9.2. Тенденції у фінансуванні науково-дослідницьких та інноваційних проектів

На даний час створились серйозні зміни у розвитку економіки і тому чимало країн, у тому числі країн-члени ЄСадаптуються до нових умов економіки, глобалізації та конкуренції у сфері інноваційних проектів. Уже деякі країн внесли істотні зміни у національні системи дослідницьких проектів, зробивши це в основному за результатами оцінювання. Протягом 2009 р. більшість країн-членів ЄС визначили нові пріоритети та стратегії власної політики у сфері досліджень та інновацій. Це дозволило розробити багато нових програм та інструментів, і подібні роботи триватимуть найближчим часом.

1. Типи механізмів підтримки. Урядова підтримка наукових та інноваційних проектів має багато форм і механізмів, які також включені до багатьох інших політик та інструментів крім тих, які прямо з ними пов’язані. Розглядаючи основну політику, можна визначити такі її механізми:

- прямі, фінансові інвестиційні заходи, що стосуються прямої державної підтримки тим, хто генерує та втілює інновації. Вони можуть бути розподілені між:

- тематичними (вертикальними) галузевими стратегіями, які зосереджені на окремих темах, зокрема, на біотехнологіях, телекомунікаціях, сталому розвитку, дослідженнях безпеки тощо, та

- загальними (горизонтальними) напрямками, які не мають тематичних пріоритетів, але охоплюють питання, зокрема, наукової якості академічних досліджень (гранти з наукових фондів), публічні приватні товариства та інші форми співпраці;

- фіскальні, непрямі заходи забезпечують стимули для більшої участі приватного сектору в інвестуванні науково-дослідницьких та інноваційних проектів внаслідок відмови бюджетного сектору від прибуткового податку в обмін на інвестування досліджень і розробок.

- каталітичні заходи фінансової політики, спрямовані на забезпечення кращого доступу до ресурсів приватного сектору фінансів. Типовими каталітичними заходами у сфері інвестицій є:

- заходи щодо ризикового капіталу, тобто заходи, вжиті бюджетним сектором для прискорення потоків та використання ризикового капіталу як у дослідницькій та інноваційній сферах, та і у пов’язаних з ними видами діяльності для імовірного збільшення рівнів інвестицій до цього сектора у майбутньому;

- заходи з гарантування цінних паперів та позик, тобто заходи, за допомогою яких бюджетний сектор намагається залучити додаткові інвестиції до інноваційної сфери, пропонуючи взяти на себе часткову відповідальність за відповідні ризики для забезпечення підтримки діяльності, що пов’язана з дослідницькими та інноваційними проектами.

- заходи зі структурної політики у дослідницькій сфері фокусуються на забезпеченні дослідницької інфраструктури та накопичення знань, що включають фінансування університетських досліджень, публічних дослідних інститутів, центрів передових технологій та стратегій і фінансування людських ресурсів;

- крім того, слід згадати стратегію взаємозв’язку науково-дослідної та інноваційної діяльності. Метою згаданих політик є збільшення обміну знаннями між виконавцями дослідницьких проектів приватного і державного секторів, в звідси – прискорення інноваційного розвитку.

2. Державні закупівлі у підтримці інноваційних проектів. Інноваційність та конкурентоспроможність компаній традиційно підтримувалася завдяки стимулюванню науково-дослідної роботи у компаніях, дослідних інститутах та університетах у формі грантів і позик. У інноваційній політиці існують так звані інструменти технологічного просування. Протягом останніх років все більший акцент покладається на розвиток та використання різноманітних політичних інструментів, заснованих на попиті паралельно з більш традиційними заходами просування. Найпоширенішими політичними інструментами, заснованими на інноваційному попиті, є державні закупівлі, вплив на розвиток та використання норм і стандартів, а також інші заходи ринкового розвитку (зокрема, платформи «живих лабораторій» для користувачів, тощо).

Особливий інтерес до використання державних закупівель для підтримки інноваційних проектів великою мірою пов’язаний з їх значним обсягом. Обсяг державних закупівель у більшості держав ЄС становить 16-19 % ВВП, що майже у десять разів перевищує відповідний обсяг приватних і державних інвестицій у дослідницьку сферу.

Державні закупівлі використовуються для підтримки довготривалого технічного прогресу в деяких країнах, однак останнім часом вони все більше використовуються для підтримки інновацій. Хоча існують суттєві відмінності між структурами державного сектора у цих державах, існуючого досвіду достатньо для здійснення певних висновків.

У ЄС державні закупівлі стали потужним інструментом для управління дослідницькими та інноваційними проектами через «лідируючі ринки» для нових технологій. Компанії мають можливість витрачати кошти на дослідження, знаючи, що поінформований клієнт очікує на результат інноваційної діяльності, і таким чином ризик інвестування у дослідження та розробки зменшується. Конкуренція змістилася з єдиного акцентування на ціні до надання рішень, які запропонують найбільші переваги користувачам протягом усього «життя» закупівлі. У той же час це відкриває можливості для вдосконалення якості та продуктивності державних послуг через розвиток інноваційних товарів і послуг. Технології, замовлені таким способом, також сприяють подальшому розгортанню у приватному секторі ринків. Інші політичні цілі, зокрема, сталий розвиток, також можуть досягатися через закупівлю інноваційних рішень.

Державні закупівлі – це потужний політичний інструмент, який дозволяє одержати належну оцінку розвитку і розповсюдження інноваційних проектів. Зазвичай, більшість важливих бар’єрів для використання державних закупівель у сфері інновацій лежать не у правовому полі, а у повноваженнях, ресурсах та волі самих постачальників у пошуку інноваційних рішень.

Настанови Європейської Комісії державним органам щодо використання процедур державних закупівель для інноваційних проектів наголошують на таких аспектах:

•       Дій як «розумний» клієнт.

•       Проведи консультації на ринку перед тендером.

•       Залучай до процесу ключових зацікавлених осіб.

•       Дозволь ринку запропонувати креативні рішення.

•       Шукай не лише найнижчу ціну, а й відповідну якість.

•       Скористайся перевагами електронних засобів.

•       Вирішуй, як управляти ризиками.

•       Скористайся контрактними засобами для підтримки інвестицій.

•       Розроби план впровадження.

•       Навчання заради майбутнього.

3. Венчурне фінансування. Венчурний капітал може бути дуже корисним та допомагати ініціативним компаніям у зростанні та інтернаціоналізації. Однак, таке фінансове рішення підходить не всім компаніям.

Венчурний капітал націлений, передусім, на компанії з чисто технологічними інноваційними проектами, бажано захищеними міжнародними патентами. Це полегшує міжнародну торгівлю об’єктами їх інтелектуальної власності та нематеріальним капіталом, а також полегшує оцінку проекту. Для порівняння, для проектів інтенсивного обслуговування доступ до ризикового капіталу часто може бути складним завданням при пошуку шляхів для швидкого зростання та міжнародного розширення операцій.

Для одержання доступу і вигод від венчурного капіталу важливо розуміти фінансову природу венчурного капіталу, його важливість і привабливість вибору в окремих ситуаціях, та у позитивного зважування усіх аспектів - ставати готовим до інвестицій. Така інвестиційна готовність стосується розуміння венчурного капіталу та процесу його приваблення й роботи з венчурним капіталом, готовності до пошуку та прийняття фінансування від зовнішнього капіталу та споріднених дій, а також інвестиційної привабливості бізнесу, тобто забезпечення відповідності проекту як інвестиційної можливості вимогам зовнішніх інвесторів.

Підприємці часто можуть підвищувати свої шанси на приваблювання інвестицій з венчурного капіталу шляхом наведення ладу в компанії для інвестиційної готовності та розумного проведення процесів приваблення коштів з венчурного капіталу. Покращення можливостей доступу клієнтських компаній до венчурного капіталу з метою полегшення зростання може посилити вплив державного фінансування. Установи урядової підтримки інноваційних проектів можуть допомагати своїм компаніям-клієнтам шляхом вдосконалення доступності та якості інформації, що стосується можливостей інвестування серед клієнтів, посилення сертифікаційної ролі фінансування, та налагодження зв’язків і подальшого розвитку співпраці з венчурним капіталом.

4. Бізнес-янголи – це приватні особи, які вкладають капітал у нові або вже існуючі компанії. Зазвичай, це багаті люди з великим досвідом у конкретних сферах бізнесу, які можуть та є зацікавленими у використанні свого багатства та досвіду в іншому бізнесі. Типові бізнес-янголи – це колишні підприємці, які продали свої компанії, або директори успішних компаній на пенсії. Інвестиції бізнес-янголів часто є комбінаціями грошей, бізнесу, важливого досвіду та мережі контактів.

Завдяки приватній природі бізнес-янголів (які класифікуються як неформальне венчурне фінансування або невидиме фінансування), оцінюється лише обсяг та важливість фінансування у різних країнах. За даними деяких досліджень, обсяг фінансування від бізнес-янголів може бути у кілька разів більшим від формального венчурного капіталу (тобто від зареєстрованих компаній венчурного капіталу).

Зрозуміло, що роль бізнес-янголів на ринках капіталу зросла. Згідно з даними, зібраними у Сполученому Королівстві на 2008-2009 роки, у Великій Британії наявні 25 мереж бізнес-янголів. Їхня діяльність включала:

•                     оцінку 8685 бізнес-планів;

•                     детальний аналіз 824 проектів;

•                     233 інвестиції, із середнім обсягом 70 000 євро;

•                     більшість інвестицій були пов’язані із фондами венчурного капіталу, банками тощо;

•                     подальші інвестиції були призупинені (через фінансову кризу).

Останнім часом спостерігалося швидке зростання Інтернет-систем, спрямованих на бізнес-янголів та інших приватних інвесторів. Ці системи надають електронні платформи, через які інвестори можуть побачити багато доступних компаній, а компанії стають видимими для багатьох потенційних інвесторів. Однак логіка бізнесу та мотиви багатьох електронних інвестиційних систем відрізняються від традиційного венчурного фінансування. Зазвичай Інтернет-системи беруть з компаній невелику суму (100-800 євро) за публікацію їх бізнес-планів, без особливого оцінювання та належної обробки. Вони часто пропонують засоби для швидкого знайомства та «пошуку пари» для фінансистів і компаній. Прикладами таких Інтернет-порталів є Angels Den, Angelsoft, Angel Investment, See my Pitch, Nature Vents та Venture Giant.

Встановлено, що більшість інвестицій бізнес-янголів (за кількістю інвестицій) у Сполученому Королівстві вже проводиться через ці Інтернет-портали.

Ринок бізнес-янголів є швидко зростаючим та самоорганізуючим. Розробляються нові інструменти. Зростає також міжнародна співпраця та синдикація (об’єднання) коштів.

5. Конкурентне фінансування дослідницьких та інноваційних проектів зростає. Культура фінансування дослідницьких та інноваційних проектів на базі конкуренції в Європі є різною. В усіх країнах ЄС є як конкурентне фінансування (тобто фінансування, що надається на базі відкритої конкуренції), так і інституційне фінансування (тобто фінансування, безпосередньо призначене державним установам та університетам) для проведення дослідницької та інноваційної діяльності. Деякі країни роками використовують конкурентне фінансування, у той час як інші запровадили або розробили таку схему фінансування лише в останні роки. З цієї точки зору в ЄС спостерігаються такі тенденції:

•               країни, для яких конкурентне фінансування є дуже важливим: Данія, Естонія, Фінляндія, Німеччина, Греція, Угорщина, Люксембург, Польща, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція та Сполучене Королівство.

•               країни, для яких інституційне фінансування становить левову частку, однак частка конкурентного фінансування збільшується протягом останніх років: Чеська Республіка, Франція, Литва, Мальта, Нідерланди та Португалія.

•               країни, для яких інституційне фінансування є центральним, а конкурентне фінансування існує, проте є обмеженим щодо обсягів: Австрія, Болгарія, Чеська Республіка, Ірландія, Італія та Латвія.

            Загалом, частка конкурентного фінансування дослідницьких та інноваційних проектів з державних бюджетів зростає, переважно завдяки його виявленому впливу на покращення фокусування, корисності та якості досліджень, а також позитивному впливу на конкурентоспроможність та зростання економіки. Недавнє дослідження, що охоплювало дев’ять європейських країн, показує, що близько третини загального національного громадського фінансування дослідницьких проектів є проектним фінансуванням, і що європейське фінансування дослідницьких проектів становить від 20 до 30 % загального конкурентного фінансування, доступного для дослідників у Європі.

6. Інші фінансові інструменти. Більшість урядів запровадили спеціальні, більш направлені заходи заохочення інноваційних проектів, включаючи пільгове оподаткування для досліджень та розробок, гранти та державно-приватні партнерства. Останні розробки у цій сфері спрямовані на застосування більш сприятливих для ринку підходів, які б заохотили конкурентний відбір інвестицій, що можуть забезпечити найвищий соціальний дохід. Це супроводжувалося відходом від неконкретних, однофірмових, проектних грантів, до більш продуманих планів, паралельно з зростанням податкових пільг для досліджень та розробок. Декілька урядів раціоналізують схеми державної підтримки з метою покращення фокусування, результативності та ефекту. Державно-приватні партнерства (ДПП) є одним із прикладів сприятливих для ринку інструментів фокусування, які можуть надати державному та приватному секторам шляхи для об’єднання зусиль у сферах, де вони мають споріднені інтереси, однак поодинці не можуть діяти ефективно.

Окрім встановлення широких політик, сприятливих для інноваційних проектів, уряди також можуть почати просувати інноваційні проекти завдяки різним способам надання підтримки фірмам. Бізнес-сектор є двигуном інноваційних проектів у більшості національних інноваційних систем, будучи основним джерелом фінансування внутрішніх досліджень та розробок в ОЕСР, та основним виконавцем дослідницьких проектів. Уряди все більше намагаються використати інноваційний потенціал фірм для вирішення нагальних проблем, у тому числі екологічних та соціальних.

Поступово використання прямих грантів установам та приватним фірмам стало менш вагомим у більшості економік, у той час як більша увага приділяється оподаткуванню та спрямуванню громадських коштів на конкретні проекти, які оголошуються через тендери. Дослідження виявляють недостатню узгодженість щодо ефективності субсидій та дослідницьких програм. Дослідження 21 країни ОЕСР показало, що субсидії мають суттєвий позитивний вплив та витрати підприємств на дослідження й розробки лише тоді, коли попередня інтенсивність досліджень та розробок не береться до уваги. Субсидії мають більший вплив на витрати дрібних фірм, ніж великих – можливо, через те, що фінансування використовується дрібними фірмами на підтримку заходів, які б ніяк інакше не фінансувалися. Робоча група національних експертів ОЕСР із науково-технологічних показників (група КЕБТІ) запропонувала проведення дослідницького проекту, спрямованого на те, щоб допомогти урядам оцінити ефективність підтримки досліджень та розробок і дослідити вплив змін у комбінації політик на ефективність підтримки (ОЕСР-2008) Попередня оцінка прямої допомоги урядів на користь дослідницьких проектів (у дослідженні, фінансованому канадським Департаментом фінансів) показує, що вартість контрактів, наданих фірмам, може у багатьох країнах бути більшою, ніж прямі гранти та внески через урядові програми.

Урядові субсидії для бізнес-сектору та податкові пільги можуть бути взаємозамінними. Аналіз показує, що податкова політика може підвищити приватні витрати на дослідницькі проекти, з оцінкою еластичності дослідницьких проектів до їх вартості від 1 до 1,5-1,8. Однак, він не доводить обов’язкової переваги соціальних вигод над дотриманням законодавства та адміністративними витратами. Існує висока ймовірність дублювання дослідницьких проектів із податковими пільгами, і дослідження можуть менш часто проводитися у сферах, що даватимуть високі соціальні доходи. Крім того, малі фірми з невеликим прибутком, що підлягає оподаткуванню, можуть не виграти від цього. Більш важливим запитанням є таке: чи могли би втрачені податкові надходження бути витрачені кращим чином. Існує також питання щодо впливу та рішення про розташування фірм, та потенційні переваги для країн, які не пропонують податкових пільг.

7. Забезпечення конкуренції і баланс у фінансуванні ринку. Згідно з досвідом Фінляндії, стимулююча роль конкурентного фінансування науково-технічних та інноваційних проектів може бути інструментальною, з огляду на

-           заохочення ініціатив та появу нових сфер дослідження;

-           спрощення співпраці між різними гравцями системи науково-технічних та інноваційних проектів;

-           підвищення релевантності, якості та ефективності досліджень, розробок та інноваційних проектів.

Існує кілька досліджень та аналізів, що підтримують цю точку зору. Планування сучасного, добре збалансованого та стратегічно орієнтованого набору інструментів фінансування інноваційних проектів є складною та тривалою розробкою. Як основне припущення, різні частини «життєвого циклу інновації» потребують окремих інструментів. Крім того, повинен витримуватися баланс між відкритими практиками, висхідними інструментами фінансування та стратегічними, низхідними інструментами (зазвичай національні цільові програми та кластери). Відповідні рівні та форми фінансування, процеси планування та механізми управління є типовими аспектами розробки фінансування, пов’язаними з організацією. На щастя, є декілька гарно задокументованих та доступних опірних точок, часто з оціненими підтвердженнями. Найбільш критичною точкою розробки системи фінансування досліджень, розробок та інноваційних проектів є компетентність установ фінансування – адміністративна, фінансова та правова компетентність, досвід координування проектів, досвід аналізу дослідницьких проектів та бізнес-планів та тематичний професійний досвід. Значна частина такого досвіду може бути перейнята з інших фінансових установ, наприклад, шляхом дублювання проектів або професійного інструктування.

Планування сучасного, добре збалансованого та стратегічно орієнтованого набору інструментів фінансування інноваційних проектів є складною та тривалою розробкою. Як основне припущення, різні частини «життєвого циклу інновації» потребують окремих інструментів.