Принтер

Ц ей пристрій призначений для виводу інформації на папір. Звичайно принтери можуть виводити не тільки текстову інформацію, але також малюнки і графіки. Одні принтери дозволяють друкувати тільки в одному кольорі (чорному), інші можуть виводити також і кольорові зображення.

Основна частина

НАБІР ДОПОМІЖНИХ ЧАСТИН ТЕКСТУ

НАБІР ПРИСВЯТ

Присвятою (посвятою) називають напис на початку книги, в якій автор вказує особу чи групу осіб, яким дане видання посвячується.

Якщо текст посвяти належить до всієї книги, то її зазвичай розташовують на окремій непарній полосі після титулу, у верхній її частині (зі спуском 1—2 к-в) чи інколи, на оптичній середині полоси. У деяких випадках посвяту заверстують на першій текстовій полосі у рахунок спуску, але обов’язково над всіма рубриками і текстом твору. Якщо посвята належить до окремого твору(вірша, повісті) — то розташовують перед цим твором.

Присвяти набирають на менший формат. Якщо присвяту розташовують на окремій, полосі її набирають видільним шрифтом, частіше курсивом того ж кегля що й основний текст(якщо на

спусковій полосі — на кегель менше). Після тексту присвяти крапку не ставлять.

Набір Епіграфів

Епіграф — це зазвичай цитата з відомого твору(інколи віршованого) яка виражає основну думку книги або розділу.

Епіграфи завжди набирають на менший формат від основного тексту(від 1/3 до 2/3основного формату)і шрифтом тієї ж гарнітури і накреслення що і основний текст, але меншого кегля.

Епіграфи до всієї книги зазвичай розташовують на окремій непарній полосі чи на першій спусковій полосі над першим заголовком і його текстом у рахунок спуску:Над таким епіграфом може бути тільки графічна заставка. Епіграфи до окремих частин чи глав розташовують під назвами цих частин з достатньою відбивкою від рубрик і від тексту (як правило, не менше 20п.над епіграфом і 12.під ним).

Епіграфи встановлюють у правий край формату видання, з виключенням рядків за форматом чи лівому краю(вірші). Розмір абзацного відступу в епіграфах зберігають таким, як і в основному тексті. Віршовані епіграфи набирають за правилами набору віршів:

В той час була і честь і слава,

В і с ь к о в а справа

Сама себе на сміх не давала,

Неприятеля під ноги топтала.

Народна дума

Текст епіграфа у лапки не беруть. Після епіграфа ставлять такий самий розділовий знак, що і у тексті джерела (крапку, знак оклику, питання або три крапки (крап кування)— коли речення не закінчене)

Епіграфи відбивають від заголовків і тексту рівномірно в межах двох рядків основного тексту.

Підпис під епіграфом — Посилання на джерело (прізвище автора чи заголовок твору набирають частіше курсивом , рідше — прямим у розрядку чи напівжирним шрифтом без дужок і крапок на кінці.

Підпис набирають в окремий рядок і виключають у правий край чи з відступом від правого краю епіграфа на1—1 1/2кегельної

. Якщо в епіграфі є іншомовний текст з перекладом, їх набирають різними шрифтами, частіше всього іншомовний текст курсивом, а переклад прямим.

Набір приміток

Примітка — це форма роз’яснення окремих слів, фраз і абзаців чи доповнення їх допоміжними даними. Примітки можна розташовувати в середині тексту в дужках, під абзацом тексту, до якого вони відносяться, внизу полоси, у кінці глави, розділу а також за основним текстом.

Примітки, що поміщають у середині тексту в дужках, називають поясненням, внизу полоси — виноскою, під абзацом тексту — Середино текстові , у кінці книги — за текстовими.

Пояснення — це короткі попутні зауваження і роз’яснення автора(переклад слова, лаконічне тлумачення терміна), які набирають шрифтом того ж кегля, гарнітури і накреслення, що й основний текст, і беруть у дужки.

Виноски — це доповнення чи пояснення до основного тексту, які розташовують в низу полоси окремо від основного тексту чи у кінці книги.

У тих місцях тексту, до яких відносяться виноски, ставлять знак виноски. Виноски завжди набирають шрифтом цієї ж гарнітури що й основний текст,але меншого кегля. Так при основному кеглі 11п.виноски набирають кеглем 9 п., при основному кеглі 10п.—петитом(8п)при основному кеглі 8п.петитом (8п) чи нонпареллю (6п).

Текст виноски набирають з абзацного відступу, який дорівнює абзацу основного тексту* , потім ставлять знак виноски — зірочки (*) чи цифри на верхню лінію (1) як в основному тексті, але меншого кегля, що відбивають від тексту на пів кегельну. Текст виноски починають з прописної букви і закінчують крапкою. Коли є декілька виносок на полосі та їх зазвичай набирають окремими рядками з дотриманням розрядів і цифр і вирівнюванням зірочок по останній за рахунок абзацного відступу. Деколи короткі виноски набирають у підбір, при цьому між ними ставлять тире і відбивають з двох боків на 2п. У виносках часто вказують, ким зроблена примітка. Такі вказівники набирають упідбір до тексту виноски зазвичай курсивом у квадратних дужках, наприклад {А вт}.*при абзацному відступі основного тексту в 1 /2 кегельної корпусу(15п.) у виносці дозволяється робити абзацний відступ до двох кегельних петиту(16п).

Виноски розташовують внизу полоси до тексту, до якого вони відносяться, з дотриманням суміщення верстки, тобто кегель виноски і розмір відбивки мають складати величину кратну кегля шрифту основного тексту.

Книга спогадів Михайла Григоровича з’явились

Вже після смерті—у 2000році.

Б е с п е р е ч ним фахівцем життя і творчості В. Івасюк

Серед журналістів є Іван л е п ш а Журналіст особисто був знайомий з Володимиром та його родиною. Разом із батьком композитора зібрав і записав чимало спогадів про автора «Червоної рути» «Водограю» та ще понад ста пісень .Відтак ініціював проведення фестивалю «Червона рута», присвяченого пам’яті/

Володимира Івасюка

Перед першою виноскою внизу полоси ставлять тонку лінійку довжиною в 1 кв.(18мм), яку встановлюють зліва.

Набирають виноски, які розміщені в кінці книги, з урахуванням вирівнювання цифр — знаків виноски —в межах однієї сторінки. Інколи за текстові примітки(виноски у кінці книги) розбивають на глави, розділи. Окрім того, зазвичай у виносках у кінці книги за знаком виноски повторяють слово, до якого виноска відноситься.

Набирають курсивом чи в розрядку і відбивають тире від пояснювального тексту.

Деколи короткі виноски у кінці книги набирають у дві колонки, дотримуючись при цьому всіх перерахованих правил.

Знак виноски відбивають від тексту, до якого він відноситься, на 2п. Від подальшого тексту відбивають звичайним міжслівним пробілом. Якщо знак виноски є поряд з розділовим знаком, то його ставлять перед розділовим знаком, наприклад:набір1,набір*. Набір2 набір**—

Якщо знак виноски відноситься до виразу в дужках, його потрібно ставити всередині дужок: Навчання в (єврейському ліцеї1) проводилось виключно румунською…

Рахунок виноски ведеться для кожної полоси окремо. Для приміток, які розташовують у кінці книги, нумерація знаків виноски наскрізна у всьому виданні. Якщо є примітки в кінці книги і виноски на окремих полосах,зазвичай виноски позначають зірочками, а примітки в кінці книги — цифрами на верхню лінію. Знаками виноски до цифр, формул і в таблицях, як правило, ставлять зірочки.

Виноски на неповній кінцевій полосі заверстують унизу.

Середино-текстові примітки є звичайним додатковим текстом, що відрізняється тільки наявним словом « Примітка »на початку. Зміст приміток часто такий, як і виносок — роз’яснити текст, але оскільки їх набирають безпосередньо за текстом, до якого, вони відносяться, знаків виноски непотрібно.

Середино текстові примітки найчастіше застосовують в офіційних ви данях: інструкціях, постановах, довідниках.

Примітки в тексті набирають шрифтом основного тексту з витяжкою з одного боку, чи шрифтом меншого кегля, ніж основний текст, на повний формат з відбивкою зверху і знизу в межах кегля основного шрифту — зверху на 4п.,а з низу — на 6п.(при основному кеглі 10п). Примітки, набрані шрифтом основного кегля з втягненням , від тексту не відбивають. Розмір абзацного відступу в примітках зберігається таким, що й в основному тексті.

У виданнях середнього і великого форматів примітки найчастіше набирають шрифтом меншого кегля. Перед текстом примітки набирають слово «Примітка» , яке виділяють світлим курсивом чи розрядкою, інколи — напівжирним прямим шрифтом.

Слово «Примітка» набирають з абзацу з великої букви із крапкою на

кінці. Текст примітки набирають упідбір:

Примітка. При виготовлені друкарських форм на полімерній основі у спеціальних експонуальних установках для виготовлення фото та друкарських форм формат може бути довільним.

1.Якшо приміток підряд є декілька,їх нумерують арабськими цифрами і набирають без повторення слова «Примітка» одним із трьох способів:

1.Текст першої примітки набирають упідбір зі словом «Примітки» з двокрапкою на кінці, а наступні —з абзацного відступу з великої букви (найпростіший спосіб): Примітки:1.Ціни вказані для нового обладнання.

2.Додатково потрібно близько 68—80год.для підготовки формного циліндра і приблизно 6,0-10,5год.для підготовки на поверхні формного циліндра робочого шару («мідної сорочки») для безпосереднього виготовлення друкарської форми.

2Слово«Примітки»набирають в окремий рядок з абзацного відступу або від лівого краю, а текст кожної примітки—з абзацного відступу з вирівнюванням цифр:

Примітки. 1.Важливий елемент для друкування.

2.Швидкість друку не менше 160 м/хв. І ширина за друкованого матеріалу не менше 60см.

3.Усі примітки набирають у підбір(особливо в компактних ви данях), перед кожним порядковим номером(крім першого) ставлять тире чи інший графічний знак, а самі номери виділяють напівжирними шрифтами:

Примітки1.Мірою, яка визначає якість відбитків, є питомий тиск.—2. Питомий тиск друкування залежить від типу та складу декеля офсетного циліндра.

В офіційних документах для кращого графічного виділення кожної примітки слово« Примітка» можна повторювати:примітка 1.Це перша робота Володимира Івасюка на вірш

письменника Степана Пушика. Примітка 2.Назву «Я піду в далекі гори» пісні «Мила моя» дав сам Володимир коли переробив її текст.

Шрифтами кегля основного тексту набирають примітки насті-них ви данях (наприклад, у правилах внутрішнього розпорядку) для більшої наочності, а також у малоформатних виданнях , де весь текст набирають кеглем 8п., але примітки набирають з втягнення

Втягнення повинно перевищувати абзацний відступ не менше ніж на одну кегельну, щоб лівий край примітки не зливався на вертикалі з абзацним рядком наступного тексту:6.Останій рядок непарної полоси, як правило , не треба закінчувати знаком переносу при будь-якому виді набору

Примітка. Якщо виконання цього правила може викликати порушення інших правил верстання, то рядок зі знаком переносу може бути залишений у кінці полоси. 7.Не можна починати верстання полоси « висячим» неповним кінцевим рядком , а закінчувати полосу — абзацним рядком.

Поза текстові примітки розповсюджені у науковій, науково-популярній, деякій художній та технічній літературі і виносять їх у кінець книги — за основний текст. Виносять примітки у кінець книги, коли їх дуже багато чи коли вони великі за обсягом і не вміщаються у кінці полоси (у вигляді виносок); розташовувати такі примітки в середині тексту недоцільно, оскільки при великій їх кількості знижується зручність читання основного тексту. За текстові примітки вміщують на окремій полосі з рубрикою «Примітки». Текст примітки набирають з абзацу на формат основного тексту, але на кегель менше. При наскрізній нумерації в усьому виданні дробовими цифрами перед приміткою повторюють її порядковий номер (дробовими цифрами,) який відбивають від тексту на пів кегельну. Після номера повторюють слово яке пояснюють. При посторінковій нумерації перед групою приміток, зв’язаних основним текстом лише повторюванням пояснювального тексту чи слова, вводиться рубрика До с…або С(з вказівкою номера сторінки, де надрукований пояснювальний текст). Цитату з основного тексту або пояснювальне слово виділяють переважно курсивом і відділяють від наступного тексту знаком тире. Рубрику — посилання на номер сторінки — ставлять один раз: перед усіма примітками до однієї сторінки. У Всьому виданні примітки мають бути оформленні однаково.

Набір Цитат

Слово цитата — німецького походження(означають наводжу, наголошую). Узагальнено означає точний, буквальний витяг з якогось тексту чи якоїсь промови .

Цитата — це дослівний уривок з тексту чи чиїсь слова, що наводяться в письмовій чи усній формі. Текст цитати повинен вміщувати логічну закінчену думку.

.Середньо текстові цитати завжди набирають у лапках, шрифтом того ж кегля, що й основний текст. Лапки перед цитатою і після повинні бути такими ж, як і для основного тексту. Якщо у цитаті є слова, взяті в лапки(назва творів, репліки), то лапки при них повинні мати інший рисунок ніж зовнішні лапки цитати, наприклад:

У 1915р.М Грушевський писав до С. Єфремова та київських соратників із С а м б і р і с ь к а« Не добре, що нічого не виходить ні книжок, ні журналів. Можуть вказувати вороги, що от як добре, як закрилася границя, та прикрили,,Раду», та не вислали декого —і не стало ніякого українства».

Самостійні цитати можна набрати шрифтом меншого чи більшого кегля , найчастіше кеглем основного шрифту з втягненням , яка має перевищувати абзацний відступ не менше чим на кегельну(якщо) на початку цитати немає крап кування).

Існує декілька способів введення цитати в текст, тобто цитатами можуть бути: окремі словосполучення чи одне речення(коротка цитата) ; цілий фрагмент тексту, який складається з одного чи декількох абзаців чи сторінок(велика за обсягом цитата). Цитати набирають у середині основного тексту чи окремими абзацами.

У середині тексту частіше набирають невеликі цитати в підбір з основним текстом у лапках таким самим шрифтом(Інколи видільним).

Розповідаючи про труднощі, які спіткали його Іван Федоров одночасно розкриває перед читачами багатство та емоційність власної натури:«Життя —школа. Окремі випадки — задані уроки».«Послідовність — дочка мудрості».«Порядок і щастя йдуть поруч». Пропуски в цитатах позначають трьома крапками , які від тексту не відбивають, а після них(якщо цитата продовжується) ставлять пробіл — пів кегельну.

Найбільш коротко, влучно і дотепно про значення Володимира

Івасюка для української культури сказала письменниця Ірина Вільде.

«Найкращий твір письменника Михайла Івасюка — це…його син».

Коли ж пропущене ціле речення, то його пропуск(копію) у цитатах позначають трьома крапками у квадратних дужках[…[

Якщо текст цитати (чи окремий абзац у цитаті) починається крап куванням, то останню крапку ставлять впритул до тексту. При цьому лапки також не відбивають від трьох крапок наприклад:

«На території Тернопільщини було 300 курганів….»

Цитати можна починати з великої чи малої літери. Коли цитату подають після слів автора, як пряму мову, тобто пов’язують зі словами автора без сполучника й наводять спочатку речення, її починають з великої літери.

Незабутній максим Тадейович Рильський згадував:«Усе моє свідоме життя слово,, Саксаганський було для мене символом високої майстерності».

Цитату на початку речення набирають з великої букви, навіть якщо у першоджерелі слів ставлять три крапки наприклад:

Ось що можна прочитати у характеристиці на учня 10 класу К і ц м а н ь с ь к о ї середньої школи Івасюка Володимира Михайловича:

,,…Захоплюється живописом . Його малюнки відзначені на шкільному конкурсі в числі кращих. Захоплюється фото справою, для школи виконав різні доручення…»

Цитату в середині речення набирають з малої букви, якщо вона включена в текст як складова частина речення і навіть тоді, коли у першоджерелі її перше слово починається з великої букви.

Автор зазначає, що емоційне-інтелектуальне життя поетеси було надзвичайно багате, що «знала вона й вагання і сумніви , і розпач, і зневіру — ніщо людське не було їй чуже».

Цитату після двокрапки набирають з великої букви, якщо в цитованому тексті нею починається речення. Якщо після двокрапки ставлять лапки, далі на місці пропущеного тексту — три крапки і перше слово цитати набирають з малої букви:

Ще Р. Кент писав колись:«…вища мета, якій служить мистецтво, — сприяти тому, щоб люди глибше розуміли життя і більше його любили…».

У середині цитати чи слідом за нею можуть розміщуватися примітки автора чи редактора, які беруть у круглі дужки. Текст примітки набирають з малої букви «своїм» шрифтом, який супроводжується ініціалами імені і прізвища цитую чого чи скороченим словом Ред.,яке виділяють курсивом, відділяючи його від тексту примітки комою і тире:

«Історія покликала вас(письменників, — Ред.) до створення нового життя…»

Чи у квадратні дужки, якщо такого посилення немає наприклад:

«…Нема сумніву, що він (Т.Г.Шевченко) створив нашу поетичну, нашу літературну мову…»

Якщо слова цитую чого веденого в текст цитати на місці її розриву після ком, крапки з комою, двокрапки і тире, то їх відділяють з обох боків комою і тире:

«Я собі ніколи не пробачу однієї речі, — згадував В С т р и х о в и ч ,— Володя, записавши свої фонограми просив накласти на них його голос.

Через певний час казав їх розмагнітити. Як би ж тоді знати!...

Так зникло багато пісень у його виконанні, яких світ більше ніколи

не почує…».

На місці розриву цитати після крапки, знаків питання й оклику, а також після крап кування перед словами цитую чого ставлять: після крапки — кому і тире, після знаків оклику, питання і трьох крапок — тире !Ошибка в формулеа після них крапку і тире (якщо друга частина цитати починається з великої букви)чи кому і тире(Якщо з малої).

Декілька невеликих цитат, що відносяться до одного тексту, набирають упідбір, відділяючи їх одну від одної крапкою з комою, і кожну з них набирають з великої букви.

Молодша сестра Оксана, згадує, що захоплювався брат модним нині плаванням і підводним мисливством «Часом по три-чотири години ми проводили під водою; Він і мене вчив стріляти, розповідав, як правильно тримати гарпун…»

Коли цитата закінчується крапкою, цю крапку ставлять після лапок. Знаки оклику, питання і три крапки ставлять перед лапками, що закриваються, якщо вони належать тільки до цитати, і після лапок, якщо вони належать до всього речення разом з виключеною цитатою.

«Дівчина річ,— говорив митець, — нас вважають музикальною нацією…Але яка ж благородна, висока мета для таланту!».

Окремими абзацами набирають багаторядкові і багато абзацні цитати, коли потрібно підкреслити їх особливу важливість і виділити з основного тексту, щоб читач не губив орієнтації де закінчується цитата. Такі цитати набирають шрифтом меншого кегля на повний формат чи шрифтом основного тексту, але з Втягнення , причому втягнення має перевищувати абзацний відступ основного тексту не менше ніж на одну кегельну.(Ctrl+ S h+ M) ш пацію.

Втягнення переважно виділяють цитати, які не перевищують сторінки видання, а меншим кеглем — коли цитата займає більше сторінки. Розмір абзацного відступу в цитатах роблять таким самим, що й в основному тексті.

Цитати окремими рядками набирають у лапках чи без них. Не заключають у лапки цитату, коли перед нею текст попереджує, що далі йде цитата, або за цитатою йде вказівка на джерело. Також не беруть у лапки віршованих цитат, якщо їх набирають з виключенням посередині формату.

Якщо вказівка на автора чи на джерело цитати йде безпосередньо за нею, то її беруть у дужки, причому крапку ставлять після останньої дужки. Не подають повних посилань на джерело цитату у виданнях для масового читача та підручниках для середніх шкіл.

НАБІР ПЕРЕЛІКІВ

У текстах наукових, технічних, довідкових видань бувають переліки, тобто частини тексту, розбиті на пункти і підпункти, що мають цифрове чи буквене позначення з крапкою, дужкою, тире чи символом.

Переліки набирають трьома основними способами:

• всі пункти упідбір розділяючи комами чи крапками з комами;

• всі пункти з абзацу, розділяючи комами чи крапками з комами;

всі пункти з втягнення других рядків, розділяючи комами чи крапками з комами.

Нумерують переліки римськими чи арабськими цифрами з крапкою(1,2,, 3) чи арабськими цифрами з дужкою (1), 2), 3), …

Інколи позначають переліки і великими буквами з крапкою(А, Б, В…в алфавітному порядку) чи малими з дужкою(а), б), в),…)

Для виділення переліків(підпунктів) застосовують також різні графічні елементи, але найчастіше — знак тире.

Залежно від структури, обсяги і значення переліки набирають упідбір з текстом або з абзацного відступу . При цьому другий і наступні рядки набирають на повний формат чи з втягнення.

Упідбір з текстом набирають переліки, коли їхніми елементами є окремі слова, невеликі словосполучення, речення, що мають у середині розділові знаки і не потрібно ніякого виділення, а також у компактних виданнях.

Переліки упідбір з текстом нумерують, як правило, арабськими з цифрами з дужкою або позначають малими буквами з дужкою.

У таких випадках кожний елемент переліку починають з малої букви і відділяють один від одного комою або крапкою з комою.

З абзацного відступу набирають переліки тоді, коли елементи їх включають одне або декілька закінчених речень, а також коли потрібно особливо підкреслити кожний елемент.

Якщо елементи переліку дуже поширенні(набираються з декількох закінчених речень), їх нумерують арабськими цифрами з крапкою. При цьому кожний елемент починається з абзацу з великої букви і закінчується крапкою . Другий і наступні рядки набирають на повний формат:

1.перевірити надійність встановлення апаратури на робочому столі.

2. Оглянути загальний стан апаратури, перевірити справність електропроводки з’єднувальних шнурів.

У переліках з коротким текстом другі і наступні рядки набирають: на повний формат, або з втягнення так щоб номери звисали, а текст останнього рядка починався по вертикалі.

9.Увімкнути апаратуру комп’ютера у послідовності: стабілізатор напруги, дисплей, системний блок

10.Відрегулювати яскравість свідчення екрана дисплея, фокусування контрастність.

11.При виявленні будь-яких несправностей роботу не розпочинати, повідомити про це керівника.

При наборі переліків вирівнюють розряди чисел. При цьому найдовший порядковий номер набирають з нормальним абзацним відступом, а перед коротшими номерами абзацний відступ збільшують на пів кегельну. Після цифри і крапки текст відбивають також на пів кегельну і цей пробіл не змінюється при форматуванні тексту.

Якщо елементів і підпунктів багато, доцільно виділити знаком тире:

1.Порядок увімкнення комп’ютера :

— увімкнути стабілізатор напруги;

• увімкнути системний блок;

• увімкнути монітор.

• увімкнути принтер(при необхідності

Своєрідним видом рубрикації є заголовна буква, що складається шрифтом значно більшого кегля, спеціальним орнаментованим знаком, чи ілюстрованої букви. Такі НАБІР ТЕКСТУ З ІНІЦІАЛЬНИМИ ЛІТАРАМИ букви в поліграфії називають ініціалом, які приставляють до тексту на початку книги або розділу для підсилення рубрикації і додаткового оформлення книги полоси.

Ініціали часто оформлюють у виданнях художньої, дитячої літератури, збірках, віршів, журналах. Ініціали дуже прикрашають видання. За рисунком ініціали переважно підбирають відповідно до рисунка шрифту основного тексту тієї ж гарнітури, але напівжирного накреслення, часто — курсивного. В усіх випадках ініціали мають бути складені згідно з розміткою оригіналу. При цьому слід враховувати , що шрифтові чи ілюстровані ініціали ставлять замість першої букви першого слова тексту. Вони можуть врізатися в текст повністю або частково — тільки нижньою його частиною в перший рядок, а також розташовуватися на полях. Якщо ініціал розташований вище першого рядка тексту, його вирівнюють по нижній ліній шрифту першого рядка та по лівому краю тексту і не відбивають від слова, яке продовжує ініціал: Заплечкою ініціальної літери після першого рядка більше, ніж літери основного шрифту. При такому оформленні ініціалів збільшується інтерліньяж між рядками.

Які слова для щирого привіту?

Шукали в радості,й здається не знайшли.

Хіба не диво це —з далекого край світу

До вас неждано ми в гості прибули…

Якщо ініціал врізаний у текст повністю(у вигляді «вікном »), його вирівнюють по верхній ліній шрифту першого рядка і лівому краю тексту і не відбивають від слова, що продовжує ініціал. Відбивка ініціала від наступних рядків, набраних втягненням, має дорівнювати пів кегельній:

Котик Васько сидів на підлозі біля комода і ловив мух. А на комоді, з самого краю, лежав капелюх.

Інколи слово, що починається ініціалом, набирають прописними буквами. У цьому випадку ініціал вирівнюють по верхній лінії шрифту великих букв першого слова:

Одежа у всіх запорожців була по ранжиру однакова й одного кольору: жупан, зверху черкеска з вильотами, штани саєтові із дорогого англійського сукна, чоботи сап’янці , пояс шалевий і шапка кабардинка кругла….

Якщо перший рядок після ініціала має починатися абзацним відступом, то відступ не роблять, щоб ініціал був закритий текстом

.

Імпорт тексту

У зв’язку з тим, що PM призначений в основному для верстання, тобто для одержання оригінал – макету, важливою є процедура імпорту файлів, підготованих в зовнішніх текстових процесорах, або редакторах.

Текстові блоки

Активізувавши кнопку Стрілка і ткнувши мишкою в будь-яку ділянку тексту, побачимо текстовий блок, тобто текст, обмежений зверху і знизу лінійками з вушками.

Текст може розміщуватись в декількох текстових блоках, при цьому вони можуть бути незалежні один від одного або зв’язані в єдину систему. У випадку книги маємо ланцюг зв’язаних текстових блоків, кожний з яких займає окрему сторінку. Операції з текстовими блоками здійснюються в режимі Стрілка. Якщо потягнути мишкою за індикатор(вушко), текстовий блок збільшується або зменшується в розмірах. Індикатори можуть знаходитись в такому стані:

порожній індикатор за межами границі блоку немає;за межами відповідної границі текстового блоку є текст, всередині якогось іншого блоку. Крім цього знак» означає, що даний текстовий блок, знаходиться в ланцюгу зв’язаних блоків;червона стрілка на нижній межі текстового блоку свідчить про те, що даний блок є останній в ланцюзі , і при цьому текстових блоків не стало для розміщення всього тексту. Таким чином, за межами блоку є нерозміщений текст.

Команда Помістити

Використовується для імпортування тексту, підготованого в інших програмах додатках(наприклад Word)

Файл(File) → Помістити. Це стандартне діалогове вікно Windows. Перед викликом вікна курсор може знаходитись в будь-якому режимі, оскільки в ході імпорту PM замінить курсор на піктограму розміщення тексту. У вікні знаходимо потрібний текстовий файл Відкрити(open).PM має три типи піктограм розміщення тексту:ручний;напівавтоматичний;автоматичний.

При ручному розміщенні тексту клацнути піктограмою на початку поля сторінки;сторінка заповниться текстом. Потім клацнути мишкою на індикаторі з червоною стрілкою в нижній частині блоку і знову піктограмою розмістити текст на наступній сторінці, яку треба викликати на екран.

Для автоматичного заповнення треба:Макет → авто заповнення. Цей режим корисний для гладкого тексту. Складні тексти(наприклад, багато ілюстровані)імпортують в ручному режимі:

При заповнені текстом можна утворити текстовий блок із заданими розмірами. Для цього протягнути піктограму розміщення тексту з одного кута блоку в інший. Для тексту в режимі Текст протягуємо текстовий маркер.

Редагування Тексту

Після імпорту тексту із зовнішнього редактора в PM, його потрібно редагувати. Сюди можуть входити:вставлення стилів, поліграфічних тире, лапок, пробілів. Для цього є спеціалізований вмонтований в PM текстовий редактор .Крім можливостей і способів роботи з редактором, здійснюється підготування текстів для верстання, перевірка орфографії за допомогою словників, пошук і заміна фрагментів тексту.

Редактор матеріалів

Для переходу до редагування матеріалу в текстовому режимі потрібно:

1.активізувати інструмент Текст;

– курсор в потрібне місце тексту;

• команда Редагування → текстовий режим або

2виділити текстовий блок;

Редагування. → Текстовий режим або

3.виділити текстовий блок;

–тричі клацнути по ньому мишкою.

У вікні редактора завантажується весь текстовий матеріал. Якщо треба перейти до редагування наступного текстового блоку, його потрібно знайти., виділити і знову тричі клацнути.

Для повернення в режим верстки(макету) можна:

■ Матеріал → Закрити матеріал

■ Закрити вікно редактора матеріалів

Одержимо вікно з макету з публікацією; активним буде режим Текст. Для переходу в режим макету, без закриття редактора матеріалів можна: Редагування → Режим верстки. Відкривається вікно макету, а під ним, залишається відкритим вікно редактора матеріалів. Тепер вікна можна перемикати.

Меню Вікно містить список всіх відкритих вікон в PM і дозволяє перейти до потрібного. Цей список буде наступний і в режимі макету, і в текстовому режимі.

Робота з вікнами редактора матеріалів

Редактор матеріалів дозволяє здійснити деяке налаштування:Файл(File)→ налаштування Додаткові(More) → Додаткові налаштування. В цьому вікні задати шрифт(гарнітуру), кегель, об’єм. Прапорець Показати цього вікна виведе на екран ознаки кінців абзаців, переходів на новий рядок, табуляції і пробілів. При активному перемикачі Показати імена стилів зліва від кожного абзацу виведеться його стиль.

Перевірка Орфографії

Команда Сервіс → Орфографія → Перевірка орфографії. Доступна тільки в редакторі матеріалів . Для кожного абзацу публікації повинна бути визначена мова. Назначити абзацові мову можна у вікні Параметри абзацу або в стилі абзацу.

Область перевірки орфографії задається Зоною пошуку в комбінації з Документом, Після встановлення області перевірки кнопка Почати змінити назву на: Пропустити.

Як тільки програма знайде слово, знайдене в словнику вона пропонує Пропустити і Замінити його. Якщо в полі замінити на для зміни помилкового слова не знайшлося потрібного його вводять в це поле з клавіатури. Виправлене слово повторно підлягає перевірці, як і початковий варіант.

В процесі перевірки орфографії можна модифікувати словники. P. M має словники основний і користувача. Додавати слова можна тільки в останній.

Коригувати словники можна за допомогою редактора словників, тобто окремою програмою Dictionary Edition. Виконаний(завантажувальний) файл редактора можна знайти в каталозі PM≥ ∕EXSTRAS∕TEXT. Файли словників мають розширення UDS(USER D i c t i o n a r y ).

Операції пошуку і заміни

Пошук завжди проводиться від точки встановлення кур сора .PM має два вікна:Найти (find)і Замінити (С h a n g e ). В той же час для пошуку можна користуватися вікном Замінити.

При пошуку з одночасною заміною задається два параметри: зразок(шуканий текст) і заміна. Перед заміною рекомендується зберегти варіант публікації, тому що відмінити дії в процесі заміни немає. Якщо заміна була невдалою, можна повернутися до останньої збереженої версії командою Відновити(r e v e r t). В меню Файл(F i l e) редактора матеріалів.

Вікно Замінити відкривається в редакторі матеріалів: курсор повинен знаходитися на початку тексту, який підлягає заміні.

Предметом пошуку і заміни можуть бути як і звичайні букви, цифри і символи, які є на клавіатурі, так і службові символи P.M — тонкі і широкі пробіли, дефіси, тире,лапки, входи предметного покажчика, ознаки кінця абзацу, примусові розриви рядків.

Форматування символів

Основні поняття.

Шрифтом називається характер зображення літер або, як прийнято в поліграфії, набір символів даного рисунка.

Гарнітура являє собою набір художніх вирішень, що відрізняють даний шрифт від інших. Вона складається з декількох шрифтів.

Накреслення-один із варіантів шрифтів у гарнітурі. Воно визначає вигляд шрифту . Назва накреслення містить декілька слів. Перше визначає насиченість, друге степінь нахилу, третє доповнює визначення накреслення(широкий, вузький).

Накреслення містить наступні характеристики:

■ насиченість — відносна товщина штрихів символів;

■ пропорційність — відносна ширина знаків шрифту, базою служить буква М;

■ кегель — вертикальний розмір символів шрифту, куди входить висота очка літери і вільний простір над і під літерою(заплачки).

Робота з інструментом Текст

Активізувати на палітрі інструментів кнопку <Т>. Курсор прийме форму стилізованої букви I Тепер можна набирати, виділяти форматувати символи. Перейти до роботи з текстом можна трьома способами:

■ вибрати інструмент Текст (копка Т)на ПІ.

■<Alt>+<Shift>+<F1>

■<Сt l Space.>

Якщо вибраний інструмент Стрілка(↑), то ця комбінація проходить роботу в режим тексту; при повторному натисканні на неї —в режим стрілки. Ця комбінація використовується для зміни масштабу. Поки натиснуті обидві клавіші, можна змінювати масштаб зображення, вибираючи область збільшення курсором(рисуючи ним рамку) або клацнувши мишкою на елементі.

Задача атрибутів форматування

Задача атрибутів форматування:

За допомогою вікна Параметри шрифту(команда) Текст(Type)→ Шрифт

■ За допомогою команд підменю(Гарнітура Кегель, Накреслення

■ За допомогою Керуючої Палітри(команда Вікно → Показати Керуючу палітру.

■ Вибір гарнітури

■ Вікно Параметри Шрифту(Текст) → шрифт.

■ Через меню Текст(його підменю )

■ Через Керуючу палітру(внизу екрану).

Керуюча палітра

Підвищує швидкість верстання за рахунок швидкого доступу до всіх функції локального форматування та елементів макету(розмір елементу, його координати, кут повороту). Якщо її немає на екрані— Вікно → Показати керуючу палітру. Вона має різний вигляд в залежності від активного інструменту і типу видільного об’єкту.

Інші палітри(плаваючі) викликаються командою Вікно → Показати < ім’я палітри. Містять заголовок, ім’я, меню команд, основне вікно, рядок статусу. В основному вікні — список елементів палітри, які можна утворити або ліквідувати. В палітрі можуть знаходитись додаткові елементи, наприклад, список відтінків кольору, кнопки заливки і обтікання в палітрі кольорів.

Форматування абзаців

Розбиття тексту на абзаци з одного боку має смисловий сенс, а з другого —відіграє роль декоративного елементу. Наявність абзаців структуру є текст робить його більш виразним та легким для читання.

Абзац—основний елемент форматування в PM. Для того, щоб стати абзацом, послідовність набраних символів повинна закінчуватися ознакою кінця абзацу, що забезпечується клавішею<Enter>.

Форматування рядків(Виключення)

Типи розміщення тексту по горизонталі:

■ по лівому краю(<ctrl>+<shift>+L);

■ по правому краю(c t r l + < s h i ft> +p);

■ По центру(<C t r l>+<+<shift>+c);

■ на формат (<ctrl>+<shift>+j);

■ повне форматування(< ctr +Sift>+F)— всі рядки, включаючи останній, розтягуються на повний формат.

Використовується рідко — як ефект в крупних заголовках, плакатах.

Встановлення ви ключки тексту

Атрибути форматування налаштовуються за допомогою вікна, меню керуючої палітри.

1)використанням вікна Параметри абзацу. Вікно відкривається одним із трьох способів: Текст → абзац <ctrl>+M;правою кнопкою мишки в межах абзацу і в контекстному меню вибрати команду Абзац…

1. За допомогою меню Текст Ви ключка — вибрати потрібний тип.

2. За допомогою керуючої палітри.

3. За допомогою керуючої палітри

Оформлення абзаців: відбивки і лінійки

Для виділення абзаців застосовують відбивки і лінійки. Відбивки До або Після абзацу задаються в діалоговому вікні Параметри абзацу.Формування лінійок здійснюється в діалоговому вікні Ліній абзацу, яке викликається командою Ліній з вікна Параметри абзацу. При цьому лінійками виділяється абзац, в якому знаходиться маркер тексту.

Інтернет — глобальна комп'ютерна мережу, що охоплює увесь світ. Вона складена із різноманітних комп'ютерних мереж, об'єднаних стандартними угодами про засоби обміну і єдиною системою адресації. Інтернет утворює ядро, що забезпечує зв'язок різних інформаційних мереж, які належать різним установам в усьому світі.

А, щоб різні комп'ютери з Інтернету могли повідомлятися друг з одним, використовуються протоколи, тобто. правила чи умови комунікації. Мова Інтернету називається TCP/IP, що означає протокол Управління передачею / Інтернет - протокол. Будь-який комп'ютер у тому, щоб спілкуватися з Інтернету, мусить уміти "говорити" мовою TCP/IP. Цей стандарт є "відкритим", що означає, що вона є фірмовим продуктом якоюсь однією компанії. Основна операційна система називається UNIX, але стандарт Інтернету пристосований від використання усім найпоширеніших системах, як-от UNIX, PC і Macintosh.

Інтернет складається з взаємозалежних мереж, експлуатованих університетами, надають державні установи, військовими, корпораціями та інші організаціями. Ці мережі пов'язані одне з одним різними видами устаткування такі як маршрутизатори, мости і комутатори. Маршрутизатори вирішують, у напрямі відіслати мережні дані, попередньо посилаючи пакети по потрібному адресою й потім "> маршрутизируя" дані у бік відповідного комп'ютера, де ті пакети збираються знову. Мости призначені для поєднання двох будь-яких сегментів кабельної проводки всередині мережі; комутатори – це пристосування для замикання і розмикання ланцюгів.

Однією з найпопулярніших служб, що виникли з урахуванням Інтернету, стала «>В c e світня паутина » WWW (>W о r l d W i d е W е b). T и п о в а «> W е b- сторінка » є повний екран текстовій та графічної інформації, що з деяким конкретним предметом чи питанням. Ключове слово і (чи) зображення за показ такої сторінці виділено. Якщо користувач вибирає одне із таких виділених елементів, то, на екрані відтворюється нову сторінку, присвячена обраному слову чи зображенню. Користувач може, слідуючи таким посилань, продовжити висновок на екран нових сторінок. Програма, яка проводить пошук, вибірку і відтворення Web-сторінок , називається браузером, а комп'ютери, бережуть інформацію, –Web-серверами.

Концепцію «павутиння» розробив 1990-гоТ.Бернерс-Ли у Європейському центрі ядерних досліджень ЦЕРН у Женеві (Швейцарія). Він просто хотів створити систему, що допомагає б ученим співпрацювати, застосовуючи спрощені способи створення та ефективного використання мультимедійної інформації ь) між документами називають гіпертекстом. До сформування системи гіпер едіа «павутиння» поєднує гіпертекст з мультимедіа (текст, зображення, звуку й відео). Спільне користування інформацією, котра міститься в «павутинні», став можливим завдяки застосуванню до створенняWeb-стpaницoбщeгoязикa,пoлучившeгoнaзвaниeгипepтeкcтoвoгoязикaoписaниядoкумeнтoвНТML, загального протоколу обмінюватись інформацією, названого гіпертекстовим транспортним протоколом TTP, і стандартного формату адрес (уніфікованого покажчика ресурсів)URL. Важливим гідністюURL і те, що може працювати із кожним протоколом, Не тільки зHTTP; це означає, що «всесвітнє павутиння» спроектована те щоб її було використовувати з усіма існуючими і майбутніми мережними службами.

«Павутиння» в ЦЕРНі виключно високу популярність і з'явилася інших науково-дослідних центрах, включаючи національний центр США по застосуванням суперкомп'ютерних обчисленьNCSA. У 1993 групу працівниківNCSA, очолюванаМ.Эндрессеном, початку розробку поліпшеного Web-браузера, названих «>Мозаик». «>Мозаик» міг працювати більшості типів робочих станцій та персональних комп'ютерів. Безкоштовний доступом до програмі перегляду зробив «павутиння» виключно популярної, і кількість інтерпретацій мережі почала зростати з феноменальною швидкістю. Протягом кількох місяців кількість використовуваних примірників «>Мозаик» перевищила мільйон, а трафік WWW виріс у 10 тис. раз.Эндрессен і його групи пішли зіNCSA, щоб працювати над комерційної версією «>Мозаик». Потім з'явилися б і інші комерційні браузери, які сприяли швидкому зростання зухвальства і розвитку «мережі всесвітнього павутиння».

Спектр користувачів WWW досить широкий. Їїмультимедиа-возможности зручні для астрономів, що у спільні спостереження за кометами, для математиків привабливі відтворювані на екрані геометричні фігури, а біологів – доступом до великим баз даних із білкам. Завдяки тим самим засобам стало можливим «віртуальні тури», присвячені огляду колекцій творів мистецтв у різних музеях. Такі державні організації, як НАСА,Смитсоновский інститут звертаються і Бібліотека Конгресу використовують WWW для публікації текстовій інформації та зображень. Корпорації розміщують реклами у вузлах WWW рекламу, інформацію щодо продажу апаратних чи програмних продуктів і приймають замовлення. Для індивідуальних користувачів, які мають власними комп'ютерними ідентифікаторами, найбільш захоплюючим є створення своїх «базових W eb-сторінок », які нові змогу самовираження та Постійної спільної користування інформацією.

Цілі виконання курсової роботи:

1. ознайомитися з всесвітньої комп'ютерної мережею Інтернет, і які у ній технологіями;

2. освоїти прийоми ефективного пошуку необхідної інформацією мережевих ресурсах;

3. отримати практичного досвіду пошуку інформації з заданої темі;

4. освоїти основи мови HTML й фізичні методи створення Web- документів;

5. отримати практичного досвіду створення Web- сторінок з урахуванням знайдених мережі документів;

6. отримати глибоку теоретичну і практичну підготовку за фахом з урахуванням самостійного вивчення і узагальнення наукової, навчальної літератури та тих нормативних документів, і навіть формування умінь і навиків для роботи у мережі.

Завданнями курсової праці є:

- розгляд загальних принципів побудови і функціонування Всесвітньої комп'ютерну мережу Інтернет;

- розгляд загальних принципів організації пошуку інформацією Інтернету;

- пошук інформації з заданої темі у мережі Інтернет;

- аналітичний огляд знайдених документів;

- створення Web- сторінки з урахуванням знайдених мережі документів.