Тема 11. Оцінка ефективності та та результативності інноваційної політики

 

 

11.1. Поняття ефективності та результативності інноваційної політики.

11.2. Чинники впливу на ефективність інноваційної політики підприємства.

11.3. Методи та показники оцінки ефективності й результативності інноваційної політики.

11.4. Шляхи підвищення ефективності та результативності інноваційної політики.

 

11.1. Поняття ефективності та результативності інноваційної політики

Інноваційна діяльність підприємства супроводжується різноманітними результатами (ефектами). Під ефектом (від лат. effectus – виконання, дія) розуміють досягнутий результат у його матеріальному, грошовому, соціальному вимірі.

У науково-мєтодичній літературі зустрічаються різні точки зору щодо видів ефектів від інноваційної діяльності. Зокрема, розглядаються чотири види ефектів: економічний, науково-технічний, соціальний та екологічний. В інших дослідженнях пропонується враховувати шість видів ефектів: економічний, науково-технічний, фінансовий, ресурсний, соціальний та екологічний. Крім того розрізняють також п’ять видів ефектів інноваційної діяльності, як-от: соціально-політичний, економічний, науково-технічний, екологічний та етнічно-культурний. І, нарешті, у роботі розглядається можливість врахування економічного, наукового, науково-технічного, технічного та соціального ефектів.

Різноманітність точок зору авторів свідчить, з одного боку, про складність цього питання, а з іншого, – про відсутність системного підходу до його розв’язання.

На нашу думку, при виявленні ефектів від інноваційної діяльності, по-перше, необхідно сформулювати критерії та показники, за допомогою яких можуть бути оцінені результати інноваційної діяльності, і, по-друге, слід врахувати об’єктивно існуючі взаємозв’язки й ієрархічну супідрядність ефектів інноваційної діяльності.

Загалом визначають чотири основні процеси, за допомогою яких будується система оцінки ефективності діяльності підприємства, які доцільно здійснювати також при визначенні ефективності інноваційної діяльності (рис. 11.1).

 

Рис. 11.1. Основні процеси оцінки ефективності інноваційної діяльності

 

Результати інноваційної діяльності можуть бути якісними й кількісними, у т. ч. у натуральному, трудовому та вартісному вимірах. Будь-який результат інноваційної діяльності у вартісному вимірі узагальнюється економічним ефектом. Науково-технічні, соціальні, екологічні та інші результати, що не можуть бути оцінені у вартісному вимірі, не поглинаються економічним ефектом й існують самостійно.

Ефекти інноваційної діяльності взаємопов’язані між собою. Безпосередньо економічні результати від інноваційної діяльності пов’язані із науково-технічним, податковим і соціальним ефектами. У свою чергу, ресурсний та екологічний ефекти виникають лише як наслідок науково-технічного прогресу й опосередковано впливають на економічний ефект від інноваційної діяльності. На рис. 11.2 запропоновано ієрархічну супідрядність ефектів інноваційної діяльності та їх взаємозв’язок.

Економічний ефект визначається перевищенням вартісної оцінки результатів інноваційної діяльності над вартісною оцінкою пов’язаних з нею витрат.

Ринковими критеріями діяльності фірми є підвищення добробуту власників і максимізація ринкової вартості капіталу. Досягти цього можливо завдяки максимізації прибутку підприємства.

Рис. 11.2. Ієрархічна супідрядність та взаємозв’язок

ефектів інноваційної діяльності

 

Економічний ефект інноваційної діяльності оцінюється прибутком від:

- реалізації інноваційної продукції;

- впровадження нового технологічного процесу;

- покращення використання виробничих потужностей;

- впровадження винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій тощо;

- ліцензійної діяльності.

Науково-технічний ефект супроводжується приростом наукової, науково-технічної й технічної інформації. Проте кількісно оцінити його практично неможливо.

Науково-технічні результати інноваційної діяльності мають задовольняти таким критеріям:

1) відповідність науково-технічних рішень сучасним технологічним вимогам у промислово розвинених країнах;

2) новизна інновації, яка визначається:

- з точки зору її технологічної новизни: використанням нових матеріалів, нових напівфабрикатів і комплектуючих; отриманням принципово нових видів продукції; новими технологіями виробництва; більш високим ступенем механізації й автоматизації; новою організацією (застосування нових технологій) виробничого процесу;

- з точки зору ринкового середовища: новизною для промисловості у світовому масштабі або ж у масштабіконкретної країни; новизною лише для підприємства;

3) значущість інновацій для підприємства, яка визначається метою та очікуваними результатами.

Науково-технічні результати можуть бути якісними й кількісними. Науково-технічний ефект інноваційної діяльності оцінюється показниками:

- підвищенням науково-технічного рівня виробництва;

- підвищенням організаційного рівня виробництва і праці;

- можливим масштабом застосування (народногосподарським, галузевим, на рівні окремих підприємств);

- ступенем ймовірності успіху (значним, помірним, низьким);

- кількістю зареєстрованих охоронних документів (авторських свідоцтв, патентів, ноу-хау, ліцензій тощо);

- збільшенням частки нових інформаційних технологій;

- збільшенням частки нових технологічних процесів;

- підвищенням рівня автоматизації й роботизації виробництва;

- зростанням кількості науково-технічних публікацій;

- підвищенням конкурентоспроможності підприємства та його товарів на вітчизняних і зарубіжних ринках.

Науково-технічна ефективність результатів прикладних науково-дослідних робіт визначається в комплексі з оцінкою їхньої економічної та соціальної ефективності за допомогою показників науково-технічного рівня. Науково-технічний рівень результатів наукових досліджень визначають за ознаками, які порівнюють, зокрема й з вітчизняними аналогами, що надає змогу виявити, наскільки ці результати: перевищують кращі світові аналоги; відповідають світовому рівню; є нижчими за кращі світові аналоги.

Для оцінки науково-технічного рівня результатів НДДКР відбирають декілька найістотніших технічних параметрів, у яких найбільш зацікавлені майбутні користувачі технології, продукції, послуг, способів виконання робіт. Зокрема, це можуть бути продуктивність, надійність в експлуатації, енерго- та матеріаломісткість, показники ергономічності та екологічності тощо. Інші параметри (особливо технічні) мають перебувати в межах певних стандартів чи загальновизнаного рівня й використовуватися в оцінці як обмеження.

У тих випадках, коли науково-технічні результати можна оцінити у вартісному вимірі, стає можливим визначити економічний ефект.

Науковий ефект, що є результатом фундаментальних та прикладних досліджень, оцінюють через потенційний економічний ефект. Науково-технічні результати прикладних та дослідно-конструкторських розробок оцінюють, в основному, через очікуваний економічний ефект. Досліджено, що 15 % результатів прикладних досліджень характеризуються потенційним економічним ефектом і 85 % – очікуваним (щодо подальшого використання прикладних досліджень).

Технічний ефект, одержаний завдяки впровадженню дослідно-конструкторських розробок та їх використання в народному господарстві, оцінюється фактичним економічним ефектом. При цьому результати на 70 % визначаються фактичним економічним ефектом, і на 30 % – очікуваним.

Податковий ефект виявляється в економії готівкових коштів господарюючого суб’єкта завдяки комплексу податкових та інших пільг, що надаються виконавцям інноваційних програм та проектів згідно із законодавством України.

Основними пільгами, згідно з чинним законодавством, є:

1. Пільги з податку на прибуток:

- оподаткування у розмірі 50 % від діючої ставки прибутку від продажу інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в інноваційних центрах, створених відповідно до Закону «Про інноваційну діяльність»;

- 50 % податку на прибуток, одержаний від виконання інноваційних проектів, залишаються у розпорядженні платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності, розширення власних науково-технологічних та дослідно-експериментальних баз;

- суми податку з прибутку, одержаного від виконання технологічними парками проектів за пріоритетними напрямами, які зареєстровані належним чином, зараховують на спеціальні рахунки суб’єктів та використовують виключно на наукову та науково-технічну діяльність, на розвиток власних науково-технологічних та дослідно-експериментальних баз.

2. Звільнення від земельного податку вітчизняних закладів культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, фізичної культури і спорту. Інноваційні підприємства сплачують земельний податок за ставкою у розмірі 50 % від діючої ставки оподаткування.

3. Пільги з податку на додану вартість (ПДВ):

- від оподаткування звільняються операції з оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України;

- від оподаткування звільняється вартість проектно-конструкторських робіт, які виконуються вітчизняними розробниками за контрактами з підприємствами суднобудівної промисловості;

- суми ПДВ за операціями в рамках інвестиційних та інноваційних проектів технопарків зараховують на спеціальні рахунки й використовують виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних та дослідно-експериментальних баз; технопарки звільняються від сплати ПДВ при ввезенні в Україну певних товарів, що використовуються під час виконання інвестиційних та інноваційних проектів;

- 50 % ПДВ за операціями з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов’язаних з виконанням інноваційних проектів, залишаються у розпорядженні платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологічних та дослідно-експериментальних баз;

- від оподаткування звільняється вартість ввезених в Україну певних товарів для виконання інноваційних проектів.

4. Митні пільги: при ввезенні в Україну протягом строку чинності свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту звільняються від сплати ввізного мита сировина, матеріали, устаткування, обладнання, комплектуючі, ввезені в Україну для використання технологічними парками, їхніми учасниками, дочірніми та спільними підприємствами.

5. Інноваційним підприємствам дозволяється прискорена амортизація основних засобів і встановлюється щорічна 20 %-ва норма прискореної амортизації.

Соціальний ефект. Оцінка соціального ефекту науково-технічних інновацій належить до найбільш складних у методологічному аспекті проблем ефективності інноваційної діяльності. Деякі прояви соціального ефекту важко або ж і взагалі неможливо оцінити, й тоді їх беруть до уваги як додаткові показники ефективності галузей національної економіки і враховують при прийнятті рішень про пріоритетність проекту та його державну підтримку.

Соціальні цілі проектів повинні превалювати передусім у формуванні державної інноваційної політики, результатами реалізації якої мають стати:

- досягнення високого рівня соціальної спрямованості інновацій;

- якісно новий рівень життя населення;

- докорінне перетворення структури народного господарства і зовнішньої торгівлі в напрямі розвантаження сировинного сектора економіки і збільшення внеску обробних галузей;

- подолання технічного відставання країни;

- реалізація розвинених соціальних гарантій, які базуються на новому, більш високому рівні економічного розвитку. Інноваційні проекти усіх суб’єктів господарювання також повинні мати соціальну спрямованість.

На окремі компоненти соціального ефекту, які мають вартісну оцінку, зважають при розрахунках економічного ефекту.

Соціальний ефект інноваційної діяльності оцінюється:

- змінами кількості робочих місць на об’єктах, де впроваджуються інновації;

- покращенням умов праці робітників;

- приростом доходів персоналу фірми;

- змінами у структурі виробничого персоналу та його кваліфікації, в т. ч. змінами чисельності працівників, зокрема жінок, зайнятих шкідливими видами праці, змінами чисельності працівників різної кваліфікації, і тих, що потребують її підвищення;

- змінами у стані здоров’я працівників об’єкта, що визначаються за допомогою рівня втрат, пов’язаних з виплатами із фонду соціального страхування та витратами на охорону здоров’я;

- збільшенням тривалості вільного часу населення тощо.

Основним методом оцінки соціального ефекту є експертний. Експертиза очікуваних соціальних наслідків інновацій може бути організована у різних формах: 1) індивідуальна або колективна експертиза кваліфікованими фахівцями різних сфер діяльності; 2) соціологічні опитування працівників і населення; 3) всенародні референдуми щодо проектів, що стосуються інтересів різних верств суспільства або регіону.

Ресурсний ефект відображає вплив інновацій на обсяг виробництва і споживання того чи іншого виду ресурсів. Він виявляється у вивільненні ресурсів на підприємстві, в т. ч. матеріальних, трудових, фінансових.

Цей ефект виникає внаслідок появи нової техніки, технології, раціоналізаторських пропозицій, тобто тісно пов’язаний з науково-технічним ефектом інноваційної діяльності. Ресурсний ефект, як правило, може бути оцінений у вартісному виразі і повністю входить до складу економічного ефекту.

Ресурсний ефект може бути відображений показниками покращення використання ресурсів:

- зростанням продуктивності праці (або зменшенням трудомісткості);

- зростанням фондовіддачі основних засобів (або зменшенням матеріаломісткості);

- зростанням матеріаловіддачі (або зменшенням матеріаломісткості);

- прискоренням оборотності виробничих запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів тощо.

Екологічний ефект характеризує вплив інноваційної діяльності суб’єктів господарювання на довкілля.

Створення складних технологічних систем призводить до значного збільшення техногенного навантаження та екологічного ризику. Особливої актуальності в екологічній оцінці інновацій набуває їхня екологічна безпека.

Через це необхідно підвищувати вимоги до якості проектування, виготовлення, експлуатації складних технічних систем, їхньої надійності; створювати технічні засоби, що автоматично блокують наслідки недоліків у рівні організації праці, техніки й технології, що запобігає аваріям і ліквідує їх наслідки.

Екологічний ефект інноваційної діяльності оцінюється:

- зменшенням забруднення атмосфери, землі, води шкідливими компонентами;

- зменшенням кількості відходів виробництва;

- підвищенням ергономічності виробництва (зниженням рівня шуму, вібрації, електромагнітного поля тощо);

- покращенням екологічності продукції;

- зниженням сум штрафів за порушення екологічного законодавства і нормативних документів.

За умов переходу економіки країни і суб’єктів господарювання до інноваційної моделі розвитку значно зростає роль системного та своєчасного аналізу інноваційної діяльності підприємства.

Мета комплексного аналізу інноваційної діяльності полягає в обґрунтуванні найбільш ефективних напрямів інноваційної діяльності, інноваційних програм і проектів фірми.

Основними завданнями аналізу є:

   визначення відповідності фінансового стану фірми його цільовим параметрам щодо інноваційного розвитку;

   оцінка спроможності до інноваційного розвитку;

   вибір інноваційних проектів;

   оцінка показників інноваційної діяльності;

   виявлення невикористаних резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності;

   оцінка впливу інноваційних рішень на фінансові результати діяльності фірми.

Для комплексного аналізу інноваційної діяльності фірми необхідно використовувати різноманітні джерела інформації: дані спеціальних обстежень, статистичні дані Державного комітету статистики України, звітні дані фірми, регістри бухгалтерського обліку, первинну документацію фірми (табл. 11.1).

 

Таблиця 11.1

Інформаційне забезпечення комплексного

аналізу ефективності інноваційної діяльності

Звітність	Джерела інформації
Первинні документи	Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (0З-1). Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів (0З-2). Акт списання основних засобів (0З-3)
Регістри бухгалтерського обліку	Журнали за кредитом 10, 11, 12, 13, 14, 15 рахунків бухгалтерського обліку. Відомості за дебетом 10, 11, 12, 13, 14, 15 рахунків бухгалтерського обліку
Фінансова звітність	Баланс – ф. № 1; звіт про фінансові результати – ф. № 2; звіт про рух грошових коштів – ф. № 3; звіт про власний капітал – ф № 4; примітки до річної фінансової звітності – ф. № 5
Статистична звітність	Обстеження технологічних інновацій промислового підприємства – ф. № 1 – інновація; звіт про інноваційну активність підприємства – ф. № 2-пром. (інновація)
Інші джерела	Дані спеціальних обстежень, проектно-кошторисна документація, дані патентного відділу

 

Процес комплексної оцінки ефективності інноваційної діяльності фірми можна здійснювати за етапами, наведеними на рис. 11.3.

Одним із найскладніших етапів оцінки ефективності інновацій є побудова системи моніторингу зовнішнього оточення фірми, тобто системи постійного спостереження за напрямами й досягненнями науково-технічного прогресу в конкретній та суміжній галузях. На цьому етапі фахівці фірми вивчають можливості: використання нових знань та інтелектуальних продуктів; виробництва продукції на основі нових, більш прогресивних технологічних процесів; застосування нових видів основних засобів і сировинних ресурсів; виготовлення інноваційної продукції; зміни продуктового портфеля; впровадження сучасних організаційно-технічних рішень виробничого, комерційного характеру тощо.

Аналіз ринку нововведень слід проводити за двома крупними блоками: ринку контрактних НДДКР та ринку технологічних ліцензій.

Під інвестиційною привабливістю підприємства варто розуміти оцінку доцільності вкладення грошових коштів у певні напрями інноваційної діяльності, інноваційні програми та інноваційні проекти з метою задоволення потреб усіх зацікавлених сторін.

 

Рис. 11.3. Етапи оцінки ефективності

інноваційної діяльності фірми

 

Підприємства можуть здійснювати інноваційну діяльність за такими напрямами:

   дослідження і розробки;

   придбання прав на патенти, ліцензій на використання об’єктів інтелектуальної власності;

   придбання безпатентних ліцензій, ноу-хау, технологій;

   придбання засобів виробництва;

   технологічна підготовка виробництва;

   маркетинг, реклама.

Теорія і практика виміру інвестиційної привабливості підприємства підтверджує необхідність побудови системи показників, що характеризують кругообіг капіталу на всіх його фазах: залучення капіталу; його розміщення; використання капіталу.

З огляду на це, для оцінки інвестиційної привабливості фірми можна запропонувати такі групи показників:

   фінансової стійкості і незалежності фірми (коефіцієнти автономії, фінансування, загальної й поточної заборгованості, довгострокової фінансової незалежності, маневреності власного оборотного капіталу, забезпеченості виплат відсотків за кредитами);

   ліквідності та платоспроможності (коефіцієнти абсолютної ліквідності, швидкої ліквідності, покриття, величина чистого оборотного капіталу, співвідношення дебіторської й кредиторської заборгованості);

   ділової активності (коефіцієнти оборотності усіх активів фірми, необоротних та оборотних активів, запасів, дебіторської й кредиторської заборгованості, а також періоди їхнього обороту);

   ринкової активності (дохід на акцію, рентабельність акцій, коефіцієнт дивідендних виплат);

   прибутковості (рентабельності основної діяльності, операційної діяльності, продукції, інноваційної продукції, продажу, активів, нематеріальних активів, чистих активів, власного капіталу, персоналу).

При застосуванні методики розрахунку окремих показників інвестиційної привабливості підприємства слід враховувати специфіку організаційно-правової форми бізнесу, зокрема акціонерних товариств при розрахунку показників прибутковості.

При оцінюванні спроможності фірми до інноваційного розвитку необхідно враховувати такі чинники:

- наявність достатньої чисельності та відповідної кваліфікації персоналу, який здійснює НДДКР;

- наявність завершених НДДКР або придбаних ліцензій, що можуть бути впроваджені у виробництво;

- наявність належного дослідного виробництва;

- здійснення необхідних витрат на виконання НДДКР та оновлення виробництва.