11.3. Методи та показники оцінки ефективності й результативності інноваційної політики

Інноваційний потенціал економіки характеризується індексом технологічних досягнень (ІТД) (агрегований показник вимірювання досягнутого країною розвитку в галузі використання, створення та поширення технологій, а також підготовки кваліфікованого персоналу). За допомогою ІТД визначають рівень досягнень за такими напрямами науково-технічного прогресу та інноваційної діяльності, як:

   створення технологій та їх трансфер, що свідчить про введення у господарський обіг об’єктів прав інтелектуальної власності й вимірюється кількістю патентів, отриманих резидентами країни та обсягом виплат гонорарів на 1 млн. населення й ліцензійних платежів за використання технологій на 1 тис. населення;

   поширення новітніх технологій, що визначається для інформаційних технологій кількістю інтернет-хостів на 1 тис. населення, часткою продукції високого ступеня переробки, а також продукції високих технологій у сукупному обсязі експорту товарів;

   поширення традиційних технологій, що відображається індексами телефонізації країни та споживання електроенергії на душу населення;

   рівень професійної підготовки персоналу, який функціонально пов’язаний із середнім терміном навчання громадян країни віком 15 років і старших та сукупним контингентом учнів навчальних закладів із природничих наук третього ступеня.

У табл. 11.2 конкретизовано наведені вище індикатори в межах окремих країн.

 

Таблиця 11.2

Значення індикаторів науково-технічного розвитку

(отримані на підставі останніх доступних даних)

№ п/п	Індикатор	Середнє значення для ЄС	Лідери серед країн ЄС				США		Японія
1.1	Частка осіб з вишою освітою в частині населення віком 20-29 років	10,4 %	17,8	15,8	15,6	8,1		11,2
1.2	Частка осіб, шо мають закінчену вишу освіту в економічно активному населенні	21,2 %	32,4	29,7	28,1	34,9		30,4
1.3	Участь у програмах підвищення кваліфікації (навчання) для дорослих	8,4 %	21,6	21,0	20,8
1.4	Частка зайнятих у високо- і середньотехнологічних галузях промисловості	7,8 %	10,9	8,3	7,69
1.5	Частка зайнятих у високотехнологічних сегментах сектору послуг	3,2 %	4,8	4,5	4,3
2.1	Частка державних витрат на НДДКР у ВВП	0,66 %	0,95	0,87	0,86	0,56		0,70
2.2	Частка витрат на НДДКР бізнес-сектору в ВВП	1,19 %	2,85	2,14	1,63	1,98		2,18
2.3	Кількість заявок на патенти ЄС у високотехнологічних галузях економіки на 10 тис. населення	17,9	80,4	35,8	29,3	29,5		27,4
2.4	Кількість заявок на отримання патентів США у високотехнологічних галузях економіки на 10 тис. населення	110	35,9	29,5	19,6	84,3		80,2

 

У 1992 р. вийшов друком «Oslo Manual» – посібник зі збирання й інтерпретації показників технологічних інновацій, в якому зосереджено увагу на дослідженні інноваційних процесів на рівні промислових підприємств, подано основні визначення, якими послу­говуються у цій галузі, розкрито підходи до формування системи показників для характеристики інноваційної діяльності промислових підприємств, сформульовано методичні рекомендації з обробки й інтерпретації інформації, здобутої під час їхнього обстеження.

У посібнику зроблено спробу сформувати систему показників інноваційної сфери, які охоплювали б усі основні види інноваційної діяльності, були побудовані відповідно до логіки інноваційного процесу й відображали як цільову орієнтацію, так і вплив інноваційної активності на ефективність виробництва, позиції корпорацій на внутрішньому та світовому ринках. Такі показники, передбачені українським законодавством, наведено в табл. 11.3.

 

Таблиця 11.3

Показники системи економічного аналізу та

внутрішньогосподарського контролю, рекомендовані для

проведення комплексного оцінювання інновацій

Група показників	Показники	Примітка
1. Дисконтні показники оцінювання	Чиста теперішня вартість (NVP) Внутрішня норма рентабельності (IRR) Модифікована внутрішня норма рентабельності (MIRR) Індекс окупності інвестицій (РІ) Дисконтований термін окупності (DPP) Еквівалентний ануїтет (ЕА)	Розраховуються для формування загальної оцінки інновацій (NPV), для капітального нормування (PI, MIRR), уточнення особливостей динаміки проектних грошових потоків (1RR) та додаткової характеристики ризиків (DPP)
2. Традиційні показники оцінювання	Річні приведені витрати  Рентабельність інвестицій Термін окупності	Розраховуються для уточнен­ня ефективності інновацій на етапі попереднього аналізу
3. Показники оцінювання ліквідності та фінансової стійкості	Фінансовий важіль Коефіцієнт поточної ліквідності Коефіцієнт термінової (проміжної) ліквідності Коефіцієнт абсолютної ліквідності Коефіцієнт забезпеченості власними засобами	Розраховуються для оцінки виконання фінансових обмежень, проведення аналізу та побудови рейтингових моделей
4. Показники оцінювання ділової активності, ефективності діяльності та використання ресурсів	Оборотність активів: Оборотність оборотних активів Оборотність дебіторської та кредиторської заборгованості Оборотність матеріальновиробничих запасів Рентабельність активів (загальна): Рентабельність власного капіталу (чиста) Рентабельність продажу (за прибутком від продажу) Маржинальна рентабельність продажу Коефіцієнти матеріаловіддачі, фондовіддачі, матеріаломісткості, фондомісткості, зарплатомісткості тошо, середньозважена ціна капіталу, відсоткова ставка за кредитами та позиками	Показники рентабельності розраховуються для уточнення оцінки та факторного аналізу ефективності інновацій, для побудови рейтингових моделей тошо; коефіцієнти обертання, ресурсовіддачі та ресурсомісткості – для факторного аналізу та рейтингових оцінок; середньозважена ціна капіталу тошо – для визначення ставки дисконту, оцінки ризику тощо
5. Показники оцінювання ризиків	Середньоквадратичне відхилення та коефіцієнт варіації NPV, MIRR, РІ; бета-коефіцієнт акцій організації; скориговані бета-коефіцієнти ризиків головних видів діяльності Коефіцієнт операційного ризику Коефіцієнт фінансового ризику Запас фінансової стійкості у % до обсягу продажу Коефіцієнти ризикової чутливості інновацій	Розраховуються для отримання окремих оцінок ризику, його факторного аналізу та для формування інтегральної комплексної оцінки на підставі дисконтних критеріїв (NVP тощо)

 

На початку XXI ст. світова економіка прагне сформувати нову парадигму науково-технічного розвитку. Її складовими виступають:

   дедалі тісніший взаємозв’язок між ринками капіталу та новими технологіями, посилення соціальної орієнтації нових технологій;

   глобальний характер створення й використання знань, технологій, продуктів і послуг;

   формування економіки знань.

Економіка знань становить найбільшу зацікавленість для вчених і практиків і потребує створення відповідного методичного інструментарію для оцінювання національної економіки стосовно її відповідності критеріям економіки знань.

Слід зауважити, що нині немає єдиної міжнародної системи індикаторів розвитку економіки знань та розвитку інформаційного суспільства, оскільки це пов’язано з труднощами узгодження в глобальному масштабі наборів інформаційних продуктів і послуг.

У всьому світі помітні зміни у ставленні до людського капіталу, до створення розвинутої інфраструктури, яка сприяла б накопиченню досвіду і розвитку знань у сфері виробництва та споживання. Робляться спроби формування системи індикаторів, здатних відобразити рівень розвитку економіки знань.

Запропонований ООН, Світовим банком та відомими світовими експертними організаціями підхід до вибору таких індикаторів ґрунтується на багатоаспектному аналізові впливу поширення інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на суспільство в технічному, економічному й соціальному розрізах і на поетапному створенні системи моніторингу.