- •Тема 1. Поняття інноваційної політики
- •Тема 1. Поняття інноваційної політики
- •1.1. Сутність інноваційної політики, її цілі та завдання
- •1.2. Нововведення як складова інноваційної політики
- •1.3. Вплив інноваційної політики на конкурентоспроможність країни
- •2003 Р. (у відсотках до обсягу ринку)
- •1.4. Принципи інноваційної політики
- •1.5. Передумови та рівні формування інноваційної політики
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел
- •Тема 2. Еволюція розвитку інноваційної політики
- •2.1. Етапи розвитку інноваційної політики
- •2.2. Світові тенденції інноваційної політики
- •2.3. Досвід країн у формуванні та реалізації інноваційної політики: інноваційна політика країн єс, Китаю, Японії, країн снд
- •2.4. Антикризова інноваційна політика міжнародних компаній
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел
- •Тема 3. Інноваційна політика україни
- •3.1. Інноваційне табло для України
- •3.2. Нормативно-правове забезпечення інноваційного розвитку економіки
- •3.3. Особливості формування державної інноваційної політики в Україні
- •3.4. Національна інноваційна система України
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел
- •Тема 4. Державна інноваційна політика
- •4.1. Інноваційні виклики та необхідність державної політики
- •Виклики в інноваційній сфері і відповідні дії на них
- •4.2. Сутність державної інноваційної політики
- •4.3. Вплив державної інноваційної політики на економічне зростання
- •4.4. Методи реалізації державної інноваційної політики
- •4.5. Напрями та шляхи вдосконалення державної інноваційної політики
- •4.6. Державні пріоритети в сфері науки і технологій
- •4.7. Державні науково-технічні та інноваційні програми
- •4.8. Державно-приватне партнерство як механізм підтримки інноваційної діяльності
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел:
- •Тема 5. Регіональна інноваційна політика
- •5.1. Мета, завдання та принципи регіональної інноваційної політики
- •5.2. Функції регіональної інноваційної політики
- •5.3. Способи забезпечення формування регіональної інноваційної системи
- •5.4. Кластерний механізм реалізації регіональної інноваційної політики
- •5.5. Регіональні інноваційні програми
- •5.6. Мережева взаємодія при реалізації інноваційної політики
- •5.7. Програмний та проектний підходи у реалізації регіональної інноваційної політики
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел
- •Тема 6. Інноваційна політика корпоративних структур
- •6.1. Корпоративні структури в інноваційній моделі економічного зростання
- •6.2. Напрями реалізації інноваційної політики корпоративних структур
- •6.3. Механізми реалізації інноваційної політики корпорацій
- •6.4. Державна політика у забезпеченні результативності науково-технологічної діяльності корпоративних структур
- •6.5. Політика формування корпоративних інноваційних систем
- •6.6. Зарубіжний досвід компаній у формуванні та реалізації інноваційної політики
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел
- •Тема 7. Взаємозв’язок інноваційної політики та інноваційної стратегії на мікрорівні
- •7.1. Поняття інноваційної політики підприємства
- •7.2. Підходи до розробки інноваційної політики підприємства
- •7.3. Інноваційні стратегії підприємства
- •7.4. Принципи розробки інноваційних стратегій підприємства
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел
- •Тема 8. Інфраструктура з підтримки бізнесу та інновацій
- •8.1. Сутність інноваційних мереж
- •8.2. Приклади мереж з підтримки бізнесу та інновацій
- •8.3. Організаційно-інфраструктурне забезпечення інноваційного розвитку підприємств
- •8.4. Учасники інфраструктури з підтримки бізнесу та інновацій
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел
- •Тема 9. Фінансова підтримка інноваційного розвитку
- •9.1. Сутність та значення урядового впливу на інноваційні процеси
- •9.2. Тенденції у фінансуванні науково-дослідницьких та інноваційних проектів
- •9.3. Моніторинг та оцінювання фінансування інноваційних проектів
- •9.4. Аналіз державної інноваційної політики в Україні щодо фінансування інноваційних проектів
- •9.5. Порівняльний аналіз фінансової структури дослідницької діяльності в Україні, єс та інших країнах світу
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел
- •Тема 10. Інноваційна культура
- •10.1. Сутність поняття інноваційної культури
- •10.2. Структура та функції інноваційної культури
- •10.3. Процес формування інноваційної культури підприємства
- •10.4. Особливості розвитку інноваційної культури в Україні
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел:
- •Тема 11. Оцінка ефективності та та результативності інноваційної політики
- •11.1. Поняття ефективності та результативності інноваційної політики
- •11.2. Чинники впливу на ефективність інноваційної політики підприємства
- •11.3. Методи та показники оцінки ефективності й результативності інноваційної політики
- •11.4. Шляхи підвищення ефективності та результативності інноваційної політики
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел
- •Тема 12. Напрями реалізації інноваційної політики
- •12.1. Удосконалення управління у сфері інновацій
- •12.2. Активізація інноваційної діяльності на підприємствах
- •12.3. Поєднання потенціалу сфери досліджень і розроблень із промисловістю
- •12.4. Підвищення рівня інноваційної діяльності в регіонах
- •12.5. Розвиток етико-естетичних навичок у контексті інноваційної культури
- •12.6. Конкурентоспроможність на світовому ринку у сфері екоінновацій
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел
12.4. Підвищення рівня інноваційної діяльності в регіонах
Узгодження регіональної системи з точки зору ефективності, дієвості та результативності розроблених заходів відіграє найважливішу роль. Останні дослідження довели вирішальне значення наступних сфер для формування політики:
- наявність структурних інститутів, таких як регіональні науково-дослідні ради, має вирішальне значення для процесу управління, оскільки вони забезпечують узгодженість та координацію виконання обов’язків;
- сітке формулювання стратегічних політичних цілей, їх фінансування, впровадження та контроль є основними рушійними силами ефективного управління;
- така система управління передбачає активну участь зацікавлених організацій в розробці заходів політики;
- співпраця регіональних суб’єктів (фірм, установ тощо) з кластерами, виробничими та науковими організаціями в інших регіонах з метою сприяння трансферу технологій;
- підвищення здатності компаній, зокрема МСП, до освоєння нових технологій, залучення вітчизняних та іноземних інноваційних компаній з метою покращення виробничої бази;
- удосконалення технічних та управлінських навичок фахівців у регіонах;
- посилення місцевої науково-виробничої бази шляхом відкриття регіональних відділень науково-дослідних організацій, що відіграють вагому роль в розвитку місцевої економіки;
- спрямування регіональної економіки на нові галузі економіки та напрями технологічного розвитку, а також диверсифікація місцевої виробничої бази;
- створення нових або диверсифікація існуючих регіональних науково-дослідних організацій в нових галузях досліджень, що динамічно розвиваються;
- підтримка створення компаній start-ups та spin-offs в нових прогресивних технологічних галузях з запровадженням необхідних механізмів фінансування (венчурний капітал, банківські позики) та залученням висококваліфікованих фахівців в рамках співпраці даних компаній з науковими центрами та вищими навчальними закладами.
На сьогоднішній день якість більшості українських регіональних програм є низькою. Крім того, існуючі програми мають низку недоліків, таких як негарантовані бюджети, що призводить до низької ефективності їхнього виконання. В частині регіонів такі програми завершилися у 2010 або 2011 роках, тому вже зараз необхідно плідно працювати над вдосконаленням старих програм та розробкою нових.
Для підвищення рівня інноваційної діяльності в регіонах варто вжити такі заходи [5, с. 57-59]:
Необхідно розробити єдину структуру регіональних інноваційних програм (планів) для усіх регіонів країни. Доцільним є затвердження Міністерством економічного розвитку і торгівлі України загальної методології, схеми та процесу, включаючи: детальний опис економічного потенціалу кожного регіону; детальний опис наукового, технологічного та інноваційного потенціалу кожного регіону; SWOT-аналіз стану та перспектив економічного, інноваційного, науково-технологічного розвитку кожного регіону; джерела фінансової підтримки; показники виконання програми; перелік заходів та показники оцінки їх реалізації; перелік інноваційних проектів. SWOT-аналіз повинен бути підготовлений МЕРТ централізовано за єдиною структурою. Він має містити аналогічні показники для всіх регіонів з метою отримання об’єктивної картини економічного, інноваційного та науково-технологічного розвитку.
Плани інноваційної діяльності повинні розроблятись для усіх регіонів відповідно до загального узгодженого та координованого Урядом розкладу. Такі плани повинні подаватись до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України та /або до Агентства, що відповідає за реалізацію державної інноваційної політики (Держінформнауки), для обговорення та затвердження. Вони можуть формуватись окремо від загальних програм соціально-економічного розвитку та мати окремий виділений регіоном бюджет на підтримку інноваційних заходів. До того ж, вони повинні узгоджуватись з іншими стратегічними цілями регіону.
Місцеві органи виконавчої влади мають повною мірою здійснювати координацію та моніторинг інноваційної діяльності в регіоні. Для забезпечення ефективної реалізації заходів регіональної інноваційної політики може бути або створено спеціальну організацію або ж відповідні обов’язки покладені на вже існуючу (напр. регіональні центри науки, інновацій та інформатизації Держкомінформнауки). Метою цієї пропозиції є координація регіональних програм та іншої діяльності університетів, науково-дослідних інститутів, центрів трансферу технологій, центрів науки, інновацій та інформатизації (ЦНІІ), торгово-промислових палат, та інших регіональних структур в сфері інновацій. Крім того, при обласних державних адміністраціях необхідно створити дорадчі органи – регіональні ради з питань науково-інноваційного розвитку (РРНІР), які б допомагали адміністраціям формулювати та здійснювати моніторинг реалізації регіональної інноваційної політики.
У рамках процесу децентралізації регіони також повинні розробити власні механізми моніторингу та оцінювання, на кшталт регіональних інноваційних обстежень. Моніторинг / аудит результатів НДДКР, що фінансуються з державного бюджету, в усіх українських регіонах є важливим елементом такого механізму.
Посилити зовнішню активність та інтернаціоналізацію регіонів шляхом їх участь в форумах, міжнародних консиліумах та європейських мережах (ЄМП (див. запропонований захід С3), ЄБМ, НКП (див. запропонований захід А10), тощо).
Сприяти участі регіонів в національних мережах шляхом організації щорічних форумів з питань регіональної інноваційної політики.
Сприяти використанню інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) та послуг мережі Інтернет не лише у великих містах. Використання ІКТ є основою усіх заходів, спрямованих на підтримку інноваційного розвитку.
Необхідно розробити методики, організаційно-правові схеми надання регіональних цільових позик на окремі проекти.
Виконання регіонального плану заходів у сфері інновацій може бути ефективним тільки у разі акумулювання регіональними органами влади необхідних ресурсів. Фіксовані джерела (фінансові фонди) на фінансування регіональних інноваційних програм необхідно закладати в регіональних бюджетах. Регіональні інноваційні програми повинні отримувати фінансову підтримку від регіональних органів влади через захищені статті регіонального бюджету на підтримку інноваційних заходів. Доцільним є утворення на місцевому рівні інноваційних (венчурних) фондів за рахунок інвестування зацікавлених підприємств та фінансових установ .
Можливим додатковим джерелом ресурсів на виконання регіональних інноваційних програм є частина місцевих податків, а також частина централізованих податків, таких як податок на прибуток підприємств. Їх можна поєднати зі спеціальним бюджетом, виділеним центральними органами влади, для виконання конкретного стратегічного плану. Таким джерелом може бути частина податку на прибуток (за винятком податку на прибуток муніципальних підприємств та фінансових установ). Це вимагає відповідних змін у бюджетному кодексі України та повинно відображатися у щорічних бюджетних резолюціях і, відповідно, у щорічному державному бюджеті України (для кожного регіону окремо). Також, важливо забезпечити виконання існуючого законодавства у сфері інновацій (напр. Законів України (напр. Закон України «Про наукові парки», Закон України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технопарків» тощо).
Доцільно забезпечити (в рамках повноважень регіональних органів влади) звільнення від податків та надання податкових пільг на податки, що сплачуються до регіональних бюджетів, а також цільове інвестиційне податкове стимулювання. Розмір податкових пільг може варіюватись в межах, встановлених органами центральної влади. Регіональні органи влади повинні мати повноваження визначати ефективний рівень податкових пільг.
Забезпечити механізм стимулювання в регіонах пріоритетних інноваційних проектів, що реалізуються в рамках середньострокових пріоритетних напрямків регіонального інноваційного розвитку, затверджених регіональною радою та уповноваженим урядовим агентством у сфері інноваційної діяльності.
Для таких інноваційних проектів запровадити звільнення від сплати податку на прибуток підприємств на певний період часу, а також відстрочену сплату частини податку. Передбачити звільнення від сплати податків та митних зборів для обладнання, яке не виробляється в Україні і необхідне для реалізації проекту, протягом визначеної кількості перших років виконання проекту.
Необхідно розробити спеціальні конкурсні програми для МСП. Вони повинні враховувати регіональний інноваційний потенціал, наявність відповідної інфраструктури, мобільність компаній та персоналу, а також галузеві характеристики регіону. Важливою є підтримка технологічної модернізації підприємств в конкретних галузях регіону (спільне фінансування обладнання).
Виходячи з позитивного досвіду Києва та зважаючи на непомірно жорсткі умови надання банківських кредитів, доречно запустити регіональні програми, які забезпечують надання пільгових кредитів інноваційним компаніям та новим інноваційним підприємствам.
Реалізація запропонованих заходів збільшить рівень інноваційної активності в регіонах, забезпечуючи синергетичний ефект у наступних сферах:
покращення ефективності управління інноваційними процесами на регіональному рівні. Покращення координації та моніторингу інноваційної діяльності з боку місцевих органів влади та створення спеціалізованої організації для реалізації регіональних інноваційних проектів (або покладання цих функцій на вже існуючу організацію) дозволить уникати дублювання відповідальності у сфері інноваційної діяльності і допоможе зосередити центр контролю над інноваційними процесами в одній організації. Крім того, певні пільги для організацій підтримки підприємництва та сприяння інноваційній діяльності дозволять таким організаціям інвестувати заощаджені кошти безпосередньо у перспективні інноваційні проекти;
удосконалення процедур розробки та подальшої реалізації регіональних інноваційних програм. Як свідчить міжнародний досвід, регіональні інноваційні програми є ефективним інструментом реалізації інноваційної політики. Запропонована уніфікована структура програм, а також їх адекватна фінансова підтримка, дозволять в повній мірі реалізувати програмні заходи. Що в свою чергу призведе до посилення зв’язків між наукою та промисловістю, кращого використання результатів передових наукових досліджень в промисловості. Також це спричинить розвиток регіональної інноваційної інфраструктури та збільшення частки інноваційних підприємств у регіонах. Організації підтримки зможуть інвестувати заощаджені кошти безпосередньо у перспективні інноваційні проекти;
посилення інноваційної діяльності на рівні підприємств, що, в свою чергу, збільшить частку інноваційних підприємств в регіонах. Оскільки існує кореляція між часткою інноваційних підприємств і рівнем доходів, збільшення кількості інноваційних підприємств призведе до росту рівня доходів населення;
запропонований моніторинг / аудит результатів НДДКР, отриманих за рахунок коштів державного бюджету, в усіх регіонах України дозволить визначати їхню корисність для вирішення соціально-економічних та гуманітарних задач регіону.
