1.Класифікація механізмів соціалізації за з.Фрейдом

   З. Фрейд виокремлює такі механізми соціалізації:    — імітація — усвідомлені спроби дитини копіювати і наслідувати поведінку дорослих і друзів;

   — ідентифікація — засвоєння дітьми поведінки батьків, соціальних цінностей і норм як власних;

   — почуття сорому і провини — негативні механізми соціалізації, що забороняють і придушують деякі моделі поведінки.

   Ці механізми спрацьовують переважно на стадії дитинства. Але думки Фрейда були пристосовані деякими соціологами і до стадії дорослого життя особистості. Так, Т. Парсонс вживає фрейдівські поняття у теорії соціальної дії. Для нього імітація — це процес засвоєння елементів культури шляхом простого наслідування, а ідентифікація — вияв ставлення до соціального середовища та його складових, прийняття цінностей певних соціальних груп і спільнот, спосіб усвідомлення своєї належності до них.[ 4, c.37]

2.Механізми соціалізації за Матвієнко в.Я

Класифікацію універсальних механізмів соціалізації пропонує Матвієнко В.Я., згідно з якою до першої групи універсальних механізмів відносяться: психологічний і соціально-психологічний механізми соціалізації, які проявляються через імпринтинг, наслідування, екзистенціальний натиск, ідентифікацію, рефлексію. Імпринтинг представляє собою фіксування індивідом на рецепторному і підсвідомому рівнях особливостей життєво важливих об'єктів, що впливають на неї. Наслідування - це довільне, мимовільне засвоєння людиною соціального досвіду. Екзистенціальний натиск - опанування мови і неусвідомлюване засвоєння норм соціальної поведінки в процесі взаємодії зі значущими особами. Ідентифікація (ототожнення) - процес неусвідомлюваного ототожнення людиною себе з іншою людиною групою, ідеалом. Рефлексія - це внутрішній діалог, в якому індивід оцінює, приймає або відкидає певні цінності властиві різним інструментам суспільства, сім'ї, ровесникам, ін. На основі рефлексії людина формується та змінюється внаслідок усвідомлення і переживання нею тієї реальності, в якій вона живе, свого місця в цій реальності і себе самої.

До другої групи універсальних механізмів соціалізації відносяться соціально формуючі механізми: традиційний, інституціональний, стилізований, міжособистісний.

Міжособистісний механізм - "ми можемо скільки завгодно твердити своє, а зазвичай і загальноприйняті житейські правила тягнуть нас за собою".1 Міжособистісний механізм соціалізації функціонує в процесі взаємодії людини з суб'єктивно значущими для неї особами.

Традиційний механізм соціалізації (стихійної) - це засвоєння людиною норм, еталонів поведінки, поглядів, стереотипів, характерних для її сім'ї та оточення. Це засвоюється на неусвідомленому рівні на основі зафіксовування, некритичного сприйняття, стереотипів.

Інституціональний механізм соціалізації - функціонує в процесі взаємодії людини з інститутами суспільства і різними організаціями, як спеціально створеними для його соціалізації, так і такими, що реалізують функції соціалізації водночас зі своїми основними функціями (виробничими, громадськими, ін.).

Стилізований механізм соціалізації діє в рамках певної субкультури - це комплекс морально-психологічних рис і поведінкових проявів, типових для людей певного віку, певної професійної, культурної верстви, що в цілому створює визначений стиль життя і мислення тієї чи іншої вікової, професійної або соціальної групи.

Ті або інші механізми соціалізації відіграють різну роль при конкретних обставинах. Так, наприклад, у великих містах явно діють інституціональний та стилізований механізми, а в малоосвічених сім'ях - традиційний механізм.