2. Соціалізація особистості за є.В. Соколовим

Є. Соколов представив соціалізацію як єдиний процес антро­погенезу (становлення людини як родової істоти) та соціогенезу (становлення суспільної людини), виокремивши в ньому:

-       гомінізацію, тобто залучення індивіда до роду;

-        соціальну адаптацію, яка виявляється у стандартизації мови, жестів, сприймання, формування характеру, цінностей;

-        енкультурацію - засвоєння класичної культурної спадщини;

-        інтеграцію, тобто розвиток ієрархії мотивів, цінностей, форму­вання почуття єдності, тотожності особистості протягом життя.[ 5, c.73]

Висновки:

Отже, зміст соціалізації визначається, з одного боку, всією сукуп-ністю соціальних впливів, з іншого – ставленням індивіда до всього цього. В цьому плані процес соціалізації можна охарактеризувати як поступове розширення індивідом, завдяки набуттю соціального досві-ду, сфери його спілкування і діяльності, як процес розвитку саморегуляції і становлення самосвідомості та активної життєвої позиції

. Завдання 3

Опишіть механізми соціалізації особистості.

Вступ

Основна частина

1. Класифікація механізмів соціалізації за з.Фрейдом

2. Механізми соціалізації за Матвієнко в.Я.

3. Механізми соціалізації через сприйняття ролей. (Дж.Мід)

4. Механізми соціалізації за т. Парсонсом

Висновки

Вступ

Опосередковуючою ланкою між цілями суспільства й особистості виступає та чи інша соціальна система. Існують два механізми, які інтегрують особу в соціальну систему: со­ціалізації та соціального контролю. Предметом нашого вив­чення є процес соціалізації. Механізм соціалізації розгляда­ється як засоби, за допомогою яких культурні зразки (цін­ності, погляди, мова та ін.) формують основні параметри особистості (свідомість, почуття, здібності і т. ин.) у процесі навчання та виховання, опанування соціальних ролей. кореляцією до розуміння механізмів соціалізації цей принцип на початкових етапах психічного розвитку дитини виявляється у висуванні на перший план механізму біологічного пристосування, завдяки якому відбувається становлення сприйняття і емоцій дитини. У процесі подальшої соціалізації цей механізм трансформується, виконуючи інші завдання, реалізуючи більш високі рівні діяльності,.взаємодіючи з психічними і соціальними механізмами соціалізації. Іншими словами, міжрівневі дослідження повинні вивчати різноманіття форм реалізації механізмів процесу людини. Несхожість і різноваріантність співвідношення цих механізмів у сполученні з індивідуальною структурою особистості в кожному з нас пояснює несхожість людей, що соціалізувалися в подібних умовах. Разом з тим рівень дослідженості проблем соціалізації навряд чи можна визнати задовольняючим сучасні суспільні потреби. Не з´ясовані ще до кінця всі рушійні сили, а також елементи механізму соціалізації індивідів. У той же час рівень теоретичних напрацювань містить багато цінних, хоча і розрізнених, ідей, думок, здогадів, що можуть і повинні бути об´єднані в нових концептуальних підходах. Плідним, на наш погляд, буде пошук у напрямі вивчення процесів адаптації людини до навколишнього середовища, що постійно змінюється. У цьому зв´язку заслуговує на увагу адаптивна-розвиваюча концепція соціалізації.[ 10, c.25-26]

Основна частина