9.3. Моніторинг та оцінювання фінансування інноваційних проектів

Сьогодні моніторинг прогресу та особливо аналіз його впливу є інструментальною складовою правильного управління системою державного фінансування науково-технічних та інноваційних проектів, а також вважається засобом покращення ефективності заходів підтримки та їх орієнтації на результат. Основним принципом тут є такий: вплив усіх громадських винаходів повинен вимірюватися чи принаймні суворо оцінюватися. Сучасна система оцінювання впливу науково-технічних та інноваційних проектів часто включає різні типи елементів аналізу та думки, які представники уряду повинні загалом оцінювати, розуміти та вміти використовувати для власних потреб.

Важливо розпочати моніторинг раціонального та успішного використання грантів, кредитів та програм, поруч із попереднім їх оцінюванням на ранніх етапах процесу, коли варіанти формулювання проекту та програми ще відкриті. Часто моніторинг проводиться паралельно або як частина планування програми, із введенням результатів у підготовку пропозиції. Однак коли необхідно збирати нові дані, моніторинг треба починати на ранніх етапах програми.

Оскільки елементи програми можуть змінюватися у процесі її розвитку, доцільно конкретизувати вихідні показники на етапі складання змісту програми.

Реалізація та вплив фінансування за рахунок використання цінних паперів дуже несистематично оцінюється за іншими критеріями, крім звичайного прибутку від інвестицій (прибутковість інвестицій тощо), через декілька причин. Інвестиції в цінні папери включають ризики та розглядаються в індивідуальному порядку. Часто також залучаються недержавні інвестори, і деталі рішень щодо інвестицій не завжди оприлюднюються, а приватні інвестори не завжди прагнуть оцінювати свою інвестиційну діяльність у такий самий спосіб, як державні. Часовий діапазон інвестицій є дуже тривалим, і їхній вплив прив’язаний до кількох циклів рішення/фінансування, як і рішення щодо активного управління протягом життєвого циклу інвестиції.

Існує ряд загальновідомих цільових показників, що залежать від типу інвестицій (наприклад, оцінка потоку угод, відсоток виконаних заявок, середня кількість керівників на компанію, середні інвестиції на компанію, ставка первинного розміщення акцій, момент виходу тощо). Для деяких державних інвесторів у цінні папери існують також показники річних результатів, які можуть використовуватися в якості контрольних точок. Наприклад, фінський Фонд промислових інвестицій (Teollisuussijoitus Оу) – урядовий фонд, який встановлює систему показників річних результатів.

Окрім того, урядові інноваційні агентства зазвичай щорічно (а часто – і раз на півроку) звітують про діяльність набором якісних та кількісних показників. Щорічна звітність про ефективність зазвичай пов’язана з урядовими переговорами про бюджет, під час яких результативні показники використовуються для обґрунтування подальших інвестицій.

У більшості країн зазвичай здійснюється регулярне та систематичне оцінювання раціональності та ефективності державного фінансування дослідницьких проектів. У зв’язку з цим оцінювання реалізації політики (фінансування, інструменти та організації) є невід’ємною частиною сучасного творення інноваційної політики та управління на основі ефективності.

На рівні державних установ обґрунтування та операції з фінансування дослідницьких проектів зазвичай розглядаються в аспекті доданої вартості, яку вони можуть принести національній інноваційній системі. Доповнюваність переважно визначається у трьох аспектах:

-                вхідна доповнюваність, тобто здатність залучати та спрямовувати більше ресурсів до дослідницьких та інноваційних проектів;

-                вихідна доповнюваність, тобто здатність до генерації більшої кількості інноваційних проектів завдяки наданій підтримці;

-                біхевіоральна доповнюваність, згідно з якою фінансування може бути фактором змін для суб’єктів інноваційної системи та генерувати ефект співпраці.

Політики та інструменти завжди оцінюються стосовно набору спеціально визначених для них цілей. Цілі політики зазвичай є численними та взаємопов’язаними, і тому вони формулюються за логічною моделлю, яка може застосовуватися як загальний каркас для оцінювання реалізації та впливу політики.