Питання для перевірки знань

1. Сформулюйте поняття інноваційної політики підприємства.

2. Які принципи інноваційної політики підприємства можете назвати ?

3. Які підходи застосовують до розробки інноваційної політики підприємства ?

4. Назвіть типи інноваційних стратегій ?

5. Назвіть основні принципи розробки інноваційних стратегій підприємства.

 

Список використаних та рекомендованих джерел

1. Андрушків Б. М. Сучасний стан та передумови інноваційного розвитку малого підприємництва в умовах економічних трансформацій / Б. М. Андрушків, І. Ю. Крамар // Вісник Хмельницького національного університету, 2011. – №3, Т.3. – С. 31-39.

2. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / за ред. Л. І. Федулової. – К. : Основа, 2005. – 552 с.

3.   Стадник В. В. Стратегічне управління інноваційним розвитком підприємства / В. В. Стадник, М. А. Йохна. – Хмельницький : ХНУ, 2010. – 320 с.

4.   Стратегічне управління інноваційним розвитком підприємства: навч. посіб. / за заг. ред. О.М. Ястремської, Г.В. Верещагіної. – X. : ВД «ІНЖЕК», 2010. – 340 с.

5. Федулова Л. І. Теорія та практика формування інноваційної стратегії корпоративних структур : монографія / Л. І. Федулова, О. А. Фомова. – Хмельницький : ХНУ, 2009. – 239 с.

6. Федулова Л. І. Інноваційна економіка : підручник / Л. І. Федулова. – К. : Либідь, 2006. – 480 с.

7.   Федулова Л. І. Економіка знань: підручник / Л. І. Федулова. – К. : Ін- т екон. та прогнозув. НАН України, 2009. – 600 с.

8.   Чухрай Н. І. Стратегічне управління інноваційним розвитком підприє­мства / Н. І. Чухрай. – Львів : Нац. ун-т «Львівська політехніка», 2010.

9.   Шершньова З. Є. Стратегічне управління : підручник / З. Є. Шершньова. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К. : КНЕУ, 2004. – 699 с.

Тема 8. Інфраструктура з підтримки бізнесу та інновацій

 

8.1. Сутність інноваційних мереж.

8.2. Приклади мереж з підтримки бізнесу та інновацій.

8.3. Організаційно-інфраструктурне забезпечення інноваційного розвитку підприємств.

8.4. Учасники інфраструктури з підтримки бізнесу та інновацій.

 

8.1. Сутність інноваційних мереж

За останні десятиліття відбулась значна економічних умов у промислово розвинених країнах світу. Істотно розширилося впровадження технологій в економіку, перетворившись на важливе джерело створення нових робочих місць та економічного зростання. Політика підтримки бізнесу та інновацій істотно залежить від здатності інфраструктури підтримувати розвиток інноваційного підприємництва.

В основі кожної національної інноваційної системи лежить структура та моделі інноваційних процесів. Еволюція моделей інноваційного процесу пройшла до теперішнього часу три основних етапи, що відповідно відображають такі моделі:

1) лінійна;

2) паралельна;

3) мережева.

Західні країни світу вже перейшли до освоєння і розгортання нової, глобальної мережевої моделі інноваційного процесу. Мережі характеризуються географічно-розгалуженим розташуванням ланок – спільнот, які мають спільні робочі інтереси, спільні за походженням потреби та спільних учасників. Отож, для реалізації сумісних дій в інноваційній сфері власне мережева модель є найоптимальнішою, оскільки дозволяє охопити весь спектр взаємодій усіх учасників інноваційної діяльності.

Інноваційна мережа – це складна організаційна та (або) між організаційна структура, що забезпечує максимальне використання наявних науково-технічних ресурсів для виробництва і реалізації товарів і послуг, розвитку інноваційного, виробничого та кадрового потенціалу на базі єдиного комунікаційно-інформаційного простору.

Загальна мета інноваційної мережі – це об’єднання з метою обміну знаннями та ресурсами для отримання кращих результатів. У рамках мережі зазвичай організовують різні механізми обміну інформацією, зокрема: засідання, конференції, тренінги, експертні ради, веб-ресурси, бази даних, інформаційні видання.

Мережі істотно різняться між собою за різними ознаками. Зокрема такими як, географічне охоплення, тематична зосередженість, розмір, тип організації та ін. Вони можуть включати:

-          промисловий кластер, який використовує єдині технології або спільний ринок;

-          групу інноваційних учасників з одного регіону або країни;

-          міжнародну мережу наукових парків;

-          організації, які надають спеціальні послуги (наприклад, сервіс-провайдери).

Мережі, які мають пов’язані з інноваціями та структурами, що забезпечують підтримку бізнесу, як правило, мають конкретні інтереси, наприклад, конкретну технологічну галузь (оптика, біотехнологія тощо) або конкретне джерело фінансування (наприклад, Європейська асоціація капіталовкладників, Асоціація венчурного капіталу).

Формування інноваційних мереж – це процес підбору та поєднання відповідних інноваційних суб’єктів в єдину мережу. Відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність» такими суб’єктами можуть бути: підприємства, організації, установи, їх об’єднання, асоціації будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо).

Мережі створюються природним чином або внаслідок державного урядового стимулювання. Мережі, які виникають природним шляхом – це мережі, які самостійно еволюціонують від сприйняття існування суспільної потреби всередині групи суб’єктів мережі. Це можуть бути компанії в промислових кластерах, які намагаються узгодити спільні стандарти, або організації-учасники інноваційного парку, які збираються разом для визначення спільних потреб у наданні послуг. Мережі, які виникають внаслідок державної ініціативи, створені через існування певних «прогалин» у галузевих стратегіях регулювання. Державні галузеві установи надають ресурси для забезпечення заповнення цієї прогалини завдяки створенню мережі.  

Формування інноваційних мереж обов’язково повинне базуватися на таких принципах:

-          добровільність учасників у своїх діях (у процесі ухвалення рішень про участь в мережі);

-          єдність (єдність інноваційної мережі виражається у загальних цілях, загальних стратегіях розвитку, єдиній структурі та регламенту взаємодії тощо);

-          визначення сфери діяльності учасників, їх значення та місце в майбутній мережі;

-          орієнтація інноваційної мережі на професійних учасників процесу трансферу технологій;

-          контроль якості вхідної інформації;

-          забезпечення взаємодії національних інноваційних мереж різного рівня зі світовими, глобальними мережами трансферу технологій у якості національних сегментів.