- •Тема 1. Поняття інноваційної політики
- •Тема 1. Поняття інноваційної політики
- •1.1. Сутність інноваційної політики, її цілі та завдання
- •1.2. Нововведення як складова інноваційної політики
- •1.3. Вплив інноваційної політики на конкурентоспроможність країни
- •2003 Р. (у відсотках до обсягу ринку)
- •1.4. Принципи інноваційної політики
- •1.5. Передумови та рівні формування інноваційної політики
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел
- •Тема 2. Еволюція розвитку інноваційної політики
- •2.1. Етапи розвитку інноваційної політики
- •2.2. Світові тенденції інноваційної політики
- •2.3. Досвід країн у формуванні та реалізації інноваційної політики: інноваційна політика країн єс, Китаю, Японії, країн снд
- •2.4. Антикризова інноваційна політика міжнародних компаній
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел
- •Тема 3. Інноваційна політика україни
- •3.1. Інноваційне табло для України
- •3.2. Нормативно-правове забезпечення інноваційного розвитку економіки
- •3.3. Особливості формування державної інноваційної політики в Україні
- •3.4. Національна інноваційна система України
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел
- •Тема 4. Державна інноваційна політика
- •4.1. Інноваційні виклики та необхідність державної політики
- •Виклики в інноваційній сфері і відповідні дії на них
- •4.2. Сутність державної інноваційної політики
- •4.3. Вплив державної інноваційної політики на економічне зростання
- •4.4. Методи реалізації державної інноваційної політики
- •4.5. Напрями та шляхи вдосконалення державної інноваційної політики
- •4.6. Державні пріоритети в сфері науки і технологій
- •4.7. Державні науково-технічні та інноваційні програми
- •4.8. Державно-приватне партнерство як механізм підтримки інноваційної діяльності
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел:
- •Тема 5. Регіональна інноваційна політика
- •5.1. Мета, завдання та принципи регіональної інноваційної політики
- •5.2. Функції регіональної інноваційної політики
- •5.3. Способи забезпечення формування регіональної інноваційної системи
- •5.4. Кластерний механізм реалізації регіональної інноваційної політики
- •5.5. Регіональні інноваційні програми
- •5.6. Мережева взаємодія при реалізації інноваційної політики
- •5.7. Програмний та проектний підходи у реалізації регіональної інноваційної політики
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел
- •Тема 6. Інноваційна політика корпоративних структур
- •6.1. Корпоративні структури в інноваційній моделі економічного зростання
- •6.2. Напрями реалізації інноваційної політики корпоративних структур
- •6.3. Механізми реалізації інноваційної політики корпорацій
- •6.4. Державна політика у забезпеченні результативності науково-технологічної діяльності корпоративних структур
- •6.5. Політика формування корпоративних інноваційних систем
- •6.6. Зарубіжний досвід компаній у формуванні та реалізації інноваційної політики
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел
- •Тема 7. Взаємозв’язок інноваційної політики та інноваційної стратегії на мікрорівні
- •7.1. Поняття інноваційної політики підприємства
- •7.2. Підходи до розробки інноваційної політики підприємства
- •7.3. Інноваційні стратегії підприємства
- •7.4. Принципи розробки інноваційних стратегій підприємства
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел
- •Тема 8. Інфраструктура з підтримки бізнесу та інновацій
- •8.1. Сутність інноваційних мереж
- •8.2. Приклади мереж з підтримки бізнесу та інновацій
- •8.3. Організаційно-інфраструктурне забезпечення інноваційного розвитку підприємств
- •8.4. Учасники інфраструктури з підтримки бізнесу та інновацій
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел
- •Тема 9. Фінансова підтримка інноваційного розвитку
- •9.1. Сутність та значення урядового впливу на інноваційні процеси
- •9.2. Тенденції у фінансуванні науково-дослідницьких та інноваційних проектів
- •9.3. Моніторинг та оцінювання фінансування інноваційних проектів
- •9.4. Аналіз державної інноваційної політики в Україні щодо фінансування інноваційних проектів
- •9.5. Порівняльний аналіз фінансової структури дослідницької діяльності в Україні, єс та інших країнах світу
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел
- •Тема 10. Інноваційна культура
- •10.1. Сутність поняття інноваційної культури
- •10.2. Структура та функції інноваційної культури
- •10.3. Процес формування інноваційної культури підприємства
- •10.4. Особливості розвитку інноваційної культури в Україні
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел:
- •Тема 11. Оцінка ефективності та та результативності інноваційної політики
- •11.1. Поняття ефективності та результативності інноваційної політики
- •11.2. Чинники впливу на ефективність інноваційної політики підприємства
- •11.3. Методи та показники оцінки ефективності й результативності інноваційної політики
- •11.4. Шляхи підвищення ефективності та результативності інноваційної політики
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел
- •Тема 12. Напрями реалізації інноваційної політики
- •12.1. Удосконалення управління у сфері інновацій
- •12.2. Активізація інноваційної діяльності на підприємствах
- •12.3. Поєднання потенціалу сфери досліджень і розроблень із промисловістю
- •12.4. Підвищення рівня інноваційної діяльності в регіонах
- •12.5. Розвиток етико-естетичних навичок у контексті інноваційної культури
- •12.6. Конкурентоспроможність на світовому ринку у сфері екоінновацій
- •Питання для перевірки знань
- •Список використаних та рекомендованих джерел
11.2. Чинники впливу на ефективність інноваційної політики підприємства
Діяльність будь-якого підприємства тією чи іншою мірою залежить від багатьох чинників. Поняття чинників впливу на організацію зводиться до його трактування як сукупності рушійних сил, що впливають на виробничо-господарську діяльність організації та забезпечують певний рівень отриманих результатів.
Загалом усі чинники впливу на інноваційну політику підприємств можна поділити на дві групи:
чинники, які діють в межах підприємства (внутрішні змінні), які в теорії менеджменту називають чинниками внутрішнього середовища;
чинники, які діють поза підприємством (зовнішні змінні), які називають чинниками зовнішнього середовища.
Рис. 11.4. Чинники впливу на інноваційну політику підприємств
До внутрішніх чинників впливу на інноваційну політику підприємств можна віднести усі ті внутрішні змінні, які мотивують працівників підприємств до створення інновацій. Такі чинники насамперед залежать від особливостей підприємств, працівників, індивідуальних умов праці (суспільні та матеріальні), а також від стратегії та структури підприємства (правові, організаційні та стратегічні). Такі чинники можуть бути як індивідуальними, так і груповими. Перші стосуються окремих працівників, а другі – колективу працівників на різних щаблях організаційної структури підприємства.
Першою групою чинників впливу на інноваційну діяльність підприємств є група суспільних чинників, до яких можемо віднести особистісні характеристики працівників та підприємців, а також міжособистісні відносини. Головними ознаками, що характеризують особистісний чинник працівників підприємства, є: освіта та знання, креативність, амбіції, наявність спільних інтересів, вміння працювати в колективі, правильне само організування тощо. Такі ознаки, як і зазначений чинник, мають індивідуальний характер, показником оцінювання якого є, насамперед, ефективність праці даного працівника та колективу, в якому він працює.
Особистісні чинники підприємців залежать від їх освіти та знань, досвіду роботи, здатності ризикувати, креативності, відкритості на інновації, амбіцій тощо. Показником оцінювання даної ознаки є фінансово-економічні результати підприємства, а також оцінювання умов та організування праці, що здійснюється самими працівниками підприємства.
Міжособистісні відносини відіграють важливу роль як чинник впливу на інноваційну активність підприємств, оскільки дають змогу максимально ефективно використовувати індивідуальні можливості працівників.
До матеріальних чинників впливу на інноваційну політику підприємств можемо віднести фізичні умови праці та матеріальну вартість результатів індивідуальної праці працівників. Своєю чергою, до показників оцінювання фізичних умов праці можемо віднести обсяг фінансових ресурсів, стан техніки та технології на підприємстві та кількість науково-дослідних лабораторій. Головними показниками оцінювання цього чинника у європейських країнах є розмір внутрішніх витрат підприємства на дослідження та розроблення, а також частка цих витрат у загальному розмірі інвестицій підприємства. Показниками оцінювання матеріальної вартості результатів праці працівників є розмір матеріальної і нематеріальної винагороди за працю (заробітна плата, премії, надбавки тощо).
До чинників, що пов’язані зі стратегією та структурою підприємства, пропонується відносити правові, організаційні та стратегічні чинники. Такий набір чинників можемо визначити як універсальний, що характерний будь-яким підприємствам незалежно від їх місцезнаходження (регіон, держава, материк). Однак залежно від місця розташування підприємства вплив окремих чинників може змінюватись.
Виділення зовнішніх чинників впливу на інноваційну діяльність підприємств дає змогу оцінити їхній вплив на інноваційну політику підприємства.
Для цього прийняти виділяти три групи чинників зовнішнього середовища, які визначають інноваційну політику підприємств: суспільство, економічна політика та ринок (див. рис. 11.4).
Суспільство як чинник впливу на інноваційну політику підприємств відіграє дуже важливу роль, яка проявляється в рівні економічного розвитку держави, відкритості на зміни, ефективному організуванні та заохоченні суспільства до інноваційних змін, які є визначальною умовою розвитку підприємств. З огляду на це, у цій площині виділяють дві групи чинників: суспільні та культурні.
Суспільні чинники знаходять своє відображення у динаміці розвитку сфери досліджень та розробок, а також в розвитку освіти. Торги, виставки, семінари, а також наукові конференції також є суспільною ініціативою, яка може стимулювати підприємства до інноваційної діяльності. Культурні чинники тісно пов’язані з історією окремих держав.
Наступним важливим чинником впливу на інноваційну активність підприємств є економічна політика держави, в межах якої виділяють економічні, політичні, правові та екологічні чинники. Економічні чинники визначаються розміром витрат державного бюджету на дослідження та розроблення, фінансовими показниками держави, рівнем розвитку економіки, станом платіжного балансу у сфері техніки та технологій, прямими іноземними
інвестиціями тощо. Економічні чинники мають чи не найбільший вплив на інноваційні процеси держави.
Політичні чинники впливу на інноваційну активність підприємств охоплюють насамперед податкову політику держави, а також політику уряду у
сфері інновацій. Правові чинники визначаються правовою системою та нормами права, що стосуються інновацій, і враховують зміни в податковому законодавстві, нормативно-правові акти у сфері інтелектуальної власності, зовнішньої торгівлі тощо. Специфікою політичних чинників є те, що вони охоплюють як норми національного законодавства, так і міжнародного.
Важливою групою чинників впливу на інноваційну політику підприємств є екологічні чинники, увага щодо яких постійно зростає у веденні інноваційної політики держави та підприємств.
Останнім з виділених чинників впливу на інноваційну політику підприємств є ринок, в межах якого виділено інфраструктура ринку. Вона формується через очікування інновацій з боку клієнтів, співпрацю підприємства
зі споживачами, покупцями, посередниками чи постачальниками, рівень інноваційності конкуренції. Підприємства, оцінюючи власні можливості та визначаючи цілі подальшої діяльності, враховують як власні можливості, так і ринкову ситуацію. Тому чинник інфраструктури ринку потрібно завжди брати до уваги у разі визначення стратегії та цілей підприємства.
Важливу роль в інноваційній діяльності підприємств відіграє їх співпраця з органами державної влади на місцях (обласними та районними державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування), вищими навчальними закладами, а також науково-дослідними установами, які також можна віднести до інфраструктури ринку.
