1.2 Огляд законодавчих актів та нормативно-інструктивних документів з бухгалтерського обліку грошових коштів та їх еквівалентів

Основний закон, що регулює організацію бухгалтерського обліку Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996/XIV від 16.07.1999 р., зі змінами і доповненнями.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» також висвітлюють інформацію про рух грошових коштів.

А саме форма № 1 «Баланс» визначає, що у статті балансу «Грошові кошти та їх еквіваленти» відображають кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом 1 року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід виключати зі складу оборотних активів і відображати як необоротні активи.

НП(С)БО 1 форми № 3 «Звіт про рух грошових коштів» є нормативною основою для складання найважливішої форми фінансової звітності, яка має назву «Звіт про рух грошових коштів». Цим Національним Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей [44]. Така інформація дає користувачам фінансової звітності можливість зіставляти, оцінювати і прогнозувати грошові потоки підприємства; досліджувати спроможність підприємства погасити зобов'язання та сплатити дивіденди; виявляти причини різниці між прибутком і грошовими надходженнями та видатками; аналізувати грошові та не грошові аспекти операцій підприємства.

Ще зовсім недавно використання при розрахунках (платежах) безготівкових коштів було прерогативою юридичних осіб. Стрімкий розвиток нових технологій і техніки сприяло тому, що безготівкові гроші стають невід'ємною частиною життя кожної людини, швидко витісняючи наявні. Однак наявні кошти гідно витримують «конкуренцію» з безготівковими грошима, коли мова йде про виплату підприємством заробітної плати працівникам, компенсації витрат на відрядження, а також при здійсненні інших господарських витрат, як правило, проведених через касу підприємства [49].

З огляду на той факт, що використання готівки підприємством викликає спокуса витрати їх не по цільовому призначенню, держава контролює даний процес шляхом уведення нормативних актів. Так, у відповідності зі ст. 40 Закону України «Про Національний банк України» № 679/XIV вiд 20.05.1999 р. зі змінами і доповненнями, Національний банк України встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків і інших юридичних і фізичних осіб в економічному обороті України з застосуванням як паперових, так і електронних документів і готівки, координує організацію розрахунків [18].

Розрахунки між підприємствами, а також з фізичними особами підприємства здійснюються у готівковій і безготівковій формах. Порядок розрахунку безготівковими коштами регламентовані Постанова НБУ «Про внесення змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні» № 132 від 15.04.2005 р., зі змінами і доповненнями [23].

Готівковими коштами - Положенням «Про ведення касових операцій в національній валюті України» Постанова НБУ № 637 від 15.12.2004 р., зі змінами і доповненнями [56].

З метою зберігання грошових коштів, а також здійснення грошових банківських операцій, як з юридичними так і фізичними особами, підприємство відкриває розрахункові розрахунки в установах банків. Основними нормативно-правовими документами, які врегульовують дані питання є Закон України «Про банки і банківську діяльність» № 2346/ІІІ від 10.01.2002 р. [19].

Для здійснення безготівкових грошових розрахунків суб'єкти господарювання відкривають рахунки в банках у національній та іноземній валюті. Порядок відкриття банками рахунків для суб'єктів господарювання визначений Інструкцією «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах» Постанова НБУ № 110 від 04.04.2005 р.

Рахунки для зберігання грошових коштів і проведення всіх видів банківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором клієнта і за згодою цих банків.

Між суб'єктом господарювання і банком укладається договір про надання банківських послуг, де обумовлюється предмет договору, обов'язки та відповідальність сторін [22].

Розрахунки між юридичними особами, пов'язані з провадженням ними підприємницької діяльності, регулюються Цивільним кодексом України , а саме главою 74 «Розрахунки».

Порядок проведення розрахунків у національній валюті встановлений Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., зі змінами і доповненнями.

Порядок проведення розрахунків у іноземній валюті регулюється Законом України № 187/94-ВР від 23.09.1994 p., зі змінами і доповненнями [17].

Порядок відображення грошових розрахунків у бухгалтерському обліку суб'єктів господарювання регламентується Інструкцією «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р. [25], та Національним положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджений наказом Міністерства Фінансів України № 73 від 07.02.2013 р.