Питання для перевірки знань

1. У чому полягає сутність інноваційної політики в умовах трансформаційної економіки?

2. Яка  мета та завдання інноваційної політики на сучасному етапі?

3. Які нововведення може передбачати цільова установка інноваційної політики?

4. Яке місце інноваційної політики в системі регуляторів соціально-економічних процесів?

5. Чи має вплив інноваційна політика на конкурентоспроможність країни?

6. Які  принципи інноваційної політики можете назвати?

7. Як можете охарактеризувати передумови формування інноваційної політики?

 

Список використаних та рекомендованих джерел

1.      Андрушків Б. М. Інноваційна діяльність підприємств та організацій як метод стабілізації економіки регіонів України / Б. М. Андрушків, Н. Б. Кирич, О. Б. Погайдак // Вісник економічної науки України. – 2009. – №1 (15). – С. 23-25.

2.      Бочко О. Ю. Основні підходи визначення ефективності формування інвестиційно-інноваційної політики підприємства на засадах маркетингу / О. Ю. Бочко, О. В. Симканич // Науковий вісник НЛТУ. – 2006. – №16.1 – С.236-238. – 400 с.

3.      Ілляшенко С. М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи / С. М. Ілляшенко. – Суми:ВТД «Університетська книга», 2003. – 278 с.

4.      Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник / Н. В. Красноутська. – К. : КНЕУ, 2003. – 504 с.

5.      Ландик В. И. Инновационная стратегия предприятия: проблемы и опыт их решения / В. И. Ландик. – К. : Наукова думка, 2003. – 364 с.

6.      Максимова Т. С. Формування інноваційної політики на підприємстві / Т. С. Максимова, О. В. Філомонова, К. В. Лиштван // Економічний вісник Донбасу. – 2010. –  № 2 (20). – С. 181-183.

7.      Соціогуманітарний аспект інноваційно-технологічного розвитку економіки України : монографія / за ред. Л. І. Федулової. – К. : Ін-т екон. та прогнозув., 2007. – 472 с.

8.      Стратегічні виклики XXI ст. суспільству та економіці України. - Т.1. Економіка знань – модернізаційний проект України / за ред. В. М. Гейця, В. П. Семиноженка, Б. С. Кваснюка. – К. : Фенікс, 2007.

9.      Третяк В. В. Інноваційний розвиток як фактор конкурентоспроможності регіону / В. В. Третяк, Н. В. Дронова // Вісник Хмельницького національного університету. – Економічні науки. – Том 2. – 2008 (4). – с.129-132.

10.  Федулова Л. І. Інноваційна економіка: підручник / Л. І. Федулова. – К. : Либідь, 2006. – 480 с.

11.  Новий курс: реформи в Україні. 2010-2015. Національна доповідь / за заг. ред. В. М. Гейця. – К.: НВЦ НБУВ, 2010. – 232 с.

Тема 2. Еволюція розвитку інноваційної політики

 

2.1. Етапи розвитку інноваційної політики.

2.2. Світові тенденції інноваційної політики.

2.3. Досвід країн у формуванні та реалізації інноваційної політики: інноваційна політика країн ЄС, Китаю, Японії, країн СНД.

2.4. Антикризова інноваційна політика міжнародних компаній.

 

2.1. Етапи розвитку інноваційної політики

Інноваційна політика ґрунтується передусім на пріоритетах загальної економічної політики і має динамічний характер.

Увесь період становлення та розвитку системи державного регулювання інноваційної активності в розвинених країнах можна умовно розділити на три етапи:

1. Початковий етап (із середини 40-х до кінця 60-х років) охоплює два напрями державної політики, які між собою були недостатньо скоординовані й організаційно розділені на науковий та промисловий. Перший напрям державної політики був спрямований на підтримку НДЦКР у вищій школі, підготовку наукових кадрів і проведення фундаментальних досліджень у державних лабораторіях.

2. Другий напрям був націлений на регулювання галузевої структури виробництва, підтримку НДЦКР підприємств і сумісних з власним сектором досліджень.

Науково-технічна політика цього періоду окреслювалась обмеженим колом завдань, першими ланками інноваційного процесу, накопиченням знань та ресурсів, і практично не розглядались шляхи, спрямовані на практичне використання одержаних результатів.

Починаючи з 70-х років, увага до проблем нововведення посилилась у зв’язку з серйозними труднощами, які виникли під час промислового освоєння результатів науково-технологічних розробок у рамках великомасштабних стратегічних програм атомного, авіакосмічного і телекомунікаційного профілів. Саме в цей період виникло поняття інноваційної політики, постали питання пошуку та розроблення нових засобів стимулювання НДЦКР, прискорення впровадження у виробництво одержаних результатів. Збільшилось коло організацій, які залучались у сферу державного втручання, виникла необхідність об’єднання наукової й технічної політики з іншими напрямами державного регулювання, економічною, промисловою, енергетичною та соціальною, а також із засобами у сфері підготовки й використання робочої сили. Пошук нових шляхів стимулювання інноваційного розвитку започаткував створення центрів нововведень, кооперацію навчальних закладів і промислових фірм у здійсненні НДДКР (створення технопарків та інших організаційних форм взаємозв’язку науки й виробництва).

3. Третій етап (з 80-х до кінця 90-х років) характеризується формуванням законодавчих основ інноваційної політики, її нормативної бази, яка має стратегічний характер, розширенням методів стимулювання інноваційної діяльності; створенням нових організаційних форм проведення сумісних міжнаціональних наукових досліджень; підвищенням мобільності наукових кадрів; подальшим розвитком інформаційної технології як чинника економічного зростання у XXI ст.