2003 Р. (у відсотках до обсягу ринку)

Аерокосмічна продукція		Офісне і комп’ютерне обладнання		Комунікаційне устаткування		Фармацевтична продукція
1	2		3		4		5	6	7	8
Країна	%		Країна		%		Країна	%	Країна	%
США	32,8		США		32,7		США	46,0	ЄС-15	34,4
ЄС-15	32,6		Китай		26,3		Японія	13,0	США	24,6
Китай	14,3		ЄС-15		10,6		ЄС-15	10,7	Італія	14,9

 

Продовження табл. 1.4

1	2	3	4	5	6	7	8
Франція	12,5	Японія	8,5	Китай	9,2	Японія	12,8
Велика Британія	7,8	Тайвань	7,1	Південна Корея	6,5	Китай	8,2
Німеччина	7,6	Південна Корея	5,5	Тайвань	4,1	Франція	7,7
Бразилія	6,6	Велика Британія	4,4	Малайзія	3,3	Німеччина	5,7
Японія	5,1	Сінгапур	4,0	Німеччина	2,3	Велика Британія	4,6
Канада	2,5	Німеччина	4,0	Франція	1,8	Південна Корея	4,2
Італія	2,0	Франція	1,6	Велика Британія	1,5	Бельгія	2,7
Іспанія	0,9	Мексика	1,1	Фінляндія	1,5	Ірландія	2,5

 

Тривале лідерство розвинутих країн на технологічному ринку забезпечується шляхом транснаціоналізації і злиття компаній, масштабної міжнародної кооперації. Наприклад, корпорація Boeing шляхом аутсорсингу реалізує 60 % проекту літака Boeing 7Е7 на території Японії разом з корпораціями Mitsubishi, Kawasaki і Fuji. Підприємства Китаю виготовляють для корпорації Boeing значну частину проміжних деталей, підприємства Індії та Росії проводять для неї роботи в області інформаційних технологій.

Конкуренція провідних виробників високотехнологічної продукції посилюється. Зокрема, частка США у світовому виробництві аерокосмічної продукції зменшилася з 50 % у 90-х роках XX ст. до 32,8 % у 2003 р. Кооперація компаній Aerospatiale Matra S.A. (Франція), Construcciones Aeronauticas S.A. (Іспанія), Daimler Crysler Aerospace AG (Німеччина), BAE Systems (Великобританія) дозволила європейській аерокосмічній індустрії за рахунок синергетичного ефекту потіснити США. Водночас, на світовому ринку високотехнологічної продукції укріплюються позиції деяких азіатських країн (Тайвань, Південна Корея, Китай, Малайзія) та невеликих європейських країн (Ірландія, Фінляндія).

Отже, конкурентоспроможність країни у стратегічному вимірі забезпечується активною інноваційною політикою, котра має формуватися на всіх рівнях управління економікою і враховувати глобальний характер інновацій. Для ефективної реалізації інноваційної політики необхідні вітчизняні корпоративні структури, що здатні створити інноваційне ядро національної економіки за рахунок венчурних інвестицій і на вигідних засадах брати участь у міжнародній науково-технічній кооперації. (Науковий потенціал України також не може бути повноцінно реалізований без інтеграції до світового наукового простору. Проте Україні не вдається повністю використати можливості щодо інтеграції у світовий науково-технічний простір. Вадами здійснюваних академічною, галузевою системою і системи вищих навчальних закладів наукових досліджень є відірваність від виробництва, надмірна залежність від бюджетного фінансування, громіздка ієрархія управління, розпорошення асигнувань по наукових установах замість зосередження на пріоритетних напрямах. Переваги окремих і наукових шкіл перебільшуються, їх розробки не забезпечені надійним правовим захистом, не узгоджені з міжнародними стандартами, не мають товарного вигляду і маркетингового супроводження. За оцінками експертів можливості української науки використовуються лише на 5 %, хоча є окремі свідчення значного комерційного потенціалу вітчизняних розробок.

Ізольованість наукової сфери входить у протиріччя з відкритістю ринкової економіки, тому українські компанії у своїй інноваційній політиці все більше орієнтуються на зарубіжні науково-технічні досягнення, а найбільш потужні – прагнуть розвивати власну (фірмову) науку, створювати венчурні підрозділі, кооперуватися із зарубіжними компаніями в частині технологічного розвитку. Аналогічним чином повинні поступати й наукові установи, розвиваючи інноваційну інфраструктуру і кооперуючись з вітчизняними і зарубіжними науково-виробничими структурами.