроблено уніфіковану форму звіту про рух грошових коштів, складеного на основі прямого методу та пояснення щодо її заповнення (Додаток И). Форма може використовуватись будь-якими вітчизняними підприємствами, незалежно від форми власності та галузі діяльності.

Важливим для цілісного уявлення складності організаційних облікових процесів, що пов’язані із формуванням звіту про рух грошових коштів є виокремлення окремих етапів його складання. Узагальнивши наявний досвід (Додаток К) можна представити наступні кроки з побудови звіту, які залежать від методів його складання (рис.2.4).

Рис.2.4. Етапи формування звіту про рух грошових коштів

Основна різниця у формуванні звіту про рух грошових коштів згідно міжнародних стандартів фінансової звітності за прямим та непрямим методами міститься на другому етапі, коли відбувається або коригування прибутку від звичайної діяльності (непрямий метод) або виділення основних категорій грошових поступлень і виплат від операційної діяльності (прямий метод). Деталізація етапів формування звіту про рух грошових коштів з розбивкою їх на підетапи залежатиме від методик, які використовує те чи інше підприємство для заповнення форми цього звіту.

Майже тридцятирічна історія існування звіту про рух грошових коштів в теперішньому його вигляді призвела до виникнення та удосконалення трьох основних методик його заповнення, які використовуються в міжнародній практиці бухгалтерського обліку:

- Методика 1 – Використання робочих листків або листків рознесення (work sheet/spread sheet methodic);

- Методика 2 – Використання Т-рахунків (T-accounts methodic);

- Методика 3 – Використання рівнянь/формул (equations/formulae methodic).

К.П. Стікні та Р.Л. Вейлом виділено основні етапи застосування методики робочих листків або листків рознесення (work sheet/spread sheet methodic) [44]:

1) розрахунок змін значень протягом звітного періоду по кожній статті балансу;

2) віднесення кожної такої зміни до операційної, інвестиційної чи фінансової діяльності;

3) здійснення всіх необхідних коригувань;

4) перенесення змін у форму звіту про рух грошових коштів.

Етапи застосування методики Т-рахунків (T-accounts methodic) за К.П. Стікні та Р.Л. Вейлом [44] такі: побудова балансу на початок і кінець звітного періоду; підготовка Т-рахунків, в тому числі головний (майстер) рахунок по грошових коштах та їх еквівалентах з виділенням операційної, інвестиційної та фінансової частини; відслідковування змін в майстер-рахунку шляхом дослідження первинних записів; здійснення всіх необхідних коригувань; перенесення змін у форму звіту про рух грошових коштів.

Застосування методики рівнянь/формул (equations/formulae methodic) базується на використанні численних формул для визначення кожної окремої статті звіту про рух грошових коштів. Детальніше основні аспекти застосування вищеназваних методик подано в Додатку Л.

Переваги та недоліки різних методик заповнення звіту про рух грошових коштів представлено в табл.2.12.

Таблиця 2.12