10.4. Особливості розвитку інноваційної культури в Україні

За роки незалежності, з’явилися нові можливості для розвитку інновацій. За даними Світового банку, на початку 1990-х років країна мала найвищий відсоток осіб з вищою освітою в галузі технічних та природничих наук серед працездатного населення в світі. Україна також мала достатньо розвинену промислову базу. Це може створити основу для успішного розвитку інновацій. Проте, серйозна економічна криза призвела до істотного зниження ВВП (майже на 60 %) і до руйнування основної частки високотехнологічних секторів. Багато людей повинні були змінити свій рід занять з переходом від виробництва у торговельну діяльність. Структура економіки погіршилася: частка машинобудування знизилася в 3 рази в сфері народного господарства. Кількість зареєстрованих винаходів також знизилася в кілька разів, якщо порівнювати з початком 1990-х.

За даними Держслужби статистики України інформація про кількість винаходів і пропозицій, спрямованих на поліпшення виробничих процесів свідчить, що негативні тенденції можна спостерігати навіть у відносно стабільний до-кризовий період. Число винахідників впало майже на 10 % в 2005-2007 рр. У 2008 році кількість винахідників на 10000 співробітників склала 32 (37 – у 2005). Найвищі рівні спостерігалися в Харківській (61), Донецькій області (52), місті Києві та в Івано-Франківської області (42 – в кожній). Тут важливо відзначити три явища. По-перше, кількість винахідників знизилась майже у всіх категоріях (патентовласники, «звичайні» винахідники на підприємствах, які зареєстрували свої пропозиції щодо поліпшення продукту або технологій, і так далі). По-друге, вік винахідників зростає, частка пенсіонерів серед винахідників перевищує майже 20 %. Жінки менш активні, ніж чоловіки. Вони є авторами чверті всіх винаходів. Третя проблема пов’язана з погіршенням на ринку праці для фахівців з технічними дипломами. На відміну від радянських часів, більше 80 % нових випускників університетів з технічних спеціальностей працюють не за своєю кваліфікацією. Якість освіти з технічних та природничих наук також йде вниз. Безперервна освіта також недостатньо розвинена в країні. Таким чином, тенденції в сфері інновацій та промислового розвитку в країні не є сприятливими для інноваційної культури.

Тим не менш, держава докладає деякі зусилля, щоб стимулювати розвиток інноваційної культури в країні. Вона підтримує різні конкурси, зокрема, серед студентів, організації виставок та лекцій і так далі.

Останнім часом поняття інноваційної культури активно використовується не тільки в науковій, а й у правовій сфері. Україна була першою серед держав СНД, яка юридично встановила концепцію інноваційної культури, яка називається «компоненти інноваційного потенціалу, що характеризують рівень освіти, загальної культурної, соціальної та психологічної готовності особистості і суспільства в цілому прийняти і творчо реалізовувати ідеї розвитку економіки на інноваційній основі». Крім того, Верховна Рада встановила «розвиток інноваційної культури суспільства» в якості одного із стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності України на 2003-2013 рр. Саме через цю причину «розвиток інноваційної культури» був включений в усі регіональні документи з розвитку інновацій.

Належним чином, проблеми громадської інноваційної культури знаходять своє відображення в роботі експертів з Автономної Республіки Крим, де це визначення називається «сприйнятливість людини, групи, суспільства до різних новинок, починаючи від толерантного ставлення до готовності і здатності перетворити їх в інновації».

Іноді, регіональна влада бере активну участь у заходах, пов’язаних з розвитком інноваційної культури серед населення. Так, один з ключових напрямків діяльності українських регіональних наукових центрів полягає в стимулюванні системи освіти в регіонах, відкритої до інновацій. Елементи пов’язані з інноваціями включені в курс прикладної економіки в регіональних вищих навчальних закладах. Крім того, на порядку денному перебувають підготовка фахівців, які відповідають вимогам венчурного підприємства, започаткування інноваційних проектів та надання консультаційних послуг з передачі технології.

Регіональні наукові центри приділяють велику увагу створенню сприятливого соціального середовища для інноваційної діяльності, тобто, інноваційної культури, в регіонах. Інноваційна культура – це нова форма культури, яка мотивує новий вид діяльності і дозволяє включати розробку і реалізацію кращих людських якостей (творчих, інтелектуальних та інноваційних) у соціальних процесах. З метою створення сучасної інноваційної культури, необхідно реорганізувати інтелектуальну сферу країни. Необхідно також підтримати творчі зусилля і потенціал людей для відповідності рівню, необхідному для задоволення потреб інноваційної діяльності в найближчому майбутньому.

За останні кілька років, Донецький науковий центр провів значну організаційну роботу по підвищенню наукового забезпечення, присутнього в регіоні та створенню сприятливих соціально-економічних умов для розвитку інноваційної діяльності. Крім того, центр сприяв розвитку інноваційної культури в регіоні та участі дослідницьких структур у створенні регіональних інноваційних структур. Регіональний Статут інноваційної культури був підготовлений і направлений регіональному науково-інженерному співтовариству.

Багато науково-дослідних проектів було розпочато для вивчення суб’єктів інноваційної культури та особливостей інноваційної діяльності. Ці питання були включені в навчальну програму регіональних вищих навчальних закладів. Дослідницькі установи повинні, на регулярній основі, вести роботу з засобами масової інформації для пропаганди інноваційної діяльності. Вони також повинні інформувати чиновників, промисловців і підприємців про результати науково-дослідної роботи, а також про розробки інноваційних проектів, які використовують нові матеріали, обладнання та технології.

Таким чином, країна вже має деякі передумови для розвитку інноваційної культури, але ще багато чого потрібно зробити для досягнення прогресу на шляху розвитку.

 

Висновок-резюме до теми. Незважаючи на те, що рівень зростання інноваційної культури країни є стратегічним пріоритетом, це питання ігнорується в Україні, що може мати негативний вплив на інноваційний розвиток економіки. У зв’язку з цим, варто зосередити основні середньострокові зусилля на трьох напрямах розвитку інноваційної культури:

- значні поліпшення наукової комунікації, зокрема: організація державної підтримки для науково-популярних періодичних видань, створення науково-популярних радіо- і телепередач, введення спеціальних умов і стимулів для розробки та видання науково-популярних книг;

- поліпшення освітніх програм у відповідності з останніми досягненнями науки, зокрема: конкретні інформаційні заходи для викладачів середніх шкіл та університетів, інформування їх про останні науково-технічні досягнення, створення державної системи дистанційного навчання із залученням найбільш кваліфікованих і компетентних вчених;

- поліпшення інноваційної культури управлінського персоналу, зокрема: тренінги для співробітників міністерств і відомств з інноваційного менеджменту, лекції одиниць для державних службовців з науково-технологічного та інноваційного розвитку та реалізації політики на основі зарубіжного та місцевого досвіду.