18. Становлення та розвиток вітчизняної соціології у другій половині XIX – початку XX ст. ( м. Драгоманов, о. Потебня, і. Франко, м. Грушевський, м. Шаповал та ін.)

Друга половина XIX ст. стала справжнім розквітом соціологічної думки в Україні. Соціологічні погляди українських мислителів були тісно повязані з боротьбою всіх верств українського суспільства за національне звільнення від східних і західних імперських поневолювачів.

Одним з перших мислителів, публіцистів, фундаторів української соціології був Михайло Драгоманов (1841-1895), який привніс до українського наукового простору соціологічне бачення, застосував принципи та поняття нової дисципліни, використав термін "соціологія" у своїх працях. Соціологію він розумів як універсальну науку про суспільство. У сфері інтересів М. Драгоманова як соціального дослідника були і проблеми влади, державності, прав і свобод особи, етичності політики Драгоманов був прихильником децентралізації влади і місцевого самоврядування. Загалом можна сказати, що Драгоманов у своїй творчості використав соціальні знання як знаряддя політичної боротьби.

І. Я. Франко (1856 - 1916 рр.) геніальний митець слова, який відігравав величезну роль у розвитку національної та соціальної свідомості українського народу. В ряді праць І. Франко "прагнув проаналізувати ґенезу творення людської суспільності" і держави, вірив у майбутню справедливість, новий соціальний порядок матеріального і духовного прогресу суспільства. В такому суспільстві "над народом не буде управи з гори, але сам народ з долу (тобто від громад) управляє сам собою, працює сам на себе, сам образується і сам обороняється.

Найвидатнішим фундатором української соціологічної думки був Михайло Грушевський (1866- 1934) Теоретичну спадщину і творчий шлях. М. Грушевський шукав причини та фактори створення соціальності, виникнення й існування людського суспільства. Свою діяльність вчений спрямовує у напрямі - "політична соціологія" - це комплекс ідей, концепцій, які тісно пов'язані з його громадсько-політичною діяльністю. Головна ідея цього соціологічного напряму - право українського народу на самовизначення і створення власної незалежної держави. Вчений пропагував ідеї соціальної єдності, гармонії, громадянського миру на демократичних засадах, які є актуальними і сьогодні.

Олександр Потебня (1835—1891) вивчав соціологічну сутність категорій «народ» і «народність», взаємовплив народів, співвідношення народності і ідеї національності. Народ є творцем мови, і мова зумовлює національну специфіку народу. Кожна народність має право на саморозвиток.

Одному із фундаторів вітчизняної соціології - Микиті Шаповалу (1882-1932). М. Шаповал розробив основи української соціології. Один із пріоритетів наукових розробок М. Шаповала - проблеми етнонаціонального розвитку України. Він прагнув з'ясувати наукову істину в цьому питанні - розкрити соціальний зміст поняття "нація". М. Шаповал уявляв собі націю як особливу соціальну спільність, котра займає і певне місце в соціальній стратифікації суспільства і динамічно розвивається в ньому і періодично виступає суб'єктом боротьби інтересів.