38. Соціально – стратифікакаційні процеси в сучасному українському суспільстві.

Стратифікація пострадянського українського суспільства характеризується такими термінами: «поляризація» (зростаюча прірва між багатими і бідними) та «бразіліфікація» (особливий тип поляризації, що супроводжується вимиванням середнього класу при зростанні злиднів, безробіття, падіння рівня життя). Держава не заважає багатим збагачуватися. А бідним - бідніти [4].

Плюралізм форм власності породжує різні форми соціальної диференціації в українському суспільстві.. З'явилася нова буржуазія, нова бюрократія, підприємці, вільні професіонали. Формуються не тільки різні класи - бідні, заможні і багаті, але й відбувається агрегування соціальних груп по відношенню до власності (володіння або розпорядження нею).

Згідно з даними соціологічного аналізу, верхній шар в ієрархії українського суспільства виявився представлений власниками великих і середніх фірм. Середній шар складається з дрібних підприємців, менеджерів, професіоналів, вищої інтелігенції. Базовий шар складається з людей, зайнятих кваліфікованою виконавською працею, в основному - в держсекторі. Нижній шар найменш кваліфікований і найбільш бідний. Багато хто живе за межею бідності, на межі злиднів [4].

У перехідних суспільствах, яким є українське, важко точно визначити розмір середнього класу, окреслити його характерні риси. Але згідно з отриманими даними, в структурі населення України середній клас майже не виявлено. Як фундамент ринкових відносин в усьому світі, в нашій країні він фактично відсутня. На його місці утворилася «структурна порожнеча». У середині суспільної піраміди знаходиться незначна частка населення, матеріальне становище якого вельми розрізнюється. І ця диференціація настільки помітна, що одна частина «середняків» швидше примикає до вищої групи забезпечених, в інша - до що знаходиться нижче шару малозабезпечених. Такий стан називається поляризацією доходів.

Тому формування середнього класу в Україні, його зростання і зміцнення є водночас і соціальним, і політичним, і гуманітарним замовленням суспільства. Створення розвиненого демократичного держави Україна неможливе без збільшення чисельності та зростання добробуту середнього класу суспільства.

39. Соціальна мобільність: сутність, типи і фактори.

В суспільстві постійно відбуваються певні соціальні рухи, зміни. Ці соціальні переміщення призводять до змін у соціальній структурі суспільства, а також зміни соціальної стратифікації суспільства. Такі соціальні переміщення в соціології називають соціальною мобільністю.

Соціальна мобільність (лат. mobile — рух, рухливість) — це перехід людей з одних соціальних груп і верств в інші.

Основоположником теорії соціальної мобільності прийнято вважати П. Сорокіна.

Види соціальної мобільності.

Соціальна мобільність має ряд видів: внутрішньопоколінна і міжпоколінна,   горизонтальна   і   вертикачьна,    висхідна   і низхідна.

Внутрішньопоколінна мобільність – це зміна соціальної позиції, яка відбувається протягом життя людини. Іноді її називають соціальною кар ‘ерою.

Міжпоколінна мобільність – це соціальна мобільність дітей порівняно з їх батьками. Вона передбачає, що діти досягають більш високої соціальної позиції або опускаються на більш низьку сходинку, ніж їх батьки.

Вертикальна мобільність являє собою переміщення з однієї страти (верстви, класа) в іншу. Залежно від спрямованості переміщення вертикальну мобільність поділяють на висхідну і низхідну. Прикладами висхідної мобільності є закінчення університету, шлюб із багатою людиною, а прикладами низхідної – виключення зі школи, втрата роботи, розлучення. Горизонтальна мобільність являє собою переміщення в рамках груп, що утворюються на підставі номінальних параметрів, тобто розташованих на однаковому рівні (зміна віросповідання, громадянства, сім’ї, професії, політичної орієнтації) і не призводить до зміни класової належності.

Фактори соціальної мобільності.

У кожному суспільстві існує ряд каналів (засобів) соціальної мобільності, за допомогою яких здійснюється переміщення індивідів і груп – так звані „соціальні ліфти”.  Серед них можна виділити: походження (сім’я); освіту; стать і вік; расу і національність; релігійну приналежність; партійну і професійну приналежність; рівень народжуваності, смертності та щільність населення; економічне та політичне становище суспільства.